Прабатьківський гріх
1
А змій був хитрішим за всіх польових звірів, яких учинив ГОСПОДЬ Бог. І він промовив до жінки: Чи справді Бог звелів: Не їжте з жодного дерева раю? 2 Жінка відповіла змієві: Плоди з дерев раю ми можемо їсти, 3 а щодо плодів дерева, що посеред раю, – Бог сказав: Не їжте з нього, і не доторкайтеся до нього, щоб вам не померти. 4
І сказав змій жінці: Ні! Ви не помрете! 5
Адже знає Бог, що того дня, коли скуштуєте з нього, відкриються ваші очі, і станете, як Бог, знаючи добро і зло. 6 Побачила жінка, що дерево придатне для їжі й на вигляд приємне, і дерево вабило, бо давало знання. Тож вона взяла плід і їла, а також дала своєму чоловікові, що був із нею, і він їв. 7
І відкрилися їм обом очі, і зрозуміли вони, що нагі. Тож зшили листя смоківниці й поробили собі пояси.
Божий присуд і обітниця Спасителя
8 Почувши голос ГОСПОДА Бога, Який ходив по раю в час денної прохолоди, Адам і його жінка сховалися від ГОСПОДА Бога серед дерев раю. 9 Тоді покликав ГОСПОДЬ Бог Адама, і запитав його: Де ти? 10 Той же відповів: Я почув Твій голос у раю – і злякався, бо я нагий, тож сховався. 11
Промовив до нього Бог : Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти з того дерева, з якого Я наказав тобі не їсти? 12 Адам відповів: Жінка, яку Ти дав, щоби була зі мною, вона мені дала з дерева, і я їв. 13
Тоді запитав Бог жінку: Що це ти наробила? А жінка відповіла: Змій мене обманув, – і я їла. 14
Тож сказав ГОСПОДЬ Бог змієві:
За те, що ти це зробив,
проклятіший ти за всяку худобу і за всякого звіра польового.
На череві своєму ти будеш пересуватися і порох їстимеш по всі дні свого життя.
15
Я ж покладу ворожнечу між тобою й жінкою,
між твоїм насінням і її насінням.
Воно вразить тебе в голову,
а ти вразиш його в п’яту.
16
Жінці Він сказав:
Вельми помножу страждання твої і болі вагітності твоєї, у муках будеш народжувати дітей.
І до твого чоловіка твоє пожадання,
але він пануватиме над тобою.
17
А Адамові Він сказав:
Оскільки ти послухав голосу своєї жінки
і їв з дерева,
з якого Я наказав тобі не їсти, –
проклята через тебе земля!
У стражданнях харчуватимешся з неї
в усі дні свого життя.
18 Тернину й будяки родитиме тобі,
і будеш їсти польову траву.
19
У поті свого чола їстимеш хліб,
доки не повернешся в землю,
бо з неї ти взятий.
Оскільки ти – порох,
то до пороху повернешся.
Вигнання з еденського раю
20 Адам дав своїй жінці ім’я Єва, бо вона була матір’ю всіх живих. 21
А ГОСПОДЬ Бог зробив Адамові та його жінці одяг зі шкур – і зодягнув їх.
22
Тоді сказав ГОСПОДЬ Бог: Оце став Адам як один із Нас, знаючи добро й зло. А тепер, аби він не простягнув своєї руки і не взяв також з дерева життя. Тож споживатиме і житиме вічно. 23
І вислав його ГОСПОДЬ Бог з едемського саду обробляти землю, з якої він був узятий. 24
І вигнав Адама і поставив на сході едемського раю херувимів та полум’яного меча, що обертався, аби стерегти дорогу до дерева життя.
1 А змій був найхитріший з усіх звірів, які на землі, котрих створив Господь Бог. І сказав змій жінці: Чому це Бог сказав: Не їжте з жодного дерева, яке в раю? 2 А жінка відповіла змієві: Плоди з дерев раю ми можемо їсти, 3 та про плід дерева, що посеред раю, Бог сказав: Не їжте з нього і не доторкайтеся до нього, щоб ви не померли. 4 І сказав змій жінці: Ні! Ви не помрете!
5 Та Бог знає, що в той день, коли з’їсте з нього, ваші очі відкриються, і ви станете, як боги, маючи пізнання добра і зла. 6 І жінка побачила, що дерево придатне для їжі й приємне на вигляд, і прекрасним є мати знання. Тож взявши його плід, вона з’їла його, і також дала своєму чоловікові, який був з нею, і вони обоє з’їли. 7 І відкрилися в обох очі, і пізнали, що були нагі, тож вони зшили листя смоківниці й зробили собі пояси.
8 І почули голос Господа Бога, Який ходив у раю в післяобідній час, і заховалися — Адам і його жінка — від присутності Господа Бога серед дерев раю. 9 Та Господь Бог покликав Адама і запитав його: Адаме, де ти? 10 А той відповів Йому: Я почув Твій голос, як Ти ходив у раю, і злякався, бо я нагий, тож заховався. 11 Тоді Бог запитав його: Хто сповістив тобі, що ти нагий? Чи не їв ти з того дерева, з якого Я наказав тобі (з нього єдиного) не їсти? 12 Адам сказав: Жінка, яку Ти дав, щоби була зі мною, — це вона мені дала з дерева, — і я з’їв! 13 І Господь Бог запитав жінку: Чому ти це зробила? А жінка відповіла: Змій мене обманув, і я з’їла… 14 І тоді Господь Бог сказав змієві: За те, що ти це зробив, проклятий ти з-поміж усіх тварин і серед усіх звірів землі. На грудях своїх і череві повзатимеш та землю їстимеш у всі дні свого життя. 15 І Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між твоїм насінням і її насінням: воно
підстерігатиме твою голову, а ти вистежуватимеш
його п’яту! 16 А жінці Він сказав: Надто примножу
твої болі й твій стогін; у болях народжуватимеш дітей, і до твого чоловіка ти звертатимешся, а він над тобою пануватиме. 17 Адамові ж сказав: Оскільки ти послухав голосу своєї жінки і з’їв з дерева, з того, про яке Я заповів тобі — з нього єдиного — не їсти, проклята земля у твоїх ділах. У скорботах їстимеш з неї в усі дні свого життя. 18 Терня і будяки буде родити тобі, і їстимеш польові рослини. 19 У поті свого чола їстимеш свій хліб, доки не вернешся в землю, з якої ти був узятий, адже ти — земля, — і в землю відійдеш.
20 І дав Адам своїй жінці ім’я [Єва, що значить] Життя, тому що вона є матір’ю всіх живих. 21 Адамові та його жінці Господь Бог зробив одяг зі шкур і зодягнув їх.
22 І сказав Бог: Ось Адам став наче один із Нас, який знає добро і зло. Тож тепер, аби часом він не простягнув руки, не взяв з дерева життя, не їв і не жив вічно. 23 І Господь Бог вислав його з раю насолоди обробляти землю, з якої був узятий. 24 Він вигнав Адама і поселив його напроти раю насолоди, і поставив херувимів та полум’яного меча, що обертався, аби стерегти дорогу до дерева життя.