Буття 19

Знищення Содому й Гомори та врятування Лотa
1 А надвечір до Содома прийшли два ангели. Лот же сидів у брамі Содома. Побачивши їх , Лот підвівся їм назустріч, вклонився долілиць 2 і сказав: Ось, господарі мої, зайдіть до дому вашого раба і переночуйте, помийте ваші ноги, а зранку встанете і підете своєю дорогою. Та вони сказали: Ні, ми переночуємо на міській площі. 3 Однак він дуже наполягав, тому вони завернули і ввійшли до його дому. Лот влаштував їм гостину, напік опрісноків, і вони поїли, 4 перш ніж лягти спати. А чоловіки міста, содомці – від малого до старого, увесь народ звідусюди – оточили дім. 5 Вони викликали Лота і сказали йому: Де ті мужі, які прийшли до тебе цієї ночі? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати. 6 Тож Лот вийшов до них до входу, зачинивши за собою двері, 7 і сказав: Брати мої, не чиніть зла. 8 Ось у мене дві дочки, які не пізнали чоловіка. Краще я виведу їх до вас, і робіть з ними, що вважаєте за краще. Лише цим мужам не робіть нічого, оскільки вони увійшли під тінь мого даху. 9 Ті ж відказали: Відійди геть! І сказали: Цей один прийшов пожити, а береться судити. Тепер більше зла заподіємо тобі, ніж їм! Тож вони сильно налягали на того чоловіка, Лота, і підступили, щоб висадити двері. 10 Тоді ті мужі, висунувши свої руки, втягли Лота до себе в дім, а двері замкнули. 11 А чоловіків, які були при вході дому, вдарили сліпотою – від малого до великого. І ті вибились із сил, шукаючи входу.
12 А Лотові ті мужі сказали: Хто ще в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і всіх своїх, що в місті, – виведи із цього місця! 13 Бо ми знищимо це місце, оскільки збільшилося їхнє волання перед лицем ГОСПОДА; тож послав нас ГОСПОДЬ знищити його. 14 Вийшов же Лот і звернувся до своїх зятів, які брали його дочок, промовивши: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо ГОСПОДЬ знищить місто. Але в очах його зятів, він був наче жартівник.
15 Коли ж настав світанок, ангели почали квапити Лота, кажучи: Уставай, бери свою дружину та обох своїх дочок, яких маєш тут , щоб тобі не загинути через беззаконня міста. 16 Він же зволікав. Тоді ті мужі – через ГОСПОДНЄ милосердя до нього – схопили за руку його, і за руку його дружину, і за руку обох його дочок, і вивели його, і поставили поза містом. 17 І сталося, коли вони виводили їх назовні, один із них сказав: Рятуй свою душу! Не оглядайся назад і не зупиняйся ніде в околиці. Утікай на гору, щоб тобі не загинути. 18 А Лот сказав їм: Ні, о Господи! 19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти збільшив Свою ласку, яку вчинив мені, зберігши при житті душу мою; але я не можу врятуватися на горі, щоб лихо мене не захопило, тож я помру. 20 Ось неподалік оце місто, де я міг би врятуватись, воно – мале. Нехай я втечу туди, – хіба ж воно не мале? І житиме душа моя. 21 І відповів йому: Ось Я вислухав тебе також у цьому – не знищу міста, про яке ти сказав. 22 Швидше утікай туди, бо Я не зможу нічого вчинити, доки не ввійдеш туди. Тому він назвав те місто – Цоар. 23 Сонце зійшло над землею, і Лот прибув до Цоара.
24 ГОСПОДЬ же послав дощ на Содом і Гоморру, сірку й вогонь, від ГОСПОДА з неба. 25 І знищив ті міста й усю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі. 26 А дружина Лотова озирнулася йдучи позад нього – і стала соляним стовпом.
27 Уставши рано-вранці, Авраам пішов до того місця, де стояв був перед лицем ГОСПОДА. 28 І поглянув вниз на Содом і Гоморру та на всю землю навколо, і побачив: ось підіймається дим від землі, немов дим із печі.
29 І сталося, коли нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з місця спустошення, коли спустошував міста, в яких мешкав Лот.
30 І піднявся Лот із Цоара, і оселився на горі, і обидві його дочки з ним, бо боявся жити в Цоарі. І оселився в печері, він та обидві його дочки.
Гріх Лотових дочок
31 І сказала старша молодшій: Батько наш постарів, і немає чоловіка в цім краї, який ввійшов би до нас за звичаєм усієї землі. 32 Ходи, напіймо нашого батька вином, і переспімо з ним, і дамо життя нащадкам від нашого батька. 33 Тож тієї ночі вони напоїли свого батька вином. Тоді увійшла старша й переспала зі своїм батьком; і той не знав, коли вона лягла й коли встала. 34 І сталося наступного дня, що старша сказала молодшій: Ось минулої ночі я переспала зі своїм батьком. Напіймо його вином також цієї ночі. Тоді ти увійди і переспи з ним, і дамо життя нащадкам від нашого батька. 35 І напоїли свого батька вином також тієї ночі. І встала молодша й переспала з ним; і той не знав, коли вона лягла й коли встала. 36 І завагітніли обидві Лотові дочки від свого батька. 37 Старша народила сина й дала йому ім’я Моав. Він – батько моавійців аж до сьогодні. 38 Також народила сина молодша й дала йому ім’я Бен-Аммі. Він – батько синів Аммона аж до сьогодні.
