Буття 38

Пригода Юди з Тамарою
1 І сталося того часу, що Юда відійшов від своїх братів і завітав до одного чоловіка, адулламійця, а його ім’я: Хіра. 2 Там Юда побачив дочку одного ханаанця, якого звали Шуа, узяв її за дружину й увійшов до неї. 3 Вона завагітніла й народила сина, якого він назвав: Ер. 4 Вона ж знову завагітніла, і народила сина, і назвала його: Онан. 5 І ще раз, і народила сина, і назвала його: Шела. Юда був у Кезиві, коли вона його народила. 6 І взяв Юда дружину для свого первенця Ера, а її ім’я: Тамара. 7 Але Ер, Юдин первенець, був лихий в очах ГОСПОДА, і ГОСПОДЬ убив його. 8 Тоді Юда сказав Онанові: Увійди до дружини свого брата, візьми її за дружину і віднови насіння для свого брата. 9 А Онан знав, що нащадки будуть не його. І сталося, коли він сходився з дружиною свого брата, то випускав сім’я на землю, щоб не дати нащадка своєму братові. 10 І було лихим в очах ГОСПОДА те, що той учинив, і Він убив також його. 11 Тоді Юда сказав своїй невістці Тамарі: Залишайся вдовою в домі свого батька, поки не підросте мій син Шела, подумавши: Аби не помер також цей, як його брати. І пішла Тамара, і оселилася в домі свого батька.
12 Минуло багато часу, і померла Юдина дружина, дочка Шуї. Коли ж Юда утішився, то пішов разом зі своїм другом Хірою-адулламійцем в Тімну, до тих, що стригли його овець. 13 І сповістили Тамарі, кажучи: Ось твій свекор іде в Тімну стригти своїх овець. 14 Вона ж, скинувши з себе удовиний одяг і покрившись наміткою , закрилась. І сіла при брамі в Енаїмі, що по дорозі до Тімни, бо бачила, що Шела виріс, а вона не була віддана йому за дружину. 15 Побачивши її, Юда прийняв її за блудницю, бо вона покрила своє обличчя. 16 Він завернув до неї з дороги, сказавши: Дозволь мені ввійти до тебе. Бо не знав, що вона його невістка. Вона ж відказала: Що ти мені даси, коли ввійдеш до мене? 17 Він відповів: Я пришлю тобі зі стада козеня. Вона ж сказала: За умови, що залишиш мені заставу, доки не пришлеш. 18 Він же запитав: Що маю дати тобі в заставу? Вона відповіла: Твою печатку, пояс і палицю, що у твоїй руці. Тож він дав їй і ввійшов до неї. А вона завагітніла від нього. 19 І вона встала, пішла, скинула із себе свою намітку, і зодягнула одяг свого вдівства.
20 І послав Юда козеня рукою свого друга-адулламійця, щоб забрати заставу з руки жінки, але той її не знайшов. 21 Він же запитав місцевих чоловіків: Де та розпусниця, що була в Енаїмі при дорозі? Вони ж відповіли: Тут не було розпусниці. 22 Повернувшись до Юди, він сказав: Не знайшов я її. Також місцеві чоловіки сказали: Тут не було розпусниці. 23 А Юда сказав: Нехай собі тримає, аби ми не стали посміховиськом. Я таки посилав це козеня, але ти її не знайшов.
24 І сталося, через якихось три місяці Юді повідомили, кажучи: Твоя невістка Тамара впала в блуд. А також: Ось вона завагітніла через блуд. І сказав Юда: Виведіть її, і нехай буде спалена. 25 Коли її вивели, вона послала до свого свекра, кажучи: Я завагітніла від чоловіка, якому належить оце. І додала: Упізнавай, чиї то печатка, пояс і палиця? 26 І впізнав Юда, і сказав: Вона виявилася справедливішою за мене, бо я не дав її моєму синові Шелі, і більше не згадав про неї.
27 І сталося під час її пологів, – аж ось близнята в її лоні. 28 І сталося, коли вона народжувала, один висунув ручку, а повитуха взяла та й пов’язала на його ручку червону нитку, говорячи: Цей вийшов першим. 29 І сталося, коли він втягнув свою ручку назад, аж ось вийшов його брат. Вона ж сказала: Як ти прорвався? І дали йому ім’я: Перец. 30 А згодом вийшов його брат, який мав на своїй ручці червону нитку. І дали йому ім’я: Зерах.
1 Сталося ж, що тієї пори пішов Юда від своїх братів і прибув до одного чоловіка, одоламітця, ім’я якому — Ірас. 2 І побачив там Юда дочку чоловіка-ханаанця, ім’я якої Сава