Завжди тішся, але пам’ятай про дні темряви
1
Пускай свій хліб на пливучу воду, бо навіть через багато днів ти його знайдеш. 2 Розділи те, що маєш, на сімох чи вісьмох, адже не знаєш, яке лихо може статись на землі. 3 Якщо хмари наповнюються водою, то вони зливаються на землю дощем; куди би дерево не впало, на південь чи на північ, воно лежатиме на тому місці, куди те дерево впало
. 4 Хто зважатиме на вітер, не буде сіяти; і хто спостерігатиме за хмарами, не матиме що жати!
5
Як ти не знаєш дороги вітру і як формуються кості в лоні вагітної, так не можливо зрозуміти діянь Бога, Який усе створив.
6 А тому спозаранку сій твоє насіння, й до вечора працюй, не покладаючи рук, адже ти не знаєш, яке буде більш вдале, - те, чи інше; а може обоє будуть хорошими.
7
Яке ж нам любе світло, і як приємно бачити сонце!
8 І якщо людина прожила багато років, нехай радіє ними, навіть якщо пригадуються немало похмурих днів, адже усе, що минає - марнота.
9
Радій, юначе, своїм молодим віком, і нехай твоє серце зазнає приємних почуттів за днів твоєї молодості; ходи за велінням свого серця і захопленням твоїх очей, але завжди пам’ятай: за все, що робитимеш, тобі доведеться звітуватись на Божому суді.
10
Жени смуток зі свого серця, і відводь злі нахили від свого тіла, адже молодість і розквіт сил - скороминуча марнота.
1 Пошли твій хліб на поверхню води, бо за багато днів його знайдеш. 2 Дай частину сімом і вісьмом, бо не знаєш, яке зло буде на землі. 3 Коли хмари наповняться дощем, то виливають на землю. І якщо дерево впаде на південь чи якщо на північ, на місці, куди дерево впаде, там буде. 4 Хто пильнує вітер, не посіє, і хто дивиться на хмари, не пожне! 5 Між ними немає того, хто знає, яка дорога духа. Як кості в лоні вагітної, так не пізнаєш Божі творіння, усе, що Він чинитиме.
6 Вдосвіта сій твоє насіння, і на вечір хай не ослабне твоя рука, бо не знаєш, котре зійде, чи це, чи те, і чи обидва разом добрі. 7 Світло солодке, і добре очам бачити сонце. 8 Бо ж коли людина проживе багато років, у всіх цих звеселиться і згадає дні темряви, бо будуть численні. Усе, що приходить, — марнота.
9 Веселися, юначе, у твоїй молодості, і нехай тобі добро вчинить твоє серце в дні твоєї молодості, і ходи дорогами твого серця і за зором твоїх очей, і знай, що після цього всього тебе Бог приведе на суд. 10 І відкинь лють від твого серця, і відведи зло від твого тіла, бо молодість і незнання — марнота.