Буття 35

Переселення Якова до Бет‑Елу
1 І промовив Бог до Якова: Устань, піднімись до Бетеля й оселися там, і побудуй там жертовника Богові, Який з’явився тобі, коли ти втікав від свого брата Ісава. 2 І сказав Яків своїм домашнім та всім, що були з ним: Викиньте чужих богів, які є у вас, очистіться і змініть ваш одяг. 3 Устаньмо й піднімімось до Бетеля. Там я споруджу жертовника Богові, Який відповів мені у день моєї скрути та був зі мною в дорозі, якою я ходив. 4 І вони віддали Якову всіх чужих богів, які були в них, а також сережки, що в їхніх вухах. І закопав усе це Яків під дубом, що біля Сихема.
5 Вони вирушили, а страх від Бога охопив навколишні міста, – і вони не переслідували синів Якова. 6 І прийшов Яків до Луза, що в Ханаанській землі, тобто до Бетеля, він та весь народ, що був з ним. 7 І збудував там жертовника і назвав те місце: Ел-Бетель, бо там явився йому Бог, коли він утікав від свого брата. 8 І померла Девора, нянька Ревеки, і була похована нижче Бетеля, під дубом. І він назвав його: Дуб Плачу.
9 І з’явився Бог Якову знову, коли він повернувся з Падан-Араму, і поблагословив його. 10 І сказав йому Бог: Твоє ім’я – Яків, надалі тебе не будуть називати Яковом, але ім’я твоє буде Ізраїль. І дав йому ім’я: Ізраїль. 11 І сказав йому Бог: Я – Бог Всемогутній! Плодись і розмножуйся; народ і громада народів постануть із тебе, і царі вийдуть зі стегон твоїх. 12 А цей край, який Я дав Авраамові й Ісаакові, дам тобі, і твоїм нащадкам після тебе Я дам цей край. 13 І вознісся Бог від нього на тому місці, де говорив з ним. 14 І встановив Яків стовпа на тому місці, де Він говорив з ним, кам’яного стовпа, і приніс на ньому жертву возливання, і вилив на нього олії. 15 І назвав Яків те місце, де Бог говорив з ним: Бетель.
Смерть Рахілі
16 Вони вирушили з Бетеля і, коли залишався ще шмат землі до Ефрати, Рахиль народила. І тяжкими були її пологи. 17 І сталося під час її тяжких пологів, повитуха сказала їй: Не бійся, бо й цей також у тебе син. 18 І сталося, коли виходила її душа, бо вона помирала, то дала йому ім’я: Беноні. Батько ж назвав його Веніяміном. 19 І померла Рахиль. Її поховали по дорозі до Ефрати, тобто Вифлеєма. 20 І поставив Яків стовп на її могилі. Це надмогильний пам’ятник Рахилі аж до сьогодні. 21 І вирушив Ізраїль, і поставив свого намета за Міґдал-Едером.
22 І сталося, коли поселився Ізраїль у тій землі, Рувим пішов і ліг з Білгою, наложницею свого батька. І довідався про це Ізраїль. Було ж у Якова дванадцятеро синів. 23 Сини Лії: Рувим, первенець Якова, далі Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон. 24 Сини Рахилі: Йосиф і Веніямін. 25 Сини Рахилиної рабині Білги: Дан і Нефталим. 26 Сини Ліїної рабині Зілпи: Ґад і Асир. Це сини Якова, які народилися йому в Падан-Арамі.
27 Тож прийшов Яків до свого батька Ісаака, до Мамре, до Кір’ят-Арби, тобто Хеврона, де мешкали Авраам та Ісаак. 28 І було віку Ісаака сто вісімдесят років, 29 і спочив Ісаак, і помер, і приєднався до свого народу в похилому віці, у повноті днів. І поховали його Ісав та Яків, сини його.
1 Бог промовив до Якова: Устань і піди до місцевості Бетель, там оселися й зроби там жертовника Богові, Який з’явився тобі, коли ти втікав від обличчя свого брата Ісава. 2 Тож сказав Яків своєму домові й усім, які були з ним: Усуньте з-поміж себе чужих богів, які є у вас, і очистіться, і змініть ваш одяг. 3 Уставайте, підемо до Бетелю, спорудимо там жертовника Богові, Який вислухав мене в день смутку, Котрий був зі мною і зберіг мене в дорозі, якою я йшов.
4 І вони віддали Якову чужих богів, які були в їхніх руках, і сережки, що в їхніх вухах, і закопав їх Яків під модриною, що в Сікімах, і знищив їх аж до сьогодні. 5 І вирушив Ізраїль із Сікімів, а Божий страх охопив навколишні міста, — тож не погналися за Ізраїлевими синами. 6 Яків, — він і весь народ, який був з ним, прийшли до Лузи, котра в Ханаанській землі, що власне і є Бетелем. 7 Він збудував там жертовника і дав назву місцевості — Бетель , бо, коли він утікав від обличчя свого брата Ісава, там йому з’явився Бог. 8 І померла Девора — годувальниця Ревеки — нижче Бетелю, під дубом, і дав йому назву: Дуб плачу.
9 І знову з’явився Бог Якову в Лузі, коли той прийшов з Месопотамії сирійської, і поблагословив його Бог. 10 І сказав йому Бог: Якове, твоє ім’я вже буде не Яків, а Ізраїль буде твоє ім’я. 11 Далі Бог сказав йому: Я — твій Бог; зростай і розмножуйся; народи і громади народів постануть з тебе, і царі вийдуть зі стегон твоїх. 12 Адже земля, яку Я віддав Авраамові й Ісаакові, — це тобі Я її дав, — вона буде твоя. Я дам цю землю твоїм нащадкам після тебе. 13 І Бог з того місця, де говорив з ним, піднявся від нього вгору. 14 І поставив Яків стовп на місці, на якому Бог говорив з ним, — кам’яний стовп, і приніс на ньому жертву, і злив на нього олію. 15 І назвав Яків місце, там де Бог говорив з ним, — Бетель.
16 Вирушив Яків з Бетелю і поставив свій намет неподалік від башти Ґадер. Сталося ж: коли наблизився до Хаврати, щоб іти в землю Ефрат, відбулися пологи Рахилі, — тяжкі були її пологи. 17 І було, коли вона тяжко народжувала, сказала їй повитуха: Кріпися, бо й цей у тебе син. 18 Сталося ж, коли покидала її душа, бо вона вмирала, то дала йому ім’я: Син мого болю . Батько ж назвав його: Веніамин . 19 Рахиль померла. Її поховали в дорозі до Ефрата (це Вифлеєм). 20 І Яків поставив стовп на її могилі. Це могильний стовп Рахилі, який існує до сьогодні.
22 Сталося ж, коли поселився Ізраїль у тій землі, то Рувим пішов і ввійшов до Вали — наложниці свого батька. І про це довідався Ізраїль, і йому це видалося злом. Було ж у Якова дванадцять синів. 23 Сини Лії: Рувим, первенець Якова, Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон. 24 Сини Рахилі: Йосиф і Веніамин. 25 Сини Вали, Рахилиної рабині: Дан і Нефталим. 26 Сини Зелфи, Ліїної рабині: Ґад і Асир. Це сини Якова, які народилися в нього в сирійській Месопотамії.
27 І прийшов Яків до Ісаака, свого батька, у Мамре, до міста на рівнині (це Хеврон) в Ханаанській землі, де жив Авраам та Ісаак. 28 Було ж днів Ісаака, які прожив, — сто вісімдесят років. 29 Він відійшов, помер і старцем приєднався до свого роду, у повноті віку. Його поховали Ісав та Яків — його сини.