Буття 32

Приготовлення до зустрічі з Ісавом
1 Вставши рано-вранці, Лаван поцілував своїх онуків та своїх дочок і поблагословив їх. І пішов Лаван, повертаючись у свою місцевість. 2 А Яків пішов своєю дорогою. І зустріли його Божі ангели. 3 Коли Яків їх побачив, то сказав: Це – Божий табір. І назвав те місце: Маханаїм.
4 І послав Яків перед собою посланців до свого брата Ісава, в землю Сеір, до місцевості Едом, 5 наказавши їм, кажучи: Скажіть моєму володареві Ісавові: Так говорить твій раб Яків: Проживав я у Лавана і затримався аж дотепер. 6 У мене є воли, осли, вівці, раби і рабині; тож послав повідомити моєму володареві, щоб знайти милість у твоїх очах.
7 І повернулися посланці до Якова, кажучи: Прийшли ми до твого брата Ісава. Він же також іде тобі назустріч, а з ним чотириста чоловіків. 8 І дуже злякався Яків, і стривожився. Тож поділив людей, що були з ним, дрібну та велику худобу, і верблюдів на два табори. 9 І сказав: Якщо Ісав натрапить на один табір і знищить його, то другий табір врятується.
10 І промовив Яків: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, ГОСПОДИ, Який сказав мені: Повернися до свого краю і до місця свого нарождення, і Я вчиню тобі добро! 11 Я не заслуговую всієї тієї милості й усієї вірності, яку Ти виявив Своєму рабові. Адже з однією лише моєю палицею перейшов був я цей Йордан, а тепер я розрісся до двох таборів. 12 Визволи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо я його боюся, щоб, прийшовши, він не вбив мене, матері з дітьми. 13 Ти ж казав: Неодмінно вчиню тобі добро й намножу твоїх нащадків, як морського піску, яких буде не злічити через велику кількість.
14 І він переночував там тієї ночі. І взяв з того, що знайшлось під рукою, в дар для свого брата Ісава: 15 двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів, 16 дійних верблюдиць з їх малятами – тридцять, сорок корів, десять биків, двадцять ослиць і десять ослів. 17 І передав у руки своїх слуг кожне стадо окремо, і сказав своїм слугам: Ідіть попереду мене і зберігайте відстань між стадами. 18 Першому він звелів, кажучи: Коли тебе зустріне мій брат Ісав і запитає тебе: Чий ти, куди йдеш і чиє це стадо , що перед тобою? 19 То скажи: Твого раба Якова; це подарунок, посланий моєму володарю Ісаву. Та ось і сам він іде за нами. 20 Також звелів другому, третьому і всім, які йшли за стадами, кажучи: Такими словами промовляйте до Ісава, коли його зустрінете. 21 І кажіть: Ось і твій раб Яків за нами. Бо сказав: Ублагаю його даром, що йде переді мною, а потім з’явлюсь перед ним, – можливо, він прийме мене. 22 Тож, виславши поперед себе дар, тієї ночі він ночував у таборі.
23 І, вставши тієї ночі, він узяв обох своїх дружин, та обох своїх рабинь, а також своїх одинадцятеро синів і перейшов вбрід Яббок. 24 Він узяв їх і переправив через потік, а також переправив усе, що в нього було.
Яковова боротьба в Пенуелі
25 І залишився Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не почало світати. 26 Та, побачивши, що не здолає його, торкнувся до м’яза його стегна, і м’яз стегна Якова був ушкоджений, коли він боровся з Ним. 27 І той сказав: Відпусти Мене, бо настав світанок. А він відповів: Не відпущу Тебе, поки не поблагословиш мене. 28 А той запитав його: Яке твоє ім’я? І він відповів: Яків. 29 І промовив: Твоє ім’я не буде більше Яків, а Ізраїль, бо ти боровся з Богом і є сильний між людьми. 30 І запитав Яків, кажучи: Відкрий Своє Ім’я. А Той відказав: Навіщо питаєш про Моє Ім’я? І Він поблагословив його там. 31 І назвав Яків те місце Пенуел, сказавши : Я бачив Бога лицем до лиця і моя душа врятувалася. 32 І зійшло йому сонце, коли він переходив Пенуел. І він кульгав на своє стегно. 33 Ось чому нащадки Ізраїля до сьогодні не їдять сухожилля, що на м’язі стегна: бо Він доторкнувся до м’яза стегна Якова, до сухожилля.
