Буття 30

1 Рахиль, побачивши, що не народжує Якову, почала заздрити своїй сестрі, й сказала Якову: Дай мені дітей! Якщо ж ні, я помираю! 2 І обурився Яків на Рахиль, і сказав: Хіба ж я замість Бога, Який позбавив тебе плоду лона? 3 Тоді вона сказала: Ось моя рабиня Білга. Увійди до неї, і нехай вона народить на мої коліна, тож я також матиму дітей від неї. 4 І дала свою рабиню Білгу йому за дружину. І ввійшов до неї Яків. 5 І завагітніла Білга, і народила Якову сина. 6 І сказала Рахиль: Бог розсудив на мою користь, а також вислухав мене, і дав мені сина. Тому й дала йому ім’я Дан. 7 І завагітніла вона знову, і народила Білга, Рахилина рабиня, другого сина Якову. 8 Тоді Рахиль сказала: Божою боротьбою я змагалася з моєю сестрою – і перемогла. Тож дала йому ім’я Нефталим.
9 І побачила Лія, що перестала народжувати, тож взяла свою рабиню Зілпу, і дала її Якову за дружину. 10 І народила Зілпа, Ліїна рабиня, Якову сина. 11 І сказала Лія: Прийшло щастя! І дала йому ім’я Ґад. 12 І народила Зілпа, Ліїна рабиня, Якову другого сина. 13 І сказала Лія: Це до мого блаженства, бо блаженною називатимуть мене жінки. І дала йому ім’я Асир.
14 Якось під час жнив пшениці Рувим вийшов і знайшов у полі мандраґорові яблука, і приніс їх своїй матері Лії. А Рахиль сказала Лії: Дай мені мандраґорових яблук твого сина. 15 А та відповіла їй: Чи тобі мало, що забрала мого чоловіка? То ти також забираєш мандраґорові яблука мого сина? Рахиль же відповіла: Тоді нехай він ляже з тобою цієї ночі за мандраґорові яблука твого сина! 16 Коли Яків увечері прийшов з поля, Лія вийшла йому назустріч і сказала: Увійди до мене, бо я дійсно найняла тебе за мандраґорові яблука мого сина. Тож тієї ночі Яків ліг із нею. 17 І вислухав Бог Лію, і вона завагітніла, і народила Якову п’ятого сина. 18 І сказала Лія: Бог винагородив мене за те, що я дала мою рабиню своєму чоловікові. І дала йому ім’я Іссахар. 19 І завагітніла Лія знову, і народила Якову шостого сина. 20 І сказала Лія: Обдарував мене Бог чудовим подарунком. Цього разу цінуватиме мене мій чоловік, бо я народила йому шістьох синів. І дала йому ім’я Завулон. 21 Після цього народила дочку і дала їй ім’я Діна.
22 І згадав Бог про Рахиль, і вислухав її Бог, і відкрив її утробу. 23 І завагітніла вона, і народила сина, і сказала: Бог забрав мою ганьбу. 24 І дала вона йому ім’я Йосиф, кажучи: Нехай додасть мені ГОСПОДЬ іншого сина.
