Буття 18

Небесні Гості в Авраама
1 І з’явився Авраамові ГОСПОДЬ у діброві Мамре, коли він сидів у час денної спеки при вході до намету. 2 Підвівши свої очі, він побачив: ось три Мужі стоять коло нього. Побачивши, він вибіг Їм назустріч із входу намету і долілиць вклонився, 3 промовивши: Господи, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, не проходь повз Твого раба. 4 Нехай принесуть трохи води, щоб Ви помили Свої ноги і відпочили під деревом. 5 Я ж принесу хліба, щоб Ви підкріпилися, а тоді підете, бо задля цього Ви проходили повз Вашого раба. Вони відповіли: Зроби так, як ти сказав. 6 Тож поспішив Авраам до намету до Сарри й сказав: Швиденько візьми три мірки питльованого борошна, заміси, і зроби коржі. 7 Сам же Авраам побіг до худоби, вибрав молоде та гарне теля, дав слузі, а той швидко приготував його. 8 Тоді взяв масло, молоко, приготовлене теля і поклав перед Ними. Тож він стояв при Них під деревом, а Вони споживали.
9 І сказали до нього: Де твоя дружина Сарра? А він відповів: Ось, у наметі. 10 Один із Них сказав: Я неодмінно повернуся до тебе цього ж часу наступного року , і ось у твоєї дружини Сарри буде син. А Сарра чула це при вході намету, що був позаду Нього. 11 Авраам же і Сарра були старі, дійшовши похилого віку. У Сарри припинилося те, що зазвичай буває в жінок. 12 Тож Сарра засміялася про себе, кажучи: Коли я постаріла, чи матиму таку втіху? Та й господар мій старий! 13 І промовив ГОСПОДЬ до Авраама: Чому це засміялася Сарра, кажучи: Невже я справді народжу, коли я стара? 14 Хіба для ГОСПОДА є щось неможливе? У визначений час Я повернуся до тебе цього ж часу наступного року , і в Сарри буде син. 15 А Сарра заперечила, кажучи: Я не сміялася. Тому що злякалася. А Він сказав: Ні, ти таки сміялася!
Доля Содому й Гомори
16 І вирушили звідти ті Мужі, і поглянули вниз на Содом, а Авраам ішов із Ними, щоб провести. 17 І ГОСПОДЬ сказав: Чи Я приховаю від Авраама, що маю намір зробити? 18 Адже Авраам дійсно стане великим та могутнім народом, і благословляться у ньому всі народи землі! 19 Адже Я обрав його для того, щоб він заповів своїм синам і домові своєму після себе. І будуть вони дотримуватися ГОСПОДНЬОЇ дороги, щоб чинити правду і справедливість, щоб ГОСПОДЬ здійснив для Авраама, що сказав був про нього. 20 І ГОСПОДЬ сповістив: Волання Содома й Гоморри посилилося, і їхній гріх став вельми тяжким. 21 Зійду й подивлюсь, чи вони чинять згідно з воланням їхнім, яке доходить до Мене, на свою загибель. Якщо ж ні, то знатиму.
22 І звернули звідти ті Мужі, і пішли в напрямку Содома. А Авраам продовжував стояти перед лицем ГОСПОДА.
Заступництво Авраама за Содом та Гомору
23 Підійшовши, Авраам запитав: Невже Ти знищиш праведного разом із нечестивим? 24 Може, у місті є п’ятдесят праведників, чи також знищиш і не пробачиш цій місцевості задля п’ятдесяти праведників, які в ньому є? 25 Неприйнятне для Тебе вчинити цю річ, – убити праведного з нечестивим, бо станеться праведнику те ж, що й нечестивому – це неприйнятне для Тебе! Чи Суддя всієї землі не вчинить правосуддя? 26 І ГОСПОДЬ відповів: Якщо знайду в Содомі п’ятдесят праведників, що живуть у місті, то збережу всю місцевість заради них. 27 У відповідь Авраам промовив: Ось, я наважився говорити з Господом, а я – порох і попіл. 28 Може, до п’ятдесяти праведників не вистачатиме п’ять, – чи знищиш через цих п’ятьох ціле місто? І Він відповів: Не знищу, якщо знайду там сорок п’ять. 29 І знову заговорив до Нього, та й промовив: Може, знайдеться там сорок? І Він відповів: Не вчиню й заради сорока. 30 І сказав Авраам : Нехай не гнівається Господь, і нехай я скажу. Може, знайдеться там тридцять? І Він відповів: Не вчиню, якщо знайду там і тридцять. 31 І сказав Авраам : Ось, я наважився розмовляти з Господом. Може знайдеться там двадцять? І Він відповів: Не знищу й заради двадцяти. 32 І сказав Авраам : Хай не гнівається Господь, і нехай я скажу лише цього разу. Може, знайдеться там десять? І Він відповів: Не знищу й заради десяти. 33 І пішов ГОСПОДЬ, коли закінчив розмовляти з Авраамом. Авраам же повернувся до свого місця.