1 Уставши рано, Лаван поцілував своїх дітей та своїх дочок і поблагословив їх. І Лаван, повернувшись, пішов до своєї місцевості. 2 А Яків пішов своєю дорогою. Поглянувши, він побачив озброєний Божий полк — його зустріли Божі ангели. 3 Коли Яків їх побачив, то сказав: Це — Божий полк. Тож назвав те місце: Полки.
4 Перед собою Яків послав послів до свого брата Ісава, у землю Сиїр, до місцевості Едом, 5 і заповів їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить раб твій Яків: У Лавана жив я і затримався аж дотепер. 6 І є в мене воли, осли, вівці, раби і рабині; тож послав я сповістити моєму панові Ісаву, аби твій слуга знайшов ласку в тебе. 7 І повернулися посли до Якова, кажучи: Ходили ми до твого брата Ісава. Він іде назустріч тобі, а з ним — чотириста чоловік. 8 І великий страх охопив Якова, і він розгубився. Тож поділив людей, які були з ним, волів і овець на два табори. 9 Якщо прийде Ісав до одного табору, — сказав Яків, — і знищить його, то другий табір врятується. 10 Яків промовив: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, Господи, Який сказав мені: Повернися в землю свого народження — і зроблю тобі добро! 11 Достатньо мені всієї справедливості й усієї правди, яку вчинив Ти Своєму рабові. Бо з одним своїм посохом перейшов я цей Йордан, а тепер ось я виріс у два табори. 12 Визволи мене з руки мого брата Ісава, бо я його боюся, щоби часом, прийшовши, не вбив мене й дітей з матір’ю. 13 Ти ж сказав: Багато вчиню тобі добра й зроблю твоїх нащадків — як морський пісок, що не перерахувати через велику кількість.
14 Він провів там ту ніч. І взяв дари, котрі приніс, і послав своєму братові Ісаву: 15 двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів, 16 тридцять верблюдиць-годувальниць і їхніх верблюденят, сорок волів, десять биків, двадцять ослів і десять ослят. 17 Кожне стадо окремо він передав в руки своїх рабів, а своїм рабам сказав: Ідіть попереду мене і зберігайте відстань між стадом і стадом. 18 Він звелів першому, кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає тебе, кажучи: Чий ти і куди йдеш, і чиє це стадо , яке йде перед тобою? — 19 ти відповідай: Твого раба Якова; дари послав моєму панові Ісаву, та ось і він сам за нами. 20 Так звелів він першому, і другому, і третьому, і всім, які йшли за цими стадами, кажучи: Такі слова промовте Ісаву, коли його зустрінете. 21 Ви також скажіть: Ось твій слуга Яків іде за нами! — оскільки він говорив собі : Зроблю лагідним його обличчя дарами, що йдуть перед ним, а потім побачу його в лице, тож, можливо, прийме й мою особу. 22 І дари випереджували його особу, — він ту ніч провів у таборі.
23 Устав він тієї ночі, взяв обох жінок, обох рабинь, своїх одинадцятеро дітей і переправив через брід Явок. 24 І взяв їх, і перевів через струмок, і перепровадив усе, що належало йому. 25 Тож Яків залишився сам… і якийсь Чоловік боровся з ним до ранку. 26 Та побачивши, що не здолає його, торкнувся до м’яза його стегна, і затерпнув м’яз стегна Якова, коли Він боровся з ним. 27 І сказав йому: Відпусти Мене, бо настав світанок. Той же сказав: Не відпущу Тебе, якщо не поблагословиш мене. 28 А Він запитав його: Яке твоє ім’я? Той відповів: Яків. 29 Він же відповів йому: Не буде більше ім’я твоє Яків, а Ізраїль буде твоє ім’я, бо ти витримав змагання з Богом і сильний є між людьми. 30 А Яків, запитуючи, сказав: Назви мені Своє Ім’я. Чого оце питаєш про Моє Ім’я? — промовив Той, і поблагословив його там. 31 І дав Яків назву тому місцю «Образ Божий». Адже я побачив Бога обличчям в обличчя, — сказав він , — та моя душа спаслася.
32 І засяяло йому сонце, коли проминув Образ Божий. Він кульгав на своє стегно. 33 Ось чому ізраїльські сини досі не їдять сухожилля, що затерпло, яке міститься в м’язі стегна, бо Він доторкнувся до сухожилля широкої частини стегна Якова — і воно затерпло.