Заплата Якову за службу в Лавана
25 І сталося, коли народила Рахиль Йосифа, Яків сказав Лаванові: Відпусти мене, аби я пішов до свого місця і до свого краю. 26 Віддай моїх дружин і дітей, задля яких я на тебе працював, щоб я відійшов. Адже ти знаєш ту службу, яку я відслужив тобі. 27 Лаван же відповів йому: Коли б мені знайти милість у твоїх очах! Я помітив, що через тебе ГОСПОДЬ поблагословив мене. 28 І додав: Визнач для себе платню, і я дам. 29 Яків же відповів йому: Ти знаєш, як я служив тобі і якою стала твоя худоба зі мною. 30 Адже те мале, що було в тебе до мого приходу , стало численним. Тож поблагословив тебе ГОСПОДЬ з моїм приходом. А тепер, коли вже я буду працювати для власного дому? 31 А Лаван запитав: Що мені дати тобі? А Яків відповів: Не давай мені нічого. Якщо зробиш мені оцю річ, то повернуся, буду пасти твою отару і буду стерегти. 32 Сьогодні я обійду всю твою отару, і вилучу звідти кожну крапчасту і строкату вівцю, і кожну чорну вівцю з-поміж овець, а також строкату і крапчасту з-поміж кіз. Оце й буде моя платня. 33 На майбутнє свідчитиме за мене моя справедливість, коли прийдеш перевірити мою платню від тебе; усе, що не крапчасте й не строкате серед кіз та не чорне серед овець – те мною вкрадене. 34 І Лаван відповів: Нехай буде за твоїм словом! 35 І відокремив Лаван того дня рябих та строкатих козлів, і всіх крапчастих та строкатих кіз, усе, що мало в собі біле, і все чорне з овець, і передав у руки своїх синів. 36 І встановив відстань у три дні ходи між собою та Яковом. Яків же пас отару Лавана, що залишилася.
37 Тоді Яків узяв собі свіжі палиці з тополі, з мигдалевого дерева і з платана, познімав на них кору, щоб утворились білі пасма на палицях, 38 і поклав смугасті палиці перед отарою у корита-пійла для води, куди отара приходила пити, і вони парувалися, коли приходили пити. 39 Тож парувалася отара при палицях і народжувались в отарі рябі, крапчасті та строкаті. 40 Яків же відділяв тих овець. І ставив худобу перед рябим та всім чорним в отарі Лавана. А свої стада ставив окремо, і не тримав їх з отарою Лавана. 41 Щоразу, коли злучалася сильна худоба, Яків клав палиці в коритах перед худобою, аби вони злучались перед тими палицями. 42 Коли ж злучалась худоба слабка, то палиць не клав. І ставалося, що слабкі діставалися Лаванові, а сильні – Якову. 43 І надзвичайно розбагатів чоловік. Була в нього численна отара, і рабині, і раби, і верблюди, і осли.
1 Побачила ж Рахиль, що не народила дитини Якову, і сповнилася заздрощів Рахиль до своєї сестри, і промовила до Якова: Дай мені дітей! Якщо ж ні — я помру! 2 Тоді Яків обурився на Рахиль і сказав: Хіба ж я замість Бога, Який позбавив тебе плоду лона? 3 А вона сказала Якову: Ось моя рабиня Вала; увійди до неї, — і народить на мої коліна, тож матиму і я дітей від неї. 4 І вона дала йому свою рабиню Валу — за дружину, і Яків увійшов до неї. 5 Вала, рабиня Рахилі, завагітніла й народила Якову сина. 6 І сказала Рахиль: Бог присудив на мою користь, і почув мій голос, і дав мені сина. Тому-то й дала йому ім’я — Дан . 7 І завагітніла знову Вала, рабиня Рахилі, і народила другого сина Якову. 8 І сказала Рахиль: Підтримав мене Бог: я змагалася з моєю сестрою — і перемогла. Тож дала йому ім’я — Нефталим .
9 Побачила ж Лія, що перестала народжувати, і взяла свою рабиню Зелфу, і дала її Якову за дружину. 10 Яків увійшов до неї — і Зелфа, Ліїна рабиня, завагітніла і народила Якову сина. 11 Тож сказала Лія: Яке щастя! І вона дала йому ім’я — Ґад . 12 І ще завагітніла Зелфа, Ліїна рабиня, і знову народила Якову — другого сина. 13 А Лія сказала: Я щаслива, бо жінки називатимуть мене блаженною. І дала йому ім’я — Асир .
