Брати продали Йосифа до Єгипту
1
А Яків жив на землі, де мешкав його батько, в Ханаанській землі. 2
Оце опис родоводу Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас зі своїми братами отару, а він був юнаком серед синів Білги та синів Зілпи, дружин свого батька. І приносив Йосиф погані чутки про них їхньому батькові. 3 Ізраїль же любив Йосифа більше за всіх своїх синів, бо він був сином його старості. І він справив Йосифу барвистий одяг. 4
Його ж брати, зауваживши, що їхній батько любить Йосифа більше, ніж усіх його братів, зненавиділи його, так що не могли з ним спокійно розмовляти.
5 Якось приснився Йосифові сон. Тож він розповів його своїм братам, і вони зненавиділи його ще більше. 6 І сказав він їм: Послухайте-но про той сон, що мені наснився. 7
Ось ми посеред поля в’яжемо снопи, і ось мій сніп піднявся і встав. І ось ваші снопи зібралися довкола і поклонилися моєму снопові. 8 І сказали йому його брати: Невже ти справді царюватимеш над нами? Невже ти дійсно над нами пануватимеш? І вони зненавиділи його ще більше через його сни та його слова.
9 І наснився йому ще один сон, і він розповів його своїм братам, кажучи: Ось наснився мені ще один сон. І ось сонце, місяць та одинадцять зірок вклонилися мені. 10
І він розповів його своєму батькові та своїм братам. І докорив йому його батько, кажучи: Що це за сон наснився тобі? Невже справді ми прийдемо, я та твоя мати, та твої брати, щоб поклонитися тобі до землі? 11
Тож його брати заздрили йому, а його батько беріг у пам’яті це слово.
12 Якось його брати пішли пасти отару свого батька в Сихем. 13
І сказав Ізраїль Йосифові: Хіба не твої брати пасуть в Сихемі? Іди, я посилаю тебе до них. А той відповів йому: Ось я! 14 Батько сказав йому: Піди, подивися на стан своїх братів і на стан отари, і принеси мені звістку. І послав його з Хевронської долини, і той пішов до Сихема.
15 І зустрів його якийсь чоловік, коли він блукав по долині. І запитав його той чоловік: Що шукаєш? 16 А той відповів: Я шукаю своїх братів. Прошу, скажи мені, де вони пасуть? 17
А той чоловік відповів: Вони звідси пішли. Я чув, як вони казали: Ходімо в Дотан. Тож пішов Йосиф слідом за своїми братами і знайшов їх у Дотані. 18
Вони ж, побачивши його здалека, перш ніж він наблизився до них, змовилися проти нього, щоб убити його. 19 Брати говорили між собою: Он іде той володар снів. 20
Тож тепер підімо, убиймо його і вкиньмо до якоїсь ями. І скажемо: Хижий звір загриз його. Тоді побачимо, що буде з його снами. 21 І почув це Рувим, і визволив його з їхніх рук, сказавши: Не губімо його життя! 22
Не проливайте крові! Укиньте його до тієї ями, що в пустелі, а рук на нього не накладайте, – сказав їм Рувим, щоб врятувати його з їхніх рук і повернути його батькові. 23 І сталося, коли Йосиф підійшов до своїх братів, вони зірвали з Йосифа одяг його, барвистий одяг, який був на ньому, 24 узяли його і вкинули до ями. А яма та була порожня, в ній не було води.
25
Самі ж сіли поїсти хліба. І підвели свої очі, і побачили – аж ось караван ізмаїльців рухається з Гілеаду, а їхні верблюди, нав’ючені пахощами, бальзамом і миррою, ідуть, спускаючись до Єгипту. 26 І Юда запропонував своїм братам: Яка користь від того, що ми вб’ємо нашого брата і приховаємо його кров? 27 Давайте продамо його ізмаїльцям, а наша рука хай не буде на ньому, адже він наш брат, наше тіло. І брати послухалися його. 28
Коли ж проходили люди, мідіянські купці, то потягли й підняли Йосифа з ями. І продали його ізмаїльцям за двадцять срібняків. Ті ж відвели Йосифа до Єгипту.
29
І повернувся Рувим до ями, аж ось, Йосифа в ямі немає. І роздер він на собі одяг, 30 і повернувся до своїх братів, і промовив: Хлопця немає, а я – куди я піду? 31 І взяли вони одяг Йосифа і, зарізавши козла, умочили одяг у кров. 32 І відіслали барвистий одяг, і принесли його до їхнього батька зі словами: Оце ми знайшли. Упізнай же: чи це одяг твого сина, чи ні? 33
І він упізнав його, і промовив: Одяг мого сина… Хижий звір його загриз… Дійсно розшарпаний Йосиф. 34
І Яків роздер на собі одяг, покрив мішковиною свої стегна і оплакував свого сина багато днів. 35
І почали всі його сини й всі його дочки потішати його. Але він, відмовляючись потішитися, сказав: Із сумом зійду я до мого сина в шеол. І плакав за ним його батько. 36
А мідіянці продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, урядовцю фараона, начальникові охорони.