1 А ввечері до Содома прибули два ангели. Лот сидів при содомській брамі. Побачивши їх , Лот пішов їм назустріч, вклонився обличчям до землі 2 та сказав: Ось, панове, зайдіть до дому вашого раба і переночуйте, помийте ваші ноги, а вставши зранку, підете своєю дорогою. Та вони сказали: Ні, ми зупинимося на площі. 3 Він же наполягав — тож завернули до нього і ввійшли до його дому. Він зробив їм гостину — напік їм опрісноків, і вони поїли перш ніж лягти спати.
4 А чоловіки міста, содомці — від малого до старого, увесь народ разом — оточили дім. 5 Вони викликали Лота, та й гукали до нього: Де ті чоловіки, які ввійшли до тебе вночі? Виведи їх до нас, щоб ми були з ними. 6 Тож Лот вийшов до них до входу, замкнув за собою двері, 7 а їм сказав: Ні, брати, не чиніть зла. 8 Та є в мене дві дочки, з яких жодна не пізнала чоловіка — їх виведу до вас і робіть з ними все , що вам до вподоби. Лише цим мужам не робіть нічого поганого, — адже тому й увійшли під покрівлю мого будинку. 9 Ті ж сказали: Відійди геть! Сам ти прийшов сюди жити, а не чинити суд. Тож тепер тобі більше зла заподіємо, ніж їм. Вони сильно налягали на чоловіка — Лота; і підступили, щоб вибити двері. 10 Та мужі, висунувши руки, втягли Лота до себе, у дім, а двері будинку замкнули. 11 На чоловіків же, які були перед дверима дому, наслали сліпоту — від малого до великого, — і ті вибились із сил, шукаючи дверей. 12 А Лотові мужі сказали: Чи є хто тут із твоїх, — зяті, сини чи дочки, або, може, хтось інший з твоїх є в місті? Виведи [їх] із цього місця! 13 Адже ми знищимо це місце, оскільки піднялося їхнє волання перед Господа; тож послав нас Господь знищити його. 14 Лот вийшов і промовив до своїх зятів, які взяли його дочок, говорячи: Встаньте і вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Та його зятям здалося, що він жартує.
15 А коли настав світанок, ангели підганяли Лота, кажучи: Вставай, бери свою дружину, обох дочок, яких маєш, і виходь, аби і ти не загинув разом із беззаконнями міста. 16 Вони перелякалися. Тож ангели схопили його за руку, і його дружину за руку, і обох його дочок за руки, — бо його помилувано [Господом]. 17 І сталося, коли вивели їх звідти, то сказали: Рятуй свою душу! Не оглядайся назад і не зупиняйся ніде в околиці. Рятуйся на горі, щоби раптом ти не був захоплений.
18 А Лот сказав їм: Прошу, Господи, 19 оскільки Твій раб знайшов у Тебе милість, і Ти поширив Свою справедливість, яку чиниш для мене, щоб жила моя душа, аби не захопило мене лихо і я не загинув, адже я не зможу врятуватися на горі! 20 Ось близько це місто, куди я можу втекти; воно мале, там я врятуюся. Хіба ж воно не маленьке? І житиме душа моя. 21 І сказав йому: Ось Я поважаю твою особу і це слово, щоб не знищити місто, про яке ти сказав; 22 отже, мерщій рятуйся там, бо не зможу здійснити справу, доки ти не ввійдеш туди. Тому дав назву тому місту — Сиґор.
23 Сонце зійшло над землею, і Лот увійшов до Сиґора, 24 а Господь послав дощ на Содом і Гоморру — сірку й вогонь від Господа з неба; 25 і зруйнував ті міста й усю околицю, усіх мешканців міст і все, що виростало із землі. 26 А його дружина озирнулася назад — і стала соляним стовпом.
27 Вранці Авраам поспішив до місця, де стояв перед Господом, 28 поглянув у напрямку Содома й Гоморри та навколишньої землі і побачив: аж ось — підноситься полум’я із землі, наче дим з печі. 29 І сталося, що коли знищував Бог усі міста околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з місця спустошення, коли Господь знищував міста, в яких жив Лот.
30 Вийшов Лот із Сиґора і поселився на горі — сам та його обидві дочки з ним. Оскільки побоявся жити в Сиґорі, то оселився в печері — сам та обидві його дочки з ним. 31 Якось сказала старшадочка молодшій: Батько наш старий, і немає нікого на землі, хто ввійшов би до нас — за звичаєм усієї землі. 32 Давай напоїмо нашого батька вином, переспимо з ним і воскресимо нащадків від нашого батька. 33 Тож тієї ночі напоїли свого батька вином, і старша, ввійшовши, переспала зі своїм батьком тієї ночі; і не знав він, коли вона лягла й коли встала. 34 А наступного дня трапилося, що старша сказала молодшій: Ось, я вчора переспала з батьком; напоїмо його вином і цієї ночі, і ти ввійдеш, переспиш з ним, та й воскресимо нащадків від нашого батька. 35 Тож вони і цієї ночі напоїли свого батька вином, і, ввійшовши, молодша переспала зі своїм батьком; і не знав він, коли вона лягла й коли встала.
36 І обидві Лотові дочки завагітніли від свого батька. 37 Старша народила сина й дала йому ім’я — Моав, говорячи: Від батька мого. Він — батько моавійців аж до сьогодні. 38 Народила і молодша сина й дала йому ім’я Аммон: син мого роду. Він — батько аммонійців аж до сьогодні.