Горе безпечним на Сіоні!
1 Горе байдужим на Сіоні, і впевненим у власній безпеці на самарійській горі, хто себе до видатних серед корінних народів зараховує і до яких ходить за допомогою Ізраїлів дім.
2 Навідайтесь у Калне й подивіться, а звідти перейдіть до Великого Хамата, вступіть також до филистимського Ґата. Хіба вони кращі за ваші два царства? Хіба їхні околиці більші за ваші околиці?
3 Ви, котрі відганяєте від себе думку про день нещастя, фактично, поводуєте наближення насильства.
4 Ви виніжуєтесь на ложах зі слонової кості і, насолоджуючись розкішшю на своїх постелях, їсте собі м’ясо ягнят з отар і телят зі загонів;
5 підспівуєте під звуки цитри, подібно до Давида, вигадуєте собі музичні інструменти.
6 Ви попиваєте вино з великих чаш і намащуєтесь вишуканими мастями, зовсім не вболіваючи за руїнами Йосифа.
7 Тому тепер підете в неволю першими на чолі полонених, і, таким чином, закінчиться життя в розкошах.
8 Адже Владика ГОСПОДЬ заприсягнувся Самим Собою. Ось що сказав ГОСПОДЬ, Бог Саваот: Мені огидна зарозумілість Якова, Я зненавидів його укріплені палаци і видам місто ворогу з усім, що є в ньому.
9 Дійде до того, що коли залишиться в одному домі десятеро чоловіків, то й вони повмирають.
10 І якщо прийде чийсь родич, аби взяти й винести кості з дому і спалити, та запитається в того, хто десь у куточку дому залишився: Чи є тут ще хтось, і почує у відповідь: Немає... то захожий скаже: Мовчи, щоб часом не назвати ГОСПОДНЬОГО Імені .
11 Бо достатньо ГОСПОДУ сказати слово, – і великі будинки перетворяться на руїни, а малі доми – на купи каміння.
12 Хіба можуть коні бігати по скелях? Хіба можна орати море волами? Але ви перетворили правосуддя в отруту, а плід справедливості – на полин.
13 Ви радієте власним нікчемним словам, говорячи: Хіба не своєю силою ми здобули собі Карнаїм?
14 Тому знайте, нащадки Ізраїля, що Я підніму проти вас народ, – каже ГОСПОДЬ, Бог Саваот, – який гнобитиме вас, від входу до Хамата, і аж до потоку в пустелі.
1 Горе тим, що зневажають Сіон, і тим, які надіються на гору Самарію. Вони зібрали вершки народів і ввійшли до себе. Доме Ізраїля, 2 перейдіть усі й погляньте, перейдіть звідти до Емата Равви і зійдіть до Ґета чужинців, до найсильніших з усіх цих царств! Хіба їхні околиці більші за ваші околиці? 3 Ви, що молитеся на лихий день, ви, які наближаєтеся і торкаєтеся фальшивих субот, 4 котрі спите на ліжках зі слонової кости і живете розкішно на ваших постелях, їсте козенят з отар і телят з-посеред молочних стад, 5 що плескаєте на голос гусел, вважали за дійсне, а не за минаюче. 6 Ви, що п’єте проціджене вино і намазуєтеся найкращим миром, та не потерпіли ані трохи за побиття Йосифа.
7 Тому тепер полонені будуть владою сильних, і забереться іржання коней з Єфрема. 8 Адже Господь поклявся Собою. Тому що Я гиджуся всією гордістю Якова, Я зненавидів його країни і знищу місто з усіма, що в ньому живуть. 9 І буде, коли залишаться десятеро мужів в одному домі, то помруть, і остануться позосталі, 10 і їхні родичі візьмуть і намагатимуться винести їхні кості з дому. Він же скаже до тих, хто над домом: Чи ще є в тебе? І той відкаже: Ні. І скаже: Мовчи, щоб не називати Господнє Ім’я. 11 Бо ось Господь заповідає і уразить великий дім розломами, а малий дім — тріщинами. 12 Хіба коні ганятимуться по камінню? Чи мовчатимуть з кобилами? Бо ви обернули суд на гнів, і плід праведності — на гіркоту, 13 ви, що радієте нікчемним словом, котрі говорите: Хіба не власною силою маємо роги ? 14 Тому що ось Я піднімаю проти вас, доме Ізраїля, народ, і він пригнобить вас, щоб ви не ввійшли до Емата, і аж до західного потоку.