Єзекіїля 12

1 І знову було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
2 Сину людський, ти живеш серед бунтівливого роду. Є в них очі, щоб дивитись, але вони не бачать; мають вуха, аби слухати, але не чують, і це тому, що вони бунтівничий рід.
3 Ти ж, сину людський, приготуй собі клунки для переселення і вдень, на їхніх очах, йди у вигнання. Залишивши місце свого проживання, подайся на інше місце так, щоб вони бачили. Може, побачивши це, усвідомлять, що вони бунтівливий рід.
4 Винось свої клунки вигнанця вдень на їхніх очах; сам же вийдеш увечері, як ті, кого забирають у полон, – але так, аби вони бачили.
5 В усіх на виду своїми руками пробий собі отвір у стіні, й крізь нього вийдеш.
6 У них на очах поклади речі на свої плечі й виходь у сутінках, закривши своє обличчя, аби не бачити краю. Адже Я учинив тебе ознакою для Ізраїлевого роду.
7 Я зробив так, як мені наказано: вдень я виніс свої клунки, як речі вигнанця, а ввечері, зробивши своїми руками вилом у стіні, вийшов у сутінках, несучи на плечах клунки так, щоб усі бачили.
8 Наступного ранку було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
9 Сину людський, чи не питав тебе Ізраїлів дім, це бунтівливе покоління, що це ти робиш?
10 Тож скажи їм: Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Це провіщення про начальника в Єрусалимі та про всіх ізраїльтян, які там мешкають.
11 А ще їм скажи: Я для вас ознака, – те, що зробив я, станеться з вами, – вас чекає вигнання і полон.
12 А щодо начальника, що між ними, то він візьме на плечі свої пожитки і в сутінках вийде через зроблений у стіні вилом, аби через нього втекти. Він закриє своє обличчя, щоб не дивитись своїми очима на власну країну.
13 Але Я розставлю на нього Мою сіть, і він потрапить у Мою пастку. Я запроваджу його в халдейський край, до Вавилону, хоч він його не побачить; там він і помре.
14 А все його навколишнє оточення, – його помічників і все його військо Я розпорошу на всі вітри, і переслідуватиму їх мечем.
15 І зрозуміють вони, що Я – ГОСПОДЬ, коли Я розпорошу їх між народами, і розвію їх по різних країнах.
16 І лише небагатьох з них збережу від меча, від голоду і від моровиці, щоб вони розповідали поміж народами, серед яких перебуватимуть, про свої мерзенні вчинки, аби ті пізнали, що Я – ГОСПОДЬ.
17 Знову було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
18 Сину людський, свій хліб їж з тремтінням, а воду свою пий з тривогою і страхом.
19 Провіщай народові краю, що говорить Владика ГОСПОДЬ відносно всіх мешканців Єрусалима та ізраїльської землі: Свій хліб вони їстимуть у страху і питимуть свою воду з тривогою, адже їхній край буде цілком спустошений через насильство, яке чинять усі його мешканці.
20 Їхні багатолюдні міста будуть зруйновані, а край буде спустошеним, і ви зрозумієте, що Я – ГОСПОДЬ.
21 Було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
22 Сину людський, що це за приказка ходить в Ізраїлевому краю, мовляв: Дні затягуються, а видіння не збуваються?
23 Через те їм скажи: Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Я покладу край цій приказці й так більше не говоритимуть в Ізраїлі! При цьому запевни їх: Наближаються дні, коли сповниться кожне видіння,
24 позаяк вже не буде серед Ізраїлевого дому жодного фальшивого видіння та різних принадних провіщень.
25 Тому що Я, ГОСПОДЬ, говоритиму Слово, і що Я провіщу, те станеться, і затримки більше не буде. Адже ще за ваших днів, бунтівничий роде, скажу Слово і виконаю його, – говорить Владика ГОСПОДЬ.
26 Тому знову було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
27 Сину людський, ось Ізраїлів дім говорить: Видіння, яке він (Єзекіїль ) бачить, – це провіщення про далеке майбутнє.
