Буття 21

Ісаак
1 І ГОСПОДЬ відвідав Сарру, як пообіцяв, і учинив ГОСПОДЬ Саррі так, як сказав. 2 Тож Сарра завагітніла й народила Авраамові сина в його старості – у визначений час, на який вказав йому Бог. 3 І назвав Авраам свого сина, який в нього народився від Сарри, Ісаак. 4 А на восьмий день Авраам обрізав свого сина Ісаака, як і заповів йому Бог. 5 Авраамові виповнилось сто років, коли народився в нього син Ісаак. 6 Сарра ж сказала: Сміх учинив мені Бог; хто лише почує – сміятиметься з мене. 7 І промовила: Хто би сказав Авраамові: Сарра годує дітей? Адже в його старості я народила сина!
8 Дитя ж підросло й було відлучене від грудей. А в день, коли був відлучений від грудей Ісаак, Авраам влаштував велику гостину.
Недоля Агари та Ізмаїла
9 І побачила Сарра, що син Агари-єгиптянки, якого та народила Авраамові, насміхається над Ісааком . 10 Тож сказала Авраамові: Прожени цю рабиню та її сина, бо син цієї рабині не стане спадкоємцем разом із моїм сином Ісааком. 11 І було Авраамові дуже неприємним це рішення щодо його сина. 12 Але Бог сказав Авраамові: Не вважай неприємним рішення щодо хлопця та твоєї рабині. Усе, що скаже тобі Сарра, послухайся її голосу, бо через Ісаака буде покликане тобі потомство. 13 Також і сина твоєї рабині учиню народом, бо він – твій нащадок. 14 Уставши рано-вранці, Авраам узяв хліба та бурдюка води, дав Агарі, поклавши на її плече, дав також хлопця, і відіслав її. І пішла вона, і заблукала в пустелі Беер-Шева.
15 Як закінчилася вода в бурдюці, то вона покинула дитину під одним із кущів. 16 Відійшла, сіла собі навпроти на відстані пострілу з лука, бо сказала: Нехай не бачитиму смерті дитини. Тож сіла навпроти, а хлопчина закричав і заплакав. 17 І почув Бог голос хлопчини, і кликнув з неба Божий ангел до Агари, і сказав їй: Що з тобою, Агаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопчини з місця , де він знаходиться. 18 Устань, підніми хлопчину й підтримай його своєю рукою, бо Я зроблю його великим народом. 19 Тоді відкрив Бог їй очі, і вона побачила криницю з водою. Пішла, наповнила бурдюк водою й напоїла хлопчину.
20 І Бог був із хлопчиною, і він виріс. І оселився в пустелі та став стрільцем-лучником. 21 І оселився він у пустелі Паран, а його мати взяла йому дружину з Єгипетського краю.
Умова між Авраамом та Авімелехом
22 І сталося того часу: звернувся Авімелех і полководець його війська Піхол до Авраама з такими словами: Бог із тобою в усьому, що ти робиш. 23 Тож присягни тепер мені тут Богом, що не вчиниш підступу ні мені, ні моєму нащадку, ні моєму потомству. Згідно з ласкою, яку я вчинив тобі, ти вчиниш зі мною і з краєм, в якому ти пробуваєш чужинцем. 24 Авраам відповів: Я присягаю!
25 І докорив Авраам Авімелехові за криницю води, яку відібрали були слуги Авімелеха. 26 Авімелех же відповів: Я не знаю, хто вчинив цю річ. Ані ти мені не сповістив, ані я не чув про це до сьогодні. 27 Тоді Авраам узяв дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і вони уклали між собою заповіт. 28 Авраам же поставив окремо сім овечок з отари. 29 Тоді Авімелех запитав Авраама: Що це за сім овечок, яких ти поставив окремо? 30 І той відповів: Сім овечок ти приймеш від мене, щоб засвідчити мені, що я викопав цю криницю. 31 Тому й назвав те місце Беер-Шева, оскільки там вони обидва присягнулись. 32 І уклали в Беер-Шеві заповіт. І встав Авімелех, та полководець його війська Піхол, і повернулися до филистимського краю. 33 А Авраам посадив у Беер-Шеві тамарискове дерево і прикликав там Ім’я ГОСПОДА, Вічного Бога. 34 І перебував Авраам у филистимському краї тривалий час.
