Буття 11

Вавилонська башта. Помішання мов
1 На всій землі була одна мова й однакові слова. 2 І сталося, як вирушили вони зі сходу, то знайшли в Шінеарському краї рівнину і там оселилися. 3 І сказали один одному: Наробімо цегли і випалімо її у вогні. І була їм цегла за камінь, а земляна смола – за розчин. 4 І сказали вони: Збудуймо собі місто й вежу, вершина якої сягала б неба, і вчинимо собі ім’я, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі. 5 І зійшов ГОСПОДЬ подивитись на місто й вежу, яку будували людські сини. 6 Тоді ГОСПОДЬ сказав: Ось народ один і одна в усіх мова, і оце початок їх роботи. І тепер немає для них нічого неможливого з того, що вони запланують зробити. 7 Тож зійдімо і змішаймо там їхню мову, щоб кожен не розумів мови свого ближнього. 8 І розсіяв їх звідти ГОСПОДЬ по всій землі, – і вони перестали будувати те місто. 9 Тому-то й названо його Вавилоном, оскільки там змішав ГОСПОДЬ мову всієї землі. І звідти розсіяв їх ГОСПОДЬ по всій землі.
Нащадки Симові
10 Ось родовід Сима. Симові було сто років, і породив він Арпахшада, – через два роки після потопу. 11 І прожив Сим після народження Арпахшада ще п’ятсот років. І породив він синів та дочок.
12 Арпахшад прожив тридцять п’ять років, і породив Шелаха. 13 І прожив Арпахшад після народження Шелаха ще чотириста три роки. І породив він синів та дочок.
14 Шелах прожив тридцять років, і породив Евера. 15 І прожив Шелах після народження Евера ще чотириста три роки. І породив він синів та дочок.
16 Евер прожив тридцять чотири роки, і породив Пелеґа. 17 І прожив Евер після народження Пелеґа ще чотириста тридцять років. І породив він синів та дочок.
18 Пелеґ прожив тридцять років, і породив Реу. 19 І прожив Пелеґ після народження Реу ще двісті дев’ять років. І породив він синів та дочок.
20 Реу прожив тридцять два роки, і породив Серуґа. 21 І прожив Реу після народження Серуґа ще двісті сім років. І породив він синів та дочок.
22 Серуґ прожив тридцять років, і породив Нахора. 23 І прожив Серуґ після народження Нахора ще двісті років. І породив він синів та дочок.
24 Нахор прожив двадцять дев’ять років, і породив Тераха. 25 І прожив Нахор після народження Тераха ще сто дев’ятнадцять років. І породив він синів та дочок.
26 Терах прожив сімдесят років, і породив Аврама, Нахора і Гарана.
27 А ось родовід Тераха: Терах породив Аврама, Нахора й Гарана. Гаран же породив Лота. 28 І помер Гаран за життя свого батька Тераха, в краю свого народження, в Урі Халдейському. 29 Аврам і Нахор одружились. Ім’я Аврамової дружини Сара, а ім’я Нахорової – Мілка, дочка Гарана, що був батьком Мілки, а також батьком Іски. 30 Сара ж була неплідною, не мала дітей.
31 І взяв Терах свого сина Аврама і свого онука Лота, Гаранового сина, і свою невістку Сару, дружину свого сина Аврама, і вони вийшли разом з Ура Халдейського, щоб іти в Ханаанську землю. І дійшли вони до Харана, та й оселилися там. 32 І було Терахові двісті п’ять років, і помер Терах у Харані.
1 Уся земля мала одну мову й одні слова для всіх. 2 І сталося, коли мандрували люди зі сходу, то знайшли рівнину в Сеннаарській землі й там оселилися. 3 І сказали вони одне одному: Давайте, наробимо цегли і випалимо її у вогні. І була їм цегла замість каменю, а смола була їм замість розчину. 4 Давайте, — сказали вони, — збудуємо собі місто й вежу, вершина якої сягатиме неба, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по поверхні всієї землі.
5 І зійшов Господь побачити місто й вежу, яку будували людські сини. 6 І сказав Господь: Ось рід один і мова одна в усіх; та ось почали робити, і тепер усе, що тільки забажають зробити, буде їм під силу. 7 Тож давайте, зійшовши, помішаємо там їхню мову, щоб ніхто не міг розуміти мови ближнього. 8 І розсіяв їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати місто і вежу. 9 Тому-то й названо його Замішання, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь Бог по поверхні всієї землі.
10 Ось родовід Сима: Симові було сто років, коли породив Арфаксада, — через два роки після потопу. 11 І прожив Сим після того, як породив він Арфаксада, п’ятсот років; і породив синів та дочок; і помер.
12 Арфаксад прожив сто тридцять п’ять років, — і породив Каїнана. 13 І прожив Арфаксад після того, як породив він Каїнана, чотириста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. Каїнан прожив сто тридцять років — і породив Салу. І прожив Каїнан після того, як породив він Салу, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. 14 Сала прожив сто тридцять років — і породив Евера. 15 І прожив Сала після того, як породив він Евера, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер.
16 Евер прожив сто тридцять чотири роки — і породив Фалека. 17 І прожив Евер після того, як породив він Фалека, триста сімдесят років, і породив синів та дочок; і він помер.
18 Фалек прожив сто тридцять років — і породив Раґава. 19 І прожив Фалек після того, як породив він Раґава, двісті дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.
20 Раґав прожив сто тридцять два роки — і породив Серуха. 21 І прожив Раґав після того, як породив він Серуха, двісті сім років, і породив синів та дочок; і він помер.
22 Серух прожив сто тридцять років — і породив Нахора. 23 І прожив Серух після того, як породив він Нахора, двісті років, і породив синів та дочок; і він помер.
24 Нахор прожив сімдесят дев’ять років — і породив Тару. 25 І прожив Нахор після того, як породив він Тару, сто двадцять дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.
26 Тара прожив сімдесят років — і породив Аврама, Нахора й Арана.
27 Ось родовід Тари: Тара породив Аврама, Нахора й Арана; Аран породив Лота. 28 Аран помер раніше за Тару, свого батька, у землі, в якій народився, у Халдейському краю. 29 І взяли Аврам і Нахор собі дружин: ім’я Аврамової дружини — Сара, а ім’я Нахорової дружини — Мелха, дочка Арана, який був батьком Мелхи і батьком Єсхи. 30 Сара була неплідна і не народжувала дітей. 31 І взяв Тара Аврама, свого сина, і свого внука Лота, Аранового сина, і Сару — свою невістку, дружину свого сина Аврама, — і вивів їх з Халдейської землі, щоб піти в Ханаанську землю; він дійшов аж до Харана, та й поселився там. 32 І було всього днів Тари в Харані двісті п’ять років; і помер Тара в Харані.