Буття 31

Яків вертається на батьківщину
1 Якось почув Яків слова Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, і з того, що належало нашому батькові, здобув усе це багатство. 2 І побачив Яків Лаванове обличчя, аж ось, воно не таке до нього, як було учора, позавчора. 3 Тоді ГОСПОДЬ сказав Якову: Повертайся до краю своїх батьків і до місця свого народження, а Я буду з тобою. 4 Тож послав Яків, і покликав Рахиль і Лію на поле, до своєї отари, 5 і сказав їм: Я бачу обличчя вашого батька, що воно не таке до мене, як учора, позавчора. Та Бог мого батька був зі мною. 6 Ви ж знаєте, що з усіх своїх сил я служив вашому батькові. 7 А батько ваш ошукував мене й міняв мою платню десять разів, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло. 8 Коли він казав: Крапчасті будуть твоєю платнею, то народжувалися всі вівці крапчастими; коли ж казав: Рябі будуть твоєю платнею, – то всі вівці народжувалися рябими. 9 Тож Бог забрав худобу від вашого батька й дав мені.
10 І сталося, коли отара парувалася, то я підвів свої очі й побачив уві сні: аж ось, козли, що спинались на кіз – рябі, крапчасті та строкаті. 11 І звернувся до мене Божий ангел уві сні: Якове! Я ж відповів: Ось я! 12 А він сказав: Підведи свої очі та подивися: усі козли, що спинаються на кіз, рябі, крапчасті та строкаті. Бо Я бачу усе, що тобі чинить Лаван. 13 Я – Бог Бетеля, де ти помазав стовпа, де ти дав Мені обітницю. Тепер уставай, виходь із цього краю і повертайся до краю свого народження. 14 У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: Чи маємо ми частку і спадщину в нашому батьківському домі? 15 Чи не до чужинок він нас прирівняв? Адже він продав нас і цілковито спожив наше срібло. 16 Адже все багатство, яке Бог відібрав у нашого батька, належить нам і нашим дітям. Тож роби все, що сказав тобі Бог.
17 І встав Яків, і посадив своїх дітей та своїх дружин на верблюдів, 18 і зібрав усю свою худобу і все своє майно, яке придбав, свою власну худобу, яку він набув у Падан-Арамі, щоб вирушити в Ханаанський край до свого батька Ісаака.
19 Як Лаван відійшов стригти свою отару, Рахиль вкрала домашніх божків свого батька. 20 Яків же обманув Лавана-арамійця, бо не повідомив, що втікає. 21 І втік з усім, що було в нього. Устав, перейшов річку і попрямував до гори Гілеад.
Погодження з Лаваном
22 А на третій день Лаванові повідомили, що Яків утік. 23 Узявши із собою своїх братів, він переслідував Якова сім днів і наздогнав на горі Гілеад. 24 Але вночі Бог явився Лаванові-арамійцю вві сні і сказав йому: Остерігайся, не говори з Яковом ані добре, ані погано.
25 Отже, наздогнав Лаван Якова. Яків же поставив свого намета на горі. І Лаван зі своїми братами розташувався на горі Гілеад. 26 Тоді Лаван промовив до Якова: Чому ти так учинив? Чому ти обманув мене і забрав моїх дочок, мов полонених мечем? 27 Чому ти втік таємно, обманув мене, не сказавши мені? Я відпровадив би тебе з радістю і співом, тимпанами й гуслами. 28 Ти навіть не дав мені поцілувати моїх онуків і дочок? Як же нерозумно ти учинив! 29 У моїй руці є влада вчинити вам зло, та Бог вашого батька минулої ночі сказав мені: Остерігайся говорити з Яковом ані добре, ані погано. 30 А тепер ти справді пішов, бо дуже затужив за домом свого батька. Але чому ти викрав моїх божків? 31 У відповідь Яків сказав Лаванові: Через те, що боявся, бо подумав: Аби він не забрав у мене своїх дочок. 32 У кого знайдеш своїх богів, той не житиме. Подивись у присутності наших родичів, що є твого в мене і забирай собі. Яків же не знав, що Рахиль їх викрала.
33 Лаван увійшов до намету Якова, до намету Лії і до намету обох рабинь, але не знайшов. Вийшовши з Ліїного намету, увійшов до намету Рахилі. 34 Рахиль же взяла божків, поклала їх у верблюже сідло і сіла на них. Лаван же обшукав весь намет – і не знайшов. 35 Вона ж сказала своєму батькові: Хай не гнівається на мене мій володар, я не можу встати перед тобою, бо в мене якраз звичайне жіноче. Тож він, обшукавши все , не знайшов божків.