1 І Господь відвідав Сарру, так як сказав; і зробив Господь Саррі так, як говорив; 2 Сарра завагітніла й народила в старості Авраамові сина, у ту пору, на яку вказав йому Господь. 3 І дав Авраам ім’я своєму синові, який в нього народився, котрого народила йому Сарра, — Ісаак. 4 А восьмого дня Авраам обрізав Ісаака, — як і заповів йому Бог. 5 Авраамові ж було сто років, коли в нього народився його син Ісаак. 6 І сказала Сарра: Сміх учинив мені Господь; хто лише почує — радітиме зі мною. 7 Хто сповістить Авраамові, — промовила вона, — що Сарра грудьми годуватиме дитину? Адже я у своїй старості народила сина!
8 І підросла дитина, і була відлучена від грудей. У день, коли був відлучений його син Ісаак, Авраам влаштував велику гостину. 9 Сарра побачила сина Аґари-єгиптянки, який народився в Авраама, — як він грався з Ісааком, її сином, — 10 і сказала Авраамові: Прожени цю рабиню та її сина, бо син цієї рабині не отримає спадку разом з моїм сином Ісааком. 11 Дуже жорстоким видалося Авраамові рішення щодо його сина, 12 та Бог сказав Авраамові: Нехай рішення стосовно дитини і рабині не здається тобі жорстоким. Усе, що скаже тобі Сарра, — послухай її голосу, бо в Ісаакові назветься твоє потомство. 13 А від сина цієї рабині утворю великий народ, бо він — твоє насіння.
14 Тож Авраам устав вранці, узяв хліба й бурдюк води і дав Агарі, — поклав їй на плечі, — а також дитину, і відіслав її. Відійшовши, вона блукала пустелею біля Криниці клятви. 15 Та вода в бурдюкові закінчилася, тож вона покинула дитину під одною із сосен 16 і, відійшовши, сіла напроти нього десь на відстані пострілу з лука, і сказала: Щоб не бачити мені смерті мого хлопця. Вона сиділа напроти нього, а хлопець закричав і заплакав.
17 Бог почув голос хлопця з місця, де той був, і Божий ангел закликав з неба до Агари, і сказав їй: Що таке, Агаро? Не бійся, бо почув Бог голос твого хлопця з місця, де він є. 18 Устань, візьми хлопця і тримай його своєю рукою. Адже Я зроблю його великим народом. 19 І Бог відкрив їй очі, і побачила криницю живої води. Вона пішла, наповнила бурдюк водою і дала пити дитині. 20 Бог був із хлопчиком. Він виріс, поселився в пустелі та став лучником. 21 Він оселився в пустелі Фаран, і мати взяла йому жінку з Єгипетської землі.
22 Сталося ж того часу, Авімелех, Охозат, його приятель, і Фікол, полководець його війська, сказали Авраамові, промовляючи: Бог з тобою в усьому, що тільки робиш. 23 Тому тепер поклянися мені Богом, що не заподієш зла ні мені, ні моїм нащадкам, ні моєму імені, але за праведністю, яку виявив я тобі, — вияви й мені та тій землі, на якій ти оселився. 24 І Авраам відповів: Я клянусь! 25 Тоді Авраам поскаржився Авімелехові за водяні криниці, які відібрали слуги Авімелеха. 26 Та Авімелех йому сказав: Я не знаю, хто зробив цю справу, — ти мені не сповістив, і я не чув, — хіба що сьогодні. 27 І Авраам узяв овець і телят, дав Авімелехові, і вони обидва уклали завіт.
28 І поставив Авраам окремо сім овечок зі своєї отари. 29 І запитав Авімелех Авраама: Що це за сім овечок, котрих ти поставив окремо? 30 Авраам же відповів: Цих сім овечок приймеш від мене, аби були мені на свідчення, що я викопав цю криницю. 31 Тому він дав тому місцю назву — Криниця клятви, бо там вони обидва поклялися. 32 Тож вони уклали завіт біля Криниці клятви. Після цього Авімелех, Охозат, його друг, і Фікол, полководець його війська, підійнялися та повернулися до Филистимського краю. 33 А біля Криниці клятви Авраам засіяв ниву і прикликав там Ім’я Господа — Вічний Бог.
34 Прожив Авраам у Филистимській землі багато днів.