14 Якось вийшов Рувим у дні жнив пшениці й знайшов у полі мандраґорові яблука; він приніс їх своїй матері Лії. А Рахиль сказала Лії: Дай мені мандраґорових яблук твого сина. 15 Та Лія сказала: Хіба не досить тобі того, що ти забрала мого чоловіка? Невже ще й мандраґорові яблука мого сина забереш? А Рахиль відповіла: Гаразд, нехай за мандраґорові яблука твого сина цієї ночі він спить з тобою. 16 Прийшов же Яків увечері з поля, а Лія вийшла йому назустріч, та й сказала: Сьогодні заходь до мене, бо я найняла тебе за мандраґорові яблука мого сина. Тож тієї ночі він спав з нею. 17 І Бог вислухав Лію, і вона завагітніла, і народила Якову п’ятого сина. 18 І сказала Лія: Бог винагородив мене за те, що я дала мою рабиню своєму чоловікові. І дала йому ім’я — Іссахар, тобто Винагорода.
19 І знову завагітніла Лія, і народила Якову шостого сина. 20 І сказала Лія: Обдарував мене Бог чудовим даром. Саме тепер вибере мене мій чоловік, бо я народила йому шістьох синів. І дала йому ім’я — Завулон. 21 А після цього народила дочку і дала їй ім’я — Діна.
22 Згадав же Бог Рахиль, і Бог вислухав її, і відкрив її лоно. 23 Завагітнівши, вона народила Якову сина. І сказала Рахиль: Бог зняв з мене ганьбу; 24 і дала йому ім’я — Йосиф , кажучи: Нехай додасть мені Бог іншого сина.
25 Сталося ж: коли народила Рахиль Йосифа, то Яків сказав Лаванові: Відпусти мене, щоб я відійшов у свою місцевість і до свого краю. 26 Віддай моїх дружин і дітей, задля яких я на тебе працював, щоб я пішов. Бо ти знаєш ту примусову роботу, котру я відробив тобі. 27 А Лаван сказав йому: Якщо я знайшов у тебе ласку… адже через знамення я побачив, що поблагословив мене Бог з твоїм приходом. 28 Визнач мені, скільки тобі платити, — і я дам. 29 А Яків йому сказав: Ти знаєш, як для тебе я працював, і скільки було твоєї худоби зі мною. 30 Адже мало було того, що належало тобі до мого приходу , а стало численним, і поблагословив тебе Господь з моїм прибуттям. А тепер, коли я подбаю за власний дім? 31 А Лаван запитав його: Що тобі дати? Не давай мені нічого, — відповів йому Яків, — я знову пастиму і стерегтиму твоїх овець, якщо зробиш мені те, що я скажу: 32 Сьогодні обійди свою отару й вилучи звідти кожну рябу овечку з-поміж овець і кожну чисто білу та крапчасту тварину між козами. Оце буде моя платня. 33 І завтра свідчитиме про мене моя праведність, бо моя платня буде перед тобою; усе, що не крапчасте або чисто біле серед кіз та рябе серед овець, — те мною вкрадене. 34 А Лаван йому сказав: Нехай буде за твоїм словом.
35 І відділив того дня рябих і чисто білих козлів, і всі рябі та чисто білі кози, і все, що мало в собі біле, а все, що серед баранів було рябе, дав у руки своїх синів. 36 І розділив їх з Яковом відстанню в три дні ходи. Яків же пас ту отару Лавана, яка залишилася.
37 Взяв собі Яків зеленого галуззя з тополі, з мигдалевого дерева і з платана; нарізав Яків білих пасів, здираючи зелену кору ; на галузках появлялося те, що набіло обстругане — полосате. 38 І поклав палиці, котрі обстругав, у жолоби для води, щоб як вівці прийдуть пити біля палиць, то під час водопою 39 вівці паруватимуться при галузках. І народжували вівці чисто білих, крапчастих і крапчасто-рябих ягнят. 40 Яків розділив ягнят, а перед вівцями поставив чисто білого барана і також кожне крапчасте з ягнят. І відділив собі отари окремо — не змішував їх з вівцями Лавана. 41 Сталося ж, що в час, коли вівці парувалися і зачинали, Яків клав палиці перед вівцями в коритах, щоб вони парувалися перед палицями. 42 А коли вівці дали приплід, — палиць вже не клав. Тож непозначені належали Лаванові, а позначені — Якову. 43 І надзвичайно розбагатів той чоловік — і було в нього багато худоби і волів, рабів і рабинь, верблюдів і ослів.