36 Тоді Яків розгнівався і накинувся на Лавана. Він запитав Лавана, кажучи: У чому моя провина, який мій гріх, що ти гнався за мною, 37 що обшукав усі мої речі? Що ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед моїми родичами і перед твоїми родичами, – і нехай вони розсудять нас обох! 38 Оце двадцять років я з тобою. У твоїх овець і кіз не було викиднів, і баранів із твоєї отари я не їв; 39 розшарпаного звіром я тобі не приносив – я сам ніс ту втрату. Ти від мене домагався того, що було вкрадене вдень і що було вкрадене вночі. 40 Траплялося, що вдень мене виснажувала спека, а вночі – холод, а мій сон утікав від мене. 41 Такі мої двадцять років у твоєму домі: чотирнадцять років я служив тобі за двох твоїх дочок і шість років – за твою отару; ти ж десять разів змінював мою платню! 42 Якби не був зі мною Бог мого батька, Бог Авраама і страх Ісаака, то нині ти відіслав би мене ні з чим. Бог побачив моє страждання і важку працю моїх рук, тож докорив тобі минулої ночі.
43 Відповідаючи, Лаван сказав Якову: Дочки – мої дочки, діти – мої діти, отара – моя отара, і все, що ти бачиш, належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні я зроблю їм чи їхнім дітям, яких вони народили? 44 Тож давай тепер укладемо умову – я і ти, і це буде свідком між мною і тобою. 45 Узявши камінь, Яків поставив його як стовп. 46 А своїм родичам Яків сказав: Назбирайте каміння. Тож назбирали вони каміння і насипали копець ; і там на копці вони пообідали. 47 Лаван назвав його Єґар-Сагадута. Яків же його назвав Ґалеед. 48 І сказав Лаван: Цей копець нині є свідком між мною і тобою. Тому й дано йому назву: Ґалеед, 49 а також Міцпа, мовляв: Нехай ГОСПОДЬ буде на сторожі між мною і тобою, коли ми розійдемося один від одного. 50 Якщо скривдиш моїх дочок, або візьмеш інших дружин, крім моїх дочок, дивись, не людина з нами, Бог – свідок поміж мною і тобою.
51 Далі Лаван сказав Якову: Ось цей копець і ось стовп, який я поставив між мною і тобою. 52 Свідок – цей копець і свідок стовп, що я не перейду за межі цього копця до тебе, як і ти не перейдеш до мене за межі цього копця і цього стовпа задля зла. 53 Бог Авраама і Бог Нахора, Бог їхнього батька розсудить між нами. І присягнув Яків страхом свого батька Ісаака. 54 Тоді Яків приніс на горі жертву і запросив своїх родичів розділити з ним їжу. Вони попоїли і ночували на горі.
1 Якось почув Яків слова Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, і з того, що належало нашому батькові, здобув усю цю славу. 2 І поглянув Яків на Лаванове обличчя: він став не таким до нього, як учора чи три дні тому. 3 Господь же промовив до Якова: Повернися на землю свого батька і до свого роду, — Я буду з тобою.
4 Тож послав Яків покликати Лію та Рахиль на рівнину, де були отари, 5 та й сказав їм: Бачу я обличчя вашого батька, — він не такий до мене, як учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною. 6 Ви ж самі знаєте, що всіма своїми силами я працював на вашого батька. 7 А ваш батько ошукав мене: змінював мені платню щодо десяти овечок, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло. 8 Коли скаже так: Рябі будуть твоєю платнею, — то народжуються всі вівці рябими; коли ж скаже: Білі будуть твоєю платнею, — то народжуються всі вівці білими. 9 Тож Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав її мені. 10 І сталося, що коли вівці парувалися, то я побачив їх уві сні на власні очі: ось козли й барани строкаті та рябі й крапчасто-рябі стрибали на овець і кіз. 11 І сказав мені Божий ангел уві сні: Якове! Я ж озвався: Що? 12 А він сказав: Поглянь своїми очима і подивися на козлів і баранів — строкатих, рябих і крапчасто-рябих, — вони скачуть на овець і кіз. Адже Я побачив те, що тобі чинить Лаван. 13 Я є Бог, Який з’явився тобі на Божому місці, — де ти Мені помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отож, сьогодні встань і вийди із цієї землі та повертайся в землю свого народження, — Я буду з тобою.
14 У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: немає нам більше частки чи спадщини в домі нашого батька. 15 Хіба не за чужинок став вважати він нас? Адже продав нас і поглинув, мов страву, наші гроші. 16 Усе багатство і слава, що їх забрав Бог у нашого батька, будуть нам і нашим дітям. Тому роби тепер те, що сказав тобі Бог.
17 Уставши, Яків посадив своїх жінок та своїх дітей на верблюдів, 18 забрав усе своє майно і весь свій посуд, що придбав у Месопотамії, і все, що належало йому, щоб вирушити в Ханаанську землю до свого батька Ісаака. 19 Якось Лаван пішов стригти своїх овець, а Рахиль викрала божків свого батька. 20 Яків же втаїв від Лавана-сирійця, не сповістив йому, що відходить геть. 21 Він утік з усім, що належало йому, перейшов ріку і поспішив до гори Ґалаад.
