Відіслання Якова до Лавана
1 Тож Ісаак, покликавши Якова, поблагословив його і заповів йому, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських. 2 Устань, піди у Падан-Арам, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі дружину звідтіль, з дочок Лавана, брата твоєї матері. 3 А Всемогутній Бог поблагословить тебе й розплодить тебе, і розмножить тебе, і ти станеш громадою народів. 4 І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та твоїм нащадкам з тобою, щоб ти успадкував край, в якому перебуваєш, котрий Бог дав був Авраамові. 5 І відіслав Ісаак Якова, і той пішов у Падан-Арам, до Лавана, сина Бетуїла-арамійця, брата Ревеки, матері Якова та Ісава.
Ісав бере за дружину дочку Ізмаїла
6 І побачив Ісав, що Ісаак поблагословив Якова і відіслав його у Падан-Арам, аби взяти звідти собі дружину, і, благословляючи його, заповів: Не бери дружини з дочок ханаанських, 7 і що Яків послухався свого батька та своєї матері і пішов у Падан-Арам. 8 І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах його батька Ісаака. 9 Тож пішов Ісав до Ізмаїла і до своїх дружин узяв собі за дружину Махалату, дочку Ізмаїла, Авраамового сина, Навайотову сестру.
З’явлення Бога Якову в Бетелі
10 Яків же вирушив з Беер-Шеви, і попрямував до Харана. 11 І натрапив він на одне місце і заночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він каменя з того місця, і, вмостивши собі під голову, ліг на тому місці. 12 І йому наснилося, – аж ось, драбина, що стояла на землі, а вершина її сягала неба. Аж ось, Божі ангели піднімалися й опускалися по ній. 13 І ось, ГОСПОДЬ став на ній і промовив: Я – ГОСПОДЬ, Бог твого батька Авраама, і Бог Ісаака. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі та твоїм нащадкам. 14 А твоїх нащадків буде як пороху земного. І поширишся ти на захід і на схід, на північ і на південь. У тобі й у твоїх нащадках благословляться всі племена землі. 15 Ось Я з тобою, і оберігатиму тебе всюди, куди підеш, і поверну тебе до цієї землі; Я не залишу тебе, поки не виконаю того, що Я тобі сказав. 16 І прокинувся Яків зі свого сну, і промовив: Дійсно, є ГОСПОДЬ на цьому місці, а я й не знав! 17 Його охопив страх, і він сказав: Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як Дім Божий, і це брама небесна!
18 І вставши рано-вранці, Яків узяв каменя, якого вмостив був собі під голову, поставив його як стовп, і полив його верх олією. 19 І назвав він те місце Бетель, а спочатку назва того міста була Луз. 20 І дав Яків обітницю, кажучи: Якщо Бог буде зі мною і оберігатиме мене на цій дорозі, якою я йду, і дасть мені хліба їсти й одежу зодягнутися, 21 і я щасливо повернуся до дому мого батька, то ГОСПОДЬ буде мені Богом, 22 а цей камінь, якого я поставив як стовп, буде Божим Домом, і з усього, що Ти даси мені, я неодмінно дам Тобі десятину!
1 Тож Ісаак, покликавши Якова, поблагословив його і наказав йому, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських; 2 уставай та йди в Месопотамію, до дому Ватуїла, батька твоєї матері, і звідти візьми собі дружину з дочок Лавана, брата твоєї матері. 3 А мій Бог поблагословить тебе, зробить тебе великим і розмножить тебе, — і ти станеш громадою народів. 4 Нехай Він дасть тобі благословення мого батька Авраама, тобі й твоєму потомству після тебе, щоб успадкувати землю, в якій перебуваєш, котру Бог дав Авраамові. 5 І відіслав Ісаак Якова, і той пішов у Месопотамію, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
6 Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова, і той відійшов до сирійської Месопотамії, щоб узяти звідти собі дружину, і коли благословляв його, то повелів, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських, 7 і що Яків послухав свого батька та свою матір і пішов у Месопотамію. 8 Тож побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах його батька Ісаака, 9 і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв собі за жінку Маелет — дочку Ізмаїла, Авраамового сина, Навайотову сестру, додатково до своїх жінок. 10 І вирушив Яків від Криниці клятви, і попрямував до Харана. 11 Він знайшов місце і заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв з того місця камінь, поклав собі під голову і провів ніч у тій місцевості. 12 Він мав сон: ось драбина, що стояла на землі, а її верх сягав аж до неба, і Божі ангели піднімалися й спускалися по ній. 13 А Господь став на неї і промовив: Я — Господь, Бог твого батька Авраама, і Бог Ісаака; не бійся: землю, на якій ти спиш, дам її тобі та твоїм нащадкам. 14 А твоїх нащадків буде як земного піску; і поширяться на захід, на південь, на північ і на схід; і в тобі, і у твоїх нащадках будуть благословенні всі племена землі. 15 Ось Я з тобою — оберігатиму тебе на кожній дорозі, куди лише підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, аж доки не виконаю всього, що Я тобі сказав.
16 І прокинувся Яків від свого сну, та й сказав: Є Господь на цьому місці, а я й не знав. 17 Його охопив страх, і він сказав: Яке страшне це місце! Це ж ніщо інше, як Дім Божий! Це небесні брами! 18 Яків устав вранці, узяв камінь, який там поклав був собі під голову, і поставив його як стовп, і полив олією на нього зверху. 19 І назвав Яків те місце «Дім Божий» ; раніше назва міста була Уламлуз. 20 І звернувся Яків у молитві, промовляючи: Якщо Господь Бог буде зі мною і оберігатиме мене на цій дорозі, котрою я йду, і дасть мені хліба їсти та вбрання зодягнутися, 21 і здоровим поверне мене до дому мого батька, то Господь буде мені Богом, 22 і цей камінь, якого я поставив як стовп, буде мені Божим домом, і з усього, що тільки даси мені, — дам Тобі з того десятину!