28 Тому скажи їм: Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Не буде затримки жодному Моєму слову, – що скажу, те збудеться! Таке слово Владики ГОСПОДА.
1 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 2 Людський сину, не живи посеред їхніх неправедностей, вони мають очі, щоби бачити, та не бачать, і мають вуха, щоби чути, та не чують, тому що це — Дім, що засмучує. 3 І ти, людський сину, зроби собі посуд полонених вдень перед ними і будеш забраний у полон з твого місця на інше місце перед ними, щоб побачили, що це — Дім, що засмучує. 4 І винесеш твій посуд, посуд полонених вдень перед їхніми очима, і ти вийдеш увечері, як виходить полонений. 5 Перед ними зроби собі діру в стіні й перейдеш крізь неї. 6 Перед ними на рамена будеш піднесений і вийдеш схованим, закриєш своє обличчя і не побачиш землю. Тому що Я дав тебе для дому Ізраїля, як знак.
7 І я зробив так за всім, що Ти мені заповів, і я виніс, наче посуд полонених вдень, а ввечері я собі зробив пролом у стіні, і я, ховаючись, вийшов, і був винесений на плечах перед ними. 8 І до мене вранці було Господнє слово, що казало: 9 Людський сину, хіба Я не сказав тобі, доме Ізраїля, доме, що засмучуєш: Що ти чиниш? 10 Скажи їм: Так говорить Господь, Володар і Проводир в Єрусалимі та в усьому домі Ізраїля, які є посеред них, 11 скажи: Я чиню знаки посеред нього. Як Я зробив, так їм і буде. Вони підуть у переселення і в полон, 12 і володаря серед них будуть нести на плечах, і він крадькома вийде через мур, — зробить пролом у ньому, щоб вийти через нього. Він сховає своє обличчя, щоб не побачили його оком, і він не побачить більше землю. 13 І Я простягну Мою сіть на нього, і він буде схоплений Моєю пасткою, і Я поведу його до Вавилону, у землю халдеїв, і він її не побачить, і там скінчиться. 14 І всіх його помічників, що довкола нього, і всіх, хто його підтримує, Я розсію на всякий вітер і меча оголю за ними. 15 І пізнають, що Я — Господь, коли Я їх розсію між народами, і розсію їх в країнах. 16 І залишу з них мужів числом від меча, від голоду і від смерті, щоб розповіли про всі їхні беззаконня в народах, куди вони туди ввійдуть. І пізнають, що Я — Господь.
17 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 18 Людський сину, з болем їстимеш твій хліб і з мукою та болем питимеш воду, 19 і скажеш народові землі: Так говорить Господь тим, що живуть в Єрусалимі в землі Ізраїля: Їхній хліб з недостатком їстимуть і їхню воду зі згубою питимуть, щоб загинула земля з її повнотою, бо в безбожності всі, що живуть на ній. 20 І їхні заселені міста опустіють, і земля буде на знищення. І пізнаєте, що Я — Господь.
21 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 22 Людський сину, яка це для вас притча в землі Ізраїля, що кажете: Дні далекі, загинуло видіння? 23 Через це скажи їм: Так говорить Господь: Відверну цю притчу і більше не скажуть цю притчу, доме Ізраїля! Бо скажеш їм: Наблизилися дні й слово всякого видіння. 24 Адже не буде більше жодного оманливого і чародійного видіння для милості посеред синів Ізраїля, 25 тому що Я, Господь, скажу Мої слова, скажу і зроблю, і не продовжу більше, бо у ваші дні, доме, що засмучує, скажу слово і зроблю, — говорить Господь.
26 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 27 Людський сину, ось дратівний дім Ізраїля впевнено говорить : Видіння, яке цей бачить, на численні дні, і на далекі часи цей пророкує. 28 Через це скажи їм: Так говорить Господь: Не розтягнуться більше всі Мої слова, які тільки промовлю. Скажу і зроблю! — говорить Господь.