22 А на третій день Лаванові-сирійцеві сповістили, що Яків утік. 23 Узявши всіх своїх братів із собою, він гнався слідом за ним сім днів; і наздогнав його на горі Ґалаад. 24 Та вночі Бог прийшов уві сні до Лавана-сирійця і сказав йому: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! 25 І наздогнав Лаван Якова. Яків поставив своє шатро на горі, а Лаван розставив своїх братів під горою Ґалаад. 26 Чому ти так вчинив? — промовив Лаван до Якова. Чому ти таємно втік та ще й обікрав мене, забрав моїх дочок, мов полонених мечем? 27 Якби ти мені дав знати, — я відпустив би тебе з радістю, з музикою, тимпанами й гуслами. 28 Невже я не удостоївся поцілувати своїх дітей і дочок? Тепер же нерозумно ти вчинив! 29 У цей час у моїх руках влада накоїти тобі лиха, але Бог твого батька вчора сказав мені таке: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! 30 Тому тепер іди, бо палко ти забажав піти до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків?
31 У відповідь Яків сказав Лаванові: Я сказав: Щоби часом не забрав ти від мене своїх дочок і все, що в мене є. 32 Упізнавай, що є твого в мене, — і забирай. Та він не знайшов у нього нічого. І Яків сказав: У кого тільки знайдеш своїх божків, той не житиме перед нашими братами. Та Яків не знав, що його дружина Рахиль їх викрала. 33 Увійшовши в Ліїне житло, Лаван шукав — і не знайшов. Вийшовши з Ліїного житла, шукав і в житлі Якова, і в житлі обох рабинь — і не знайшов. Тож увійшов і до житла Рахилі. 34 А Рахиль узяла божків і запхала їх під верблюже сідло, та й сіла на них. 35 І сказала своєму батькові: Не обурюйся, володарю, що не можу встати перед тобою, — бо в мене звичайне жіноче. Тож Лаван обшукав усе житло — і не знайшов божків.
36 Лють охопила Якова, і він накинувся на Лавана. І відказуючи Лаванові, Яків запитав: Яка моя провина і який мій гріх, що ти за мною гнався 37 і обшукав усі мої речі? Що ж ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед своїми братами й моїми братами, — і хай розсудять нас обох! 38 Я вже двадцять років з тобою. Твої вівці й твої кози не залишалися без ягнят, і баранів із твоєї отари я не їв; 39 розшарпаного звіром я тобі не приносив, а сам відшкодовував вкрадене вдень і вкрадене вночі. 40 Бувало зі мною, що вдень мене палила спека, а вночі — мороз; і сон утікав з моїх очей. 41 Уже двадцять років я провів у твоєму домі! Я працював на тебе: чотирнадцять років — за двох твоїх дочок, і шість років — за твоїх овець, а ти міняв мою платню щодо десятьох ягниць. 42 Якби не був зі мною Бог мого батька Авраама і страх Ісаака, — сьогодні відіслав би ти мене з нічим. Та Бог побачив моє приниження і важку працю моїх рук, — і докорив тобі вчора.
43 А Лаван у відповідь сказав Якову: Дочки — мої дочки, і сини — мої сини, і худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, — належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні заподію їм чи їхнім дітям, яких вони народили? 44 Тому давай тепер складемо заповіт — я і ти; і буде він свідком між мною і тобою. І він сказав йому: Ось немає біля нас нікого, — Бог свідок між мною і тобою. 45 Взявши камінь, Яків поставив його як стовп. 46 А своїм братам Яків сказав: Назбирайте каміння. Вони зібрали каміння, і зробили насип; і поїли, і попили там на насипі. І сказав йому Лаван: Ця могила сьогодні свідчить між мною і тобою. 47 І назвав її Лаван Могилою свідчення. Яків же її назвав: Могила-свідок. 48 Тож сказав Лаван Якову: Ось ця могила і стовп, котрий я встановив між мною і тобою, — свідчить ця могила і свідчить цей стовп. Через це дано їй назву: Могила свідчить 49 і Бачення, оскільки сказав: Нехай Бог буде на сторожі між мною і тобою, бо ми розійшлися один з одним. 50 Якщо скривдиш моїх дочок, якщо візьмеш інших дружин, крім моїх дочок, — гляди ж, немає між нами нікого. 52 І якщо я не перейду до тебе, то і ти не перейдеш до мене поза цю могилу і за цей стовп, щоби заподіяти зло, — 53 Бог Авраама і Бог Нахора буде нам суддею. І поклявся Яків страхом свого батька Ісаака. 54 Яків на горі приніс жертву і покликав своїх братів; і їли, і пили, і заночували на горі.