Марнота усе!
1
Слова Давидового сина, Еклезіаста, царя в Єрусалимі
.
2
Наймарніша марнота, - сказав Еклезіаст, -
марнота марнот, - геть усе марнота!
3
Яка користь людині з усіх її трудів,
які вона звершує під сонцем?
Немає нічого нового під сонцем!
4
Покоління відходить, і покоління приходить,
тоді як земля непорушна повіки.
5
Сонце сходить, але після того, як сонце заходить,
воно знову поспішає до свого місця, де має знову сходити.
6 Вітер віє на південь й повертає до півночі, -
вітер постійно кружляє
і в своєму круговороті повертається на власне коло.
7
Усі ріки й потоки течуть у море,
але море від того не переповнюється, -
з часом вони (ріки ) повертаються на те місце,
звідки вони течуть, щоб знову плисти.
8
Усякі речі втомлюють,
й усе сказати людина не зможе.
Око не насититься баченням,
і вухо не насититься слуханням.
9
Те, що було колись, воно знову буде,
і що вже траплялось, те й повториться, -
немає під сонцем нічого нового.
10 Іноді люди про щось кажуть:
Дивись, це щось нове, -
проте в минулі віки, задовго до нас, воно вже було.
11 Минулого вже не пам’ятають,
як і забудеться сучасне для тих,
котрі прийдуть після них пізніше.
І мудрість - то ловлення вітру
12
Я, Еклезіаст, царював над Ізраїлем у Єрусалимі. 13
Я поставив собі за мету щиро шукати й мудро дослідити все, що діється під небом. Адже Бог дав людям дуже невдячне завдання, щоб вони про нього клопотались. 14
Я побачив усі справи, що діються під сонцем, - і от усе марнота й гонитва за вітром.
15
Те, що криве, не піддається випрямленню,
і не існуючого, неможливо врахувати.
16
Тоді я сказав самому собі, говорячи: Ось я став славнозвісним і здобув більше мудрості від усіх, що владарювали переді мною в Єрусалимі, - тепер у мене багато мудрості та знання. 17
Я щиро вирішив осягнути, що таке мудрість та пізнання, а - що безглуздя і глупота, але я збагнув, що це також гонитва за вітром.
18
Адже, де багато мудрості, там не менше і смутку, -
хто примножує пізнання, той примножує і глибокі переживання.
1 Слова Екклезіаста, сина Давида, царя Ізраїля в Єрусалимі. 2 Марнота марнот, — сказав Екклезіаст, — марнота марнот, усе марнота. 3 Яка користь людині в усій її праці, якою трудиться під сонцем? 4 Рід приходить, і рід відходить, земля ж стоїть навіки. 5 І сонце сходить, і сонце заходить, і тягнеться до свого місця. 6 Воно, підіймаючись, іде туди на південь і обходить до півночі. Обходячи, обходить, іде вітер, і у своїх коловоротах вітер повертається. 7 Усі потоки течуть до моря, та море не переповниться. На місце, звідки течуть потоки, туди вони повертаються, щоби плисти знову .
8 Усі речі стомлюючі. Не зможе людина виказати, і око не насититься баченням, і вухо не насититься слуханням. 9 Усе те, що було, — воно те, що буде. І що те, котре зроблене, — воно те, що буде зроблене. Немає нічого нового під сонцем. 10 Хто промовить і скаже: Поглянь, це нове, — воно вже сталося у віках, що були перед нами. 11 Немає пам’яті перших, і останнім, що сталися, не буде їм пам’яті в тих, що стануться в кінці.
12 Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі. 13 І я віддав моє серце, аби шукати і дослідити мудрістю все, що відбувається під небом. Адже Бог дав людським синам погані обставини, щоб перебувати в них. 14 Я побачив усі творіння, зроблені під сонцем, і ось усе марнота і бажання духа. 15 Викривлене не зможе прикраситися, і те, чого бракує, не зможе бути порахованим. 16 Я сказав у своєму серці, мовлячи: Ось я звеличився і поставив мудрість над усіма, що були переді мною в Єрусалимі, і моє серце багато побачило мудрості та знання. 17 Я віддав моє серце, щоб пізнати мудрість і знання, я пізнав притчі та загадки, бо і це — бажання духа. 18 Адже в безлічі мудрості — безліч пізнання, і хто побільшує пізнання, побільшує страждання.