1 Яків оселився на землі, де жив його батько, — в Ханаанській землі. 2 Ось родовід Якова. Йосиф мав сімнадцять років і, будучи юнаком, пас овець зі своїми братами — із синами Вали та синами Зелфи, дружин свого батька. Йосиф приніс погану вістку своєму батькові Ізраїлеві. 3 Яків же любив Йосифа більше за всіх своїх синів, бо він був сином його старості, і справив йому барвистий одяг. 4 А його брати, побачивши, що батько любить його більше за всіх своїх синів, зненавиділи його і ні про що не могли з ним спокійно говорити.
5 Якось наснився Йосифові сон, і він розповів його своїм братам: 6 Послухайте той сон, який наснився мені, — сказав їм, — 7 здавалося мені, що ми серед поля в’язали снопи, і мій сніп устав і випростувався; ваші ж снопи, стоячи довкола, поклонилися моєму снопові. 8 А брати сказали йому: Невже ти насправді царюватимеш
над нами, невже ти насправді пануватимеш
над нами? І ще більше зросла ненависть до нього через його сни та через його розповіді. 9 А він побачив інший сон — та й виклав його своєму батькові й своїм братам: Ось наснився мені інший сон, — сказав він, — наче мені поклонялися сонце, місяць і одинадцять зірок. 10 І докорив йому його батько, промовивши до нього: Що це за сон, який наснився тобі? Невже насправді я і твоя мати з твоїми братами прийдемо
поклонитися тобі до землі? 11 Тож його брати сповнилися до нього заздрощами, а батько його зберіг у пам’яті сказане.
12 Якось пішли його брати пасти овець свого батька в Сихем. 13 А Ізраїль сказав Йосифові: Хіба не пасуть твої брати в Сихемі? Іди, посилаю тебе до них. А той відповів йому: Ось я. 14 Тож Ізраїль йому сказав: Коли підеш, подивися, чи твої брати і вівці здорові, та й принеси мені вістку. І послав його з Хевронської долини, і той пішов у Сихем. 15 І, як він блукав у долині, натрапив на нього чоловік. Тож запитав його чоловік, кажучи: Що шукаєш? 16 Він же відповів: Шукаю моїх братів; підкажи мені, де вони пасуть? 17 А чоловік йому сказав: Вони відійшли звідси, та я чув, як вони говорили: Підемо в Дотаїм. Тож пішов Йосиф за своїми братами і знайшов їх у Дотаїмі. 18 Ті побачили його здалека і, перш ніж він наблизився до них, задумали лихе, — щоб його вбити. 19 Тож брати заговорили між собою: Ось іде той сновида. 20 Тому тепер ходімо, вб’ємо його! Ми вкинемо його в одну з ям і скажемо: Лютий звір загриз його; і побачимо, що буде з його снами. 21 Та Рувим, почувши, вирвав його з їхніх рук і сказав: Не губімо його душі! 22 Не проливайте крові, вкиньте його он у ту яму в пустелі та рук не накладайте на нього, — сказав їм Рувим, щоб вирвати його з їхніх рук та повернути його батькові. 23 І сталося, коли Йосиф прийшов до своїх братів, то вони здерли з Йосифа барвисте вбрання, яке було на ньому, 24 і взяли, та й укинули його до ями — у порожній колодязь, в якому не було води.
25 Вони сіли їсти хліб і, підвівши очі, побачили: ось мандрівники-ізмаїльці йшли з Ґалаада, а їхні верблюди були нав’ючені пахощами, смолою і миррою. Йшли вони, прямуючи до Єгипту. 26 Тож Юда сказав своїм братам: Яка нам користь, коли вб’ємо нашого брата і скриємо його кров? 27 Давайте віддамо його цим ізмаїльцям, а наші руки хай не будуть на ньому, адже він — наш брат, наше тіло! І брати послухали його. 28 І проходили люди — мадіянці-купці, а брати витягли і вивели Йосифа з ями. Вони віддали Йосифа ізмаїльцям за двадцять золотих, і ті відвели Йосифа в Єгипет. 29 А Рувим повернувся до ями і не побачив Йосипа в ямі. Він роздер на собі одяг, 30 повернувся до своїх братів і сказав: Хлопця нема, а я — куди тепер піду?
31 Вони ж взяли Йосифового плаща, зарізали козла і вимазали плаща кров’ю. 32 І відіслали барвистого плаща, віднесли своєму батькові, та й сказали: Це ми знайшли, упізнавай, чи це плащ твого сина, чи ні? 33 І той упізнав його, і сказав: Це плащ мого сина; лютий звір його загриз, звір викрав Йосифа. 34 Тож Яків роздер на собі одяг, одягнув мішковину на свої стегна і оплакував свого сина багато днів. 35 Зібралися ж усі його сини й дочки, — вони прийшли втішити його, але він не бажав утішатися, кажучи: З плачем піду я до мого сина, до аду. Так плакав за ним його батько. 36 А мадіянці в Єгипті віддали Йосифа Петефрієві, євнухові фараона, — начальникові охорони.