1 І з’явився Авраамові Бог біля мамврійського дуба, коли він сидів опівдні при вході до свого намету. 2 Підвівши свої очі, він побачив: ось три Мужі стояли перед ним. І побачивши це , побіг їм назустріч від входу свого намету, і вклонився до землі, 3 та сказав: Господи, якщо я знайшов милість перед Тобою, не обмини Твого раба. 4 Хай принесуть води і хай помиють ваші ноги, і освіжіться під деревом. 5 Я ж принесу хліба, і їстимете, а після цього підете своєю дорогою, задля якої ви звернули до вашого раба. А вони сказали: Зроби так, як сказав.
6 І Авраам поспішив у намет до Сарри, і сказав їй: Швиденько заміси три мірки питльованого борошна і зроби паляниці. 7 І побіг Авраам до худоби, взяв молоде, гарне теля, і дав рабові, а той швидко приготував його. 8 Взяв масло, молоко і теля, яке приготував, і поклав перед ними, і вони попоїли. А сам стояв біля них під деревом.
9 Один із них промовив до нього: Де твоя дружина Сарра? Він же у відповідь сказав: Ось, у наметі. 10 Повертаючись, — сказав він, — зайду до тебе в той же час і годину, і твоя дружина Сарра матиме сина. А Сарра, яка була при вході намету, почула, бо стояла за ним.
11 Авраам і Сарра були старі, похилого віку, і те, що звичайно буває в жінок, у Сарри припинилося. 12 Тож Сарра засміялася про себе, говорячи: Адже це ще не сталося в мене дотепер, та й пан мій вже старий! 13 І промовив Господь до Авраама: Чому ж це, глузуючи, Сарра сказала про себе: Невже я справді народжу? Адже я стара. 14 Хіба сказане є неможливе для Бога? У такий же час і годину повернуся до тебе, і буде в Сарри син. 15 Сарра перелякалася й заперечила, кажучи: Я не засміялася. А Той сказав: Ні, ти таки засміялася.
16 Мужі підвелися звідти й подивилися в напрямку Содома й Гоморри; Авраам же, супроводжуючи Їх, ішов разом з Ними. 17 І сказав Господь: Чи приховуватиму Я від Авраама, Свого раба, те, що роблю? 18 Адже Авраам неодмінно стане великим і численним народом, і будуть благословенні в ньому всі народи землі. 19 Бо знаю, що заповість своїм синам і своєму домові після себе, і вони будуть дотримуватися Господніх доріг, аби чинити справедливість і суд. Щоби здійснив Господь для Авраама все, що йому сказав.
20 Крик Содома й Гоморри посилився, — сказав Господь, — і їхні гріхи дуже великі. 21 Тому, зійшовши, погляну, чи все відбувається так, як доносить їхній крик, котрий лине до Мене; якщо ж ні, то щоб Я знав. 22 І повернувшись, Мужі пішли звідти в Содом; Авраам же продовжував стояти перед Господом.
23 Наблизившись, Авраам сказав: Невже знищиш разом праведного з неправедним, невже й праведний буде, як неправедний? 24 Якщо буде п’ятдесят праведних у місті, чи знищиш їх? Чи не пощадиш усю місцевість задля п’ятдесяти праведних, якщо будуть у ньому? 25 У жодному разі Ти не вчиниш за цим словом, аби знищити праведного з неправедними. Хіба буде з праведним — як з неправедним? Зовсім ні! Ти ж Суддя всієї землі! Невже не вчиниш суду? 26 Та Господь промовив: Якщо знайду в місті Содомі п’ятдесят праведних, то збережу всю місцевість задля них.
27 У відповідь Авраам сказав: Тепер я, будучи землею і попелом, почав говорити до Господа, — 28 та якщо кількість праведних зменшиться з п’ятдесяти на п’ять осіб , — чи знищиш через п’ятьох усе місто? Той сказав: Не знищу, коли там знайду сорок п’ять. 29 Авраам продовжував промовляти до Нього і сказав: А якщо знайдуться там сорок? Той відповів: Не знищу задля сорока. 30 Що, Господи, коли говоритиму ще ? — продовжив він. — А якщо знайдуться там тридцять? Той сказав: Не знищу, якщо знайду там тридцять. 31 Оскільки, — сказав, — я наважився говорити до Господа, — якщо ж знайдеться там двадцять? Той сказав: Не знищу і задля двадцяти. 32 Тоді він сказав: Що, Господи, коли промовлю ще один раз? А якщо знайдеться там десять? Той сказав: Не знищу і задля десяти.
33 Коли Господь закінчив говорити з Авраамом, то відійшов. Авраам же повернувся на своє місце.