Буття 24

Одруження Ісаака
1 Авраам постарів, увійшов у літа. ГОСПОДЬ благословив Авраама в усьому. 2 І сказав Авраам своєму слузі, старшому над його домом, що керував усім, що він мав: Поклади свою руку під моє стегно 3 і присягнися мені ГОСПОДОМ, Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові дружини з дочок ханаанців, серед яких я живу, 4 але підеш до мого краю, до місця мого народження, і звідти візьмеш дружину для мого сина Ісаака. 5 Тоді слуга сказав йому: Може, жінка не захоче піти зі мною до цієї землі, чи я маю повернути твого сина до краю, звідки ти вийшов? 6 Авраам же відповів йому: Стережися, аби ти не повернув мого сина туди! 7 ГОСПОДЬ, Бог неба, Який вивів мене з дому мого батька та з краю мого народження, Який розмовляв зі мною і Який присягнувся мені, кажучи: Цю землю Я дам твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина. 8 А якщо жінка не забажає піти з тобою, то будеш вільний від цієї присяги мені. Лише мого сина не повертай туди! 9 І поклав слуга свою руку під стегно свого господаря Авраама, і присягнув йому в цій справі.
10 І взяв той слуга десять верблюдів із верблюдів свого господаря. І пішов, маючи із собою різне добро свого господаря. І, вставши, пішов у Месопотамію, до міста Нахора. 11 І зупинив він верблюдів поза містом біля криниці з водою у вечірній час, у час, коли жінки виходять набирати воду, 12 і промовив: ГОСПОДИ, Боже мого господаря Авраама, пошли мені сьогодні успіх та вчини ласку моєму господареві Авраамові! 13 Ось я стою біля джерела води, а дочки мешканців міста виходять набирати воду. 14 І станеться, що дівчина, якій я скажу: Нахили свого глека, щоб я напився, – а вона відповість: Пий, я також понапуваю твоїх верблюдів, – буде тією, яку Ти приготував Своєму рабові, Ісаакові. І з цього я дізнаюся, що Ти вчинив ласку моєму господареві.
15 І сталося, він ще не закінчив говорити, аж ось вийшла Ревека, що народилася в Бетуїла, сина Мілки, дружини Нахора, Авраамового брата. А її глек – у неї на плечі. 16 Дівчина ж була на вигляд дуже гарна, – дівиця, яку ще не пізнав чоловік. Спустившись до джерела, вона наповнила свого глека й стала підніматися. 17 Тоді слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай-но мені попити трохи води з твого глека. 18 А вона відповіла: Пий, мій господарю! І з поспіхом спустила глека на свою руку й напоїла його. 19 Коли ж закінчила поїти його, то сказала: Також твоїм верблюдам я наберу води, аж поки вони не нап’ються. 20 І хутко вилила воду зі свого глека до корита, і знову побігла до криниці набрати, і набрала води для всіх його верблюдів. 21 Чоловік мовчки придивлявся до неї, аби зрозуміти, чи ГОСПОДЬ успішно спрямував його подорож, чи ні.
22 І сталося, щойно верблюди перестали пити, слуга взяв золоту сережку, вагою пів шекеля, і два браслети на її руки, вагою десять шекелів золота, 23 та й запитав: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є у твого батька місце для нас переночувати? 24 Вона відповіла йому: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, котрого вона народила Нахорові. 25 І додала: А соломи і паші в нас багато, також є місце, щоб переночувати. 26 Тож чоловік, схилившись долілиць, поклонився ГОСПОДЕВІ 27 і сказав: Благословенний ГОСПОДЬ, Бог мого господаря Авраама, що не відвернув Своєї милості та вірності Своєї від мого господаря. Мене ж ГОСПОДЬ успішно привів до дому братів мого господаря.
28 Побігши, дівчина розповіла в домі своєї матері про цю справу. 29 Ревека ж мала брата на ім’я Лаван. І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела. 30 І сталося, коли він побачив сережку, а також браслети на руках своєї сестри і коли почув слова своєї сестри Ревеки, яка казала: Так говорив мені той чоловік, то подався до того чоловіка, – аж ось той стоїть при верблюдах біля джерела, – 31 і сказав йому: Заходь, благословенний ГОСПОДОМ! Чому стоїш надворі? Я ж приготував дім і місце для верблюдів. 32 І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван розвантажив верблюдів, дав соломи та паші верблюдам, і води, щоб умити ноги йому та людям, що були з ним. 33 І поклали перед ним їжу, та він сказав: Не їстиму, доки не розповім про свою справу. А Лаван відповів: Розповідай!
34 І той сказав: Я – слуга Авраама. 35 ГОСПОДЬ щедро поблагословив мого господаря, і він став великим. Він дав йому дрібної та великої худоби, срібла, золота, рабів, рабинь, верблюдів і ослів. 36 А Сарра, дружина мого господаря, народила моєму господарю сина, вже у його похилому віці. І він віддав йому все, що мав. 37 А мене заприсягнув мій господар, кажучи: Не візьмеш дружини для мого сина з-поміж дочок ханаанців, на землі яких я проживаю. 38 Але підеш до дому мого батька, до мого роду і візьмеш дружину для мого сина. 39 А я сказав своєму господарю: Може, жінка не піде зі мною? 40 Тоді він мені сказав: ГОСПОДЬ, у присутності Якого я ходив, пошле Свого ангела з тобою, і зробить щасливою твою дорогу, і ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду і з дому мого батька. 41 Тоді будеш вільний від даної мені присяги, коли прийдеш до мого роду. І, якщо вони тобі не дадуть, то будеш вільний від даної мені присяги.
42 Тож, прибувши сьогодні до джерела, я сказав: ГОСПОДИ, Боже мого господаря Авраама! Якщо Твоя ласка, зроби щасливою мою дорогу, якою я прямую! 43 Ось я стою біля джерела води. І станеться, дівчина, яка вийде набрати води, я ж скажу їй: Дай мені напитися трохи води з твого глека, 44 а вона скаже мені: Пий і ти, і для твоїх верблюдів я наберу води, буде тією жінкою, яку призначив ГОСПОДЬ синові мого господаря.
45 Перш ніж закінчив я говорити у своєму серці, аж ось вийшла Ревека, а її глек – у неї на плечі. Вона спустилася до джерела і набрала води. Я ж сказав їй: Будь ласка, дай мені напитися. 46 Вона швиденько зняла із себе глека і сказала: Пий, а я також твоїх верблюдів напою. І я пив, а вона також напоїла верблюдів. 47 Тоді я запитав її, кажучи: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я – дочка Бетуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мілка. І я вклав сережку до її носа і браслети на її руки. 48 Тоді, схилившись долілиць, я поклонився ГОСПОДЕВІ й поблагословив ГОСПОДА, Бога мого господаря Авраама, Який провадив мене вірною дорогою, щоб взяти дочку брата мого господаря для його сина. 49 Тепер же, якщо ви чините милість і вірність моєму господарю, скажіть мені, і якщо ні, скажіть мені, і я поверну праворуч або ліворуч.
50 У відповідь Лаван та Бетуїл сказали: Від ГОСПОДА вийшла ця річ, не можемо тобі сказати ні злого, ні доброго. 51 Ось Ревека перед тобою. Бери її та йди і нехай вона стане дружиною синові твого господаря, як визначив ГОСПОДЬ.
52 І сталося, коли слуга Авраама почув їхні слова, то поклонився ГОСПОДЕВІ до землі. 53 Вийнявши срібні та золоті речі й одяг, той слуга дав Ревеці, і дав подарунки її братові й матері. 54 Тоді їли й пили – він та люди, що були з ним, і ночували. А коли вони встали рано-вранці, він сказав: Відішліть мене до мого господаря. 55 Але її брат і мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами хоча б днів десять, а після цього піде. 56 Він же сказав їм: Не затримуйте мене, бо ГОСПОДЬ зробив щасливою мою дорогу. Відішліть мене, щоб я повернувся до мого господаря. 57 Вони ж сказали: Покличмо дівчину і запитаймо її. 58 Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти із цим чоловіком? А вона відповіла: Піду. 59 Тоді відіслали вони свою сестру Ревеку, її няньку, слугу Авраама та його людей. 60 Благословляючи Ревеку, вони сказали їй:
Ти – наша сестра, будь матір’ю тисяч десятків тисяч,
і нехай твої нащадки успадкують брами своїх ворогів.
61 Уставши, Ревека та її служниці посідали на верблюдів і вирушили за тим чоловіком. Тож слуга, узявши Ревеку, пішов.
62 Ісаак якраз повернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої, він жив у землі, що на півдні. 63 Надвечір вийшов Ісаак пройтися полем. Він підвів очі й побачив – ось, ідуть верблюди. 64 І Ревека, підвела свої очі й побачила Ісаака, тож зійшла з верблюда 65 і запитала слугу: Хто той чоловік, який йде полем нам назустріч? А слуга відповів: Це – мій господар. Тоді вона взяла покривало і закрила обличчя . 66 Тоді слуга перелічив Ісаакові всі речі, які вчинив. 67 І ввів її Ісаак до шатра своєї матері Сарри. І взяв він Ревеку, і вона стала йому дружиною, і покохав її. І втішився Ісаак після смерті своєї матері.
1 Авраам постарів, став дуже старим, а Господь поблагословив Авраама в усьому. 2 Якось Авраам сказав своєму слузі, старшому над його домом, який був відповідальний за все його майно : Поклади свою руку під моє стегно 3 і поклянися мені Господом Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові Ісаакові дружини з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, 4 а підеш до моєї землі, звідки я походжу, до мого роду, і звідти візьмеш дружину моєму синові Ісаакові. 5 Слуга ж сказав йому: А якщо жінка не захоче піти слідом за мною до цієї землі, то чи повернути твого сина в землю, звідки ти вийшов? 6 Та Авраам сказав йому: Остерігайся, не повертай мого сина туди! 7 Господь, Бог неба і Бог землі, Який узяв мене з дому мого батька та із землі, де я народився, — Він сказав мені й поклявся мені, кажучи: Цю землю Я дам тобі та твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина Ісаака. 8 А коли жінка не захоче піти з тобою до цієї землі, то будеш вільний від цієї клятви. Тільки мого сина не повертай туди! 9 І поклав раб свою руку під стегно Авраама, свого пана, і поклявся йому в тій справі.
10 З-поміж верблюдів свого пана слуга взяв із собою десять верблюдів, а також дещо з усього добра свого пана, устав і пішов у Месопотамію, до міста Нахора. 11 А надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він поставив верблюдів поза містом, біля криниці з водою, 12 і сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, пошли мені успіх сьогодні й вияви милість моєму пану Авраамові. 13 Ось я зупинився біля джерела води, а дочки мешканців міста виходять брати воду; 14 і як станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Нахили до мене своє відро, щоб я напився, — скаже мені: Пий! Я дам напитися твоїм верблюдам, аж доки не нап’ються! — оцю приготував Ти Своєму рабові Ісаакові; і з цього дізнаюся, що Ти виявив милість моєму пану Авраамові.
15 І сталося, перш ніж він закінчив про себе говорити, аж ось вийшла Ревека, яка народилася у Ватуїла, сина Мелхи, дружини Нахора, Авраамового брата, і вона мала відро на плечі. 16 Дівчина була дуже вродлива на вигляд, — була дівиця, яка ще не знала чоловіка. Прийшовши до джерела, вона наповнила відро, та й пішла. 17 А слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай напитися мені трохи води з твого відра. 18 Вона ж відповіла: Пий, пане! І поспішно зняла відро на свою руку, і дала йому напитися, — 19 аж перестав пити. А тоді вона сказала: І твоїм верблюдам начерпаю води, доки всі не нап’ються. 20 Вона швидко пішла і випорожнила відро до корита, і знову побігла набрати до криниці, і вона дала пити всім верблюдам.
21 А чоловік придивлявся до неї, щоби дізнатися, чи на добру дорогу спрямував його Господь, чи ні, і мовчав. 22 Сталося, коли всі верблюди перестали пити, чоловік узяв золоті сережки, вартістю в драхму, і два браслети на її руки, — вагою десять одиниць золота вони, 23 і запитав її, сказавши: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є у твого батька місце для нас, аби переночувати? 24 Вона відповіла йому: Я дочка Ватуїла, сина Мелхи, котрого вона народила Нахорові. 25 А соломи і паші в нас багато, — сказала йому, — і місце є, аби переночувати. 26 Тож чоловік, задоволений, поклонився Господеві, 27 та й сказав: Благословенний Господь, Бог мого пана Авраама, Який не порушив справедливості й правди щодо мого пана. Господь мене успішно привів до дому брата мого пана.
28 І побігши, дівчина розповіла в хаті своєї матері про цю справу. 29 Ревека мала брата на ім’я Лаван. І вибіг Лаван до чоловіка надвір, до джерела. 30 І сталося, коли він побачив у своєї сестри сережки, а на руках — браслети, коли почув слова своєї сестри Ревеки, яка говорила: Так сказав мені чоловік, — то прийшов до чоловіка, який стояв біля верблюдів неподалік джерела, 31 і сказав йому: Ну ж бо, заходь! Благословенний Господь! Чому ти став надворі? Я ж приготував домівку і місце для верблюдів. 32 Тож чоловік увійшов до хати і розв’ючив верблюдів. Він дав соломи та паші верблюдам, і води для його ніг і ніг чоловіків, які з ним. 33 Перед ними поставили хліб, щоб вони їли. А той сказав: Не їстиму, доки не розповім про свої справи. Вони ж мовили: Говори.
34 І він сказав: Я слуга Авраама. 35 Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великим. Дав йому овець і телят, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів і ослів. 36 А Сарра, дружина мого пана, вже в його старості, народила моєму панові одного сина; тож той дав йому все, що належало йому. 37 А з мене мій пан узяв клятву, кажучи: Не візьмеш дружини для мого сина з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, — на їхній землі. 38 Але натомість підеш до дому мого батька і до мого роду й звідти візьмеш дружину для мого сина. 39 Та я сказав своєму панові: А якщо жінка не піде зі мною? 40 А той мені відповів: Господь, Якому я вгодив, пошле Свого ангела з тобою, успішно проведе тебе дорогою, і ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду, з дому мого батька, — 41 і будеш вільний від своєї клятви. І коли підеш до мого роду, і тобі не дадуть, — будеш вільний від своєї клятви.
42 Тож прийшовши сьогодні до джерела, я сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, — пошли успіх на моєму шляху, яким я сьогодні прямую! 43 Ось я став біля джерела води, а дочки людей міста вийдуть набрати води; і якщо станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Дай мені напитися трохи води з твого відра, — 44 скаже мені: І сам напийся, і твоїм верблюдам наллю, — це жінка, яку приготував Господь Своєму слузі Ісаакові. Із цього я переконаюся, що Ти вчинив милість моєму пану Авраамові. 45 І сталося, перш ніж закінчив я подумки говорити, аж ось, вийшла Ревека, маючи відро на плечі, спустилася до джерела і набрала води. Я ж сказав їй: Дай мені напитися. 46 Вона швидко зняла із себе відро і сказала: Пий ти, і твоїм верблюдам дам пити. І я напився, і моїх верблюдів вона напоїла. 47 Тож запитав я її, мовлячи: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я дочка Ватуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мелха. І дав я їй сережки й браслети на її руки. 48 Із вдячністю я поклонився Господеві й поблагословив Господа, Бога мого пана Авраама, Який успішно провів мене правильною дорогою, щоб узяти дочку брата мого пана для його сина. 49 Тому, якщо ви чините милість і правду моєму панові, — скажіть мені, і якщо ні, — також скажіть мені, щоб я повернув праворуч або ліворуч.
50 У відповідь Лаван та Ватуїл сказали: Від Господа вийшло це рішення, тож не можемо тобі відповісти злом на добро. 51 Ось Ревека перед тобою. Бери, іди, і нехай буде дружиною синові твого пана, — так, як сказав Господь. 52 І сталося, коли почув слуга Авраама ці слова, то поклонився Господеві до землі. 53 А раб, вийнявши срібний та золотий посуд і одяг, дав Ревеці; і дав подарунки її братові й матері. 54 І їли й пили — він та чоловіки, які були з ним, і заночували. А вставши вранці, він сказав: Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. 55 Та її брати й мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами днів із десять, а після цього піде. 56 Він же відповів їм: Не затримуйте мене, бо Господь успішно провів мене дорогою. Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. 57 Вони ж сказали: Покличемо дівчину і її саму запитаємо. 58 Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти із цим чоловіком? Вона ж відповіла: Піду. 59 І відіслали свою сестру Ревеку, її майно, слугу Авраама і тих, які були з ним. 60 Поблагословили свою сестру Ревеку і сказали їй: Ти наша сестра, — стань незліченними тисячами; і хай твої нащадки успадкують міста ворогів. 61 Уставши, Ревека та її рабині сіли на верблюдів і вирушили із чоловіком, і слуга, взявши Ревеку, пустився в дорогу.
62 А Ісаак подорожував пустелею біля Криниці видіння. Він жив на землі, що на півдні. 63 Надвечір вийшов Ісаак у долину пройтися; підвівши очі, він побачив верблюдів, які йшли. 64 І Ревека, звернувши погляд, побачила Ісаака, зіскочила з верблюда 65 і запитала слугу: Хто цей чоловік, який іде рівниною нам назустріч? Раб сказав: Це мій пан. Вона ж, узявши намітку, закрила обличчя . 66 А слуга докладно розповів Ісаакові все те, що зробив. 67 Увійшов Ісаак до оселі своєї матері, взяв він Ревеку, і стала йому дружиною, і він покохав її. І потішений був Ісаак після смерті Сарри, його матері.