2 Самуїлов 12

Божа кара за Давидів гріх
1 Тому ГОСПОДЬ послав до Давида Натана, який, прийшовши до нього, розповів Давидові: В одному місті жили два чоловіки: один – багатий, а другий – бідний.
2 У багатого були отари овець і дуже великі стада,
3 а в бідняка не було нічого, крім однієї малої овечки, яку він купив і доглядав. Вона в нього разом з його дітьми виросла. Вона їла його хліб, пила з його чаші та на його грудях засинала, – була йому як дочка.
4 Якось до багатого чоловіка зайшов подорожній, і той пожалів узяти щось зі своєї отари, або зі своїх стад, аби пригостити подорожнього, що до нього прийшов, а він відібрав овечку бідняка й приготував її для чоловіка, який до нього зайшов.
5 Давид спалахнув великим гнівом на того чоловіка, і сказав Натанові: Як живий ГОСПОДЬ, чоловік, який це вчинив, заслуговує смерті
6 за те, що вчинив таку ганебну річ, і не виявив жодного співчуття; а за ту овечку він має заплатити в чотирикратному розмірі!
7 Тоді Натан промовив до Давида: Ти є тим чоловіком! Так говорить ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю: Я помазав тебе царем над Ізраїлем, і Я спас тебе від рук Саула!
8 Я дав тобі дім твого володаря, та жінок твого володаря на твоє лоно , Я дав тобі дім Ізраїля і Юди, а якби й цього було замало, додав би тобі ще більше!
9 Чому ж ти так зневажливо поставився до ГОСПОДНІХ слів, учинивши перед Ним злочин? Хеттейця Урію ти віддав під меч, убивши його руками аммонійців, а його дружину ти взяв собі за жінку.
10 Тому з цього часу меч повіки не відступить від твого дому через те, що ти зневаживши Мене, взяв дружину хеттейця Урії, щоб вона була твоєю дружиною!
11 Так говорить ГОСПОДЬ: Ось Я виведу на тебе лихо з твого власного дому; на твоїх очах заберу від тебе дружин твоїх і віддам твоєму ближньому, і він ляже з твоїми дружинами при світлі цього сонця .
12 Ти вчинив таємно, а Я вчиню цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.
13 Після цього Давид сказав Натанові: Я згрішив перед ГОСПОДОМ! Натан же відповів Давиду: ГОСПОДЬ простив твій гріх, – ти не помреш.
14 Але оскільки ти своїм учинком збезчестив ГОСПОДА перед Його ворогами, то твій новонароджений син неодмінно помре!
15 І Натан пішов до свого дому, а ГОСПОДЬ уразив дитину, що народила дружина Урії Давидові, й дитина захворіла.
16 Давид благав Бога за дитину; Давид постив, зодягнувшись у вереття , а прийшовши до дому, лежав цілу ніч на землі.
17 Коли підійшли до нього старійшини його роду, щоб підвести його зі землі, він не захотів підніматись, і нічого з ними не їв.
18 Так сталося, що на сьомий день дитина померла. Але Давидові слуги боялися йому повідомити, що хлопчик помер, мовляв: Ось, поки ще дитина була живою, ми вмовляли його, але він не слухав, то як можемо йому повідомити, що хлопчик помер, адже він може вчинити зі собою щось погане.
19 Але Давид зауважив, що його слуги шепочуться між собою, – з цього Давид зрозумів, що дитя померло, тому Давид запитав своїх слуг: Що хлопчик, насправді, помер? Вони ж відповіли: Так, помер...
20 Тоді Давид підвівся зі землі, вмився й намастився оливою , переодягнувся і пішов до ГОСПОДНЬОГО Дому, щоб поклонитись Йому. Повернувшись до свого палацу, він попросив, аби дали йому їсти , – і коли йому подали страву, він їв.
21 Тоді його слуги спитали його: Що має означати така твоя поведінка? Адже, поки дитина ще була живою, ти постив і плакав, а коли хлоп’ятко померло, ти встав, і почав їсти?
22 Давид відповів: Поки дитина ще жила, я постив і плакав, сподіваючись: Хто знає, може ГОСПОДЬ помилує мене, і хлопчик житиме?!.
23 Тепер же, коли він помер, то для чого я маю постити? Хіба я зможу його повернути. Це я піду за ним, а він вже не повернеться до мене...
24 Після цього Давид потішив сумуючу дружину Вірсавію, увійшов до неї і спав з нею, – вона завагітніла знову й народила сина, назвавши його Соломоном. Він був ГОСПОДНІМ улюбленцем.
25 Тому Він (ГОСПОДЬ) послав пророка Натана, й через нього дав йому ім’я Єдід’я , бо так побажав ГОСПОДЬ …
Здобуття Рабби
26 Тим часом Йоав вирішив підкорити Равву аммонійців, і вже захопив царську фортецю.
27 Після цього Йоав послав до Давида вісників, повідомляючи: Я закінчую воювати проти Равви, і вже захопив водні джерела міста.
28 Отже, збери решту війська та вчини облогу міста, й захопи його, адже, якщо захоплю місто я, то воно буде назване моїм ім’ям!
29 Тож Давид зібрав усе військо, вирушив на Равву, розпочав проти міста бойові дії, і захопив його.
30 Він зняв корону з голови їхнього царя Мілкона вагою у талант золота , прикрашену дорогоцінним каменем; цю корону поклали на голову Давида. Крім того, він виніс з міста дуже велику здобич.
31 Людей, що були в ньому, він вивів і поклав під пили, і під залізні молотарки, і під залізні сокири, і провів їх через цегельні печі. Так він учинив з усіма містами аммонійців. І повернувся Давид з усім народом до Єрусалима.
1 Господь послав до Давида пророка Натана. Він увійшов до нього, і сказав йому: В одному місті були два чоловіки: один — багатий, а один — бідний. 2 У багатого були отари і дуже великі стада, 3 а в бідного — нічого, хіба що одна мала овечка, яку він купив, оберігав і вигодував її, і вона виросла разом з ним і з його синами. Вона їла його хліб і пила з його чаші, відпочивала на його грудях і була йому, наче дочка. 4 І прийшов мандрівник до багатого мужа, і він пожалів узяти зі своїх отар і зі своїх стад, щоби приготувати обід чужинцеві-мандрівникові, який до нього прийшов. Тож він узяв овечку бідного й приготував її чоловікові, який прийшов до нього. 5 Давид дуже розгнівався люттю на чоловіка, і сказав Давид Натанові: Нехай живе Господь! Приречений на смерть чоловік, який це вчинив! 6 За те, що вчинив таку справу, і за те, що не пощадив, він усемеро поверне за овечку!
7 І промовив Натан до Давида: Ти той чоловік, який це вчинив! Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я — Той, Хто помазав тебе на царя над Ізраїлем, Я — Той, Хто спас тебе від руки Саула! 8 Я дав тобі дім твого володаря і жінок твого володаря на твоє лоно, Я дав тобі дім Ізраїля і Юду. Якщо ж цього замало, додам тобі до цього! 9 Як це опоганив ти Господнє слово, щоби вчинити зло в Його очах? Ти мечем убив Урію, хета, і за жінку ти взяв собі його жінку, — ти його вбив мечем синів Аммона! 10 Тепер меч не відступить від твого дому навіки за те, що ти Мене зневажив і взяв жінку Урії, хета, щоби була тобі за жінку! 11 Так говорить Господь: Ось Я наводжу на тебе зло з твого дому, і заберу твоїх жінок перед твоїми очима, і дам твоєму ближньому, і переспить з твоїми жінками під цим сонцем! 12 Тому що ти потай учинив, то Я вчиню це слово перед усім Ізраїлем і під цим сонцем. 13 І сказав Давид Натанові: Я згрішив перед Господом! І промовив Натан до Давида: Господь відняв твій гріх, тому не помреш. 14 Але тому, що цим вчинком ти справді підбурив Господніх ворогів, то твій син, який народився в тебе, неодмінно помре ! 15 І Натан пішов до свого дому.
А Господь уразив дитину, яку жінка Урії народила Давидові, і вона захворіла. 16 І Давид допитувався Бога про дитину, і постив Давид постом, увійшов і лежав, закутаний у мішковині, на землі. 17 І підійшли до нього старійшини його дому, щоби підвести його із землі, але він не забажав, і не їв з ними хліба. 18 І сталося на сьомий день, що померла дитина. Та раби Давида побоялися сповістити йому, що дитина померла, і сказали так: Ось, коли ще дитина жила, ми йому говорили, але не слухав нашого голосу, а коли скажемо йому, що дитина померла, то вчинить зло! 19 І зрозумів Давид, про що його слуги шепочуть, і усвідомив Давид, що дитина померла. І сказав Давид своїм слугам: Що, дитина померла? Вони ж відповіли: Померла.
20 І підійнявся Давид із землі, помився і намастився олією , змінив свій одяг, увійшов до Божого дому і поклонився Йому. Тоді він зайшов у свій дім і попросив їсти хліба. Перед ним поклали хліб, і він їв. 21 А його слуги сказали йому: Що означає те, що ти робиш? Коли дитина ще жила, ти постив, плакав і вболівав, коли ж дитина померла, ти встав, їв хліб і пив… 22 Коли дитина ще жила, — сказав Давид, — я постив і плакав, бо сказав собі : Хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитина житиме! 23 А тепер вона померла, тож чому це я маю постити? Не зможу її повернути. Я ще піду до неї, а вона не повернеться до мене… 24 І потішив Давид Вирсавію, свою жінку, увійшов до неї і спав з нею, і вона зачала та народила сина, і назвала його Соломон, і Господь його полюбив.
25 Він послав через пророка Натана, і назвав його Ідеді — задля Господа. 26 Йоав переміг Раввата, сина Аммона, і захопив царське місто. 27 І послав Йоав вісників до Давида, і сказав: Я переміг Раввата і захопив Місто вод. 28 Тепер же збери решту народу і отаборися напроти міста, і візьми його, щоб не я першим узяв місто і щоб не було названо на ньому моє ім’я! 29 Тож Давид зібрав увесь народ, пішов на Раввата, воював проти нього і взяв його. 30 Він узяв вінець Мелхола, їхнього царя з його голови (його вага — талант золота і дорогоцінного каменя), і був на голові Давида. І він забрав з міста дуже багато здобичі. 31 Народ, який був у ньому, він вивів, поклав до пили та до залізних молотарок, перевів їх через цегельні, — і так учинив з усіма містами синів Аммона. А тоді Давид і весь народ повернулися в Єрусалим.