Ілля та Єлисей
1 Ахав розповів Єзавелі все, що Ілля вчинив, а також, як він знищив усіх пророків Ваала .
2 Після того Єзавель направила до Іллі гінця з такими словами: Нехай те чи інше вчинять зі мною боги та ще додадуть, якщо завтра, до цього часу я не покінчу з твоїм життям так само, як ти зробив зі життям кожного з них!
3 Ілля злякався, встав і вирушив у дорогу, рятуючи своє життя, й прибув до Беер-Шеви, що в Юдеї. Залишивши там свого слугу,
4 подався в пустелю. Подолавши відстань шляху одного дня ходьби, він зупинився, сів під кущем ялівцю, і просив собі смерті, говорячи: Вже досить, ГОСПОДИ! Візьми моє життя, адже я не кращий за своїх батьків!
5 Після цього він ліг, і заснув під кущем ялівцю. Але доторкнувся до нього ангел, і сказав йому: Встань, і попоїж!
6 Він оглянувся, і побачив біля голови коржик, спечений на розжареному камені, й глечик з водою. Тож він наївся, напився води, й знову ліг спати.
7 Але ГОСПОДНІЙ ангел прийшов удруге, доторкнувся до нього і сказав: Встань, і ще підкріпись, адже перед тобою далека дорога!
8 Він знову встав, попоїв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей, аж до Божої гори Хорив.
9 Там він увійшов у печеру і замешкав у ній. І от дійшло до нього ГОСПОДНЄ слово з таким запитанням: Чому ти тут, Іллє?
10 А він відповів: Я дуже страждаю через зневагу до ГОСПОДА Саваота, адже ізраїльтяни відкинули Твій Заповіт, зруйнували Твої жертовники, а Твоїх пророків знищили мечем, – залишився я один, але й мене шукають, щоб відібрати життя.
11 А той сказав: Вийди й стань перед ГОСПОДОМ на горі. Там проходитиме ГОСПОДЬ. Спочатку перед ГОСПОДОМ пронесеться потужний вітер, – настільки сильний, що руйнуватиме гори й трощитиме скелі, але не у вітрі ГОСПОДЬ. А після вітру буде землетрус, проте й не в землетрусі ГОСПОДЬ.
12 Після землетрусу з’явився вогонь, але й у вогні не було ГОСПОДА. А після вогню подув легенький лагідний вітерець...
13 Так сталося, що коли Ілля його відчув, то закрив своє обличчя власним плащем, вийшов і став біля входу до печери. От тоді знову долинув до нього Голос, що запитав: Чому ти тут, Іллє?
14 А він відповів: Я справді палаю ревністю через зневагу до ГОСПОДА Саваота, адже нащадки Ізраїля відкинули Твій Заповіт, зруйнували Твої жертовники, а Твоїх пророків знищили мечем, – залишився я один, але й на моє життя чигають, щоб його відібрати.
15 Але ГОСПОДЬ сказав йому: Іди, повертайся твоєю дорогою через пустелю до Дамаска, а коли туди прийдеш, то помажеш Хазаїла царем над Арамом.
16 А Єгу, сина Німші, помажеш царем над Ізраїлем. Потім помажеш Єлисея, Шафатового сина з Авел-Мехоли, пророком замість себе!
17 Буде так: того, хто врятується від меча Хазаїла, вб’є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того знищить Єлисей.
18 Я ж залишив в Ізраїлі сім тисяч, – усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі вуста, що його не цілували.
19 Отже, вирушивши звідти, він знайшов Єлисея, Шафатового сина, який орав дванадцятьма парами волів. Дванадцять упряжок йшли попереду нього, а він, особисто, був за дванадцятою. Тож Ілля підійшов до нього, та накинув на нього свій плащ.
20 Єлисей, негайно залишивши волів, побіг за Іллею і сказав: Дозволь мені лише попрощатись з моїм батьком та моєю матір’ю, а тоді вже піду за тобою! А той відповів йому: Йди, але повертайся, бо що залежало від мене, те я для тебе вчинив.
21 Повернувшись до нього, Єлисей взяв пару волів й приніс їх у жертву, а з ярма й упряжі тих волів розвів вогонь, приготував м’ясо, й роздав людям, які його з’їли. Після цього він устав й пішов за Іллею, та прислуговував йому.
1 Ахав сповістив своїй жінці Єзавелі все, що Ілля зробив, і як він мечем повбивав пророків. 2 Єзавель послала до Іллі, кажучи: Якщо ти є Ілля, і я Єзавель, це нехай мені вчинить Бог і це додасть, бо завтра о цій же годині покладу твою душу так, як душу одного з них! 3 І злякався Ілля, встав, пішов задля своєї душі, прийшов до Вирсавії юдейської і залишив там свого слугу.
4 Сам же пішов у пустелю дорогою на день ходи , прийшов і сів під одним ялівцем, і просив про свою душу, щоб померти, і сказав: Доволі тепер! Забери ж у мене мою душу, Господи, бо я не кращий за моїх батьків! 5 І він ліг, і там під деревом заснув. І ось хтось доторкнувся до нього, і сказав йому: Встань і їж! 6 Ілля поглянув, і ось при його голові випічка з пшениці й посудина води. І він устав, поїв і попив, і, повернувшись, заснув. 7 І вдруге повернувся Господній ангел, доторкнувся до нього і сказав йому: Встань, їж, бо в тебе далека дорога! 8 І він устав, поїв і попив, і йшов у силі тієї їжі сорок днів і сорок ночей, — аж до гори Хорив. 9 Він зайшов там у печеру і там зупинився для відпочинку.
І ось до нього Господнє слово, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле? 10 А Ілля сказав: Я справді палав ревністю за Господом Вседержителем, бо ізраїльські сини Тебе залишили, розвалили Твої жертовники, а Твоїх пророків повбивали мечем, і я один залишився! І моєї душі шукають, щоб її забрати! 11 Та Він сказав: Вийди вранці й стань перед Господом на горі. Ось Господь перейде. І буде великий, сильний вітер, що руйнує гори і нищить каміння перед Господом, та не у вітрі Господь. А після вітру — землетрус, та не в землетрусі Господь. 12 І після землетрусу — вогонь, та не у вогні Господь. А після вогню — голос легкого подиху, і там — Господь. 13 І сталося, коли Ілля почув, то покрив своє обличчя своїм плащем, вийшов і став під печерою. І ось до нього голос, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле? 14 А Ілля сказав: Я справді палав ревністю за Господом Вседержителем, бо сини Ізраїля залишили Твій завіт, знищили Твої жертовники, а Твоїх пророків повбивали мечем, і я один залишився! І моєї душі шукають, щоб її забрати. 15 А Господь промовив до нього: Іди, повернися твоєю дорогою, підеш дорогою пустелі Дамаску і помажеш Азаїла на царя Сирії. 16 Ію, сина Намессія, помажеш на царя над Ізраїлем. Елісея, сина Сафата з Авелмаула, помажеш на пророка замість себе! 17 І буде, що того, хто врятувався від меча Азаїла, вб’є Ія, а того, хто врятувався від меча Ії, вб’є Елісей. 18 І залишиш в Ізраїлі сім тисяч мужів, усі коліна, які не схилили колін перед Ваалом, і кожні уста, які йому не поклонилися.
19 І він пішов звідти, і знайшли Елісея, сина Сафата, а він орав волами, дванадцятьма парами волів перед собою, і він сам між дванадцятьма. І він прийшов до нього, і накинув на нього свій плащ. 20 Елісей залишив волів, побіг за Іллею і сказав: Попрощаюся з моїм батьком і піду за тобою! Та Ілля сказав: Повернися, бо я тобі вчинив! 21 І той повернувся від нього, взяв пару волів, приніс у жертву та спік їх на знарядді для волів, і дав народові, і вони поїли. А він устав і пішов за Іллею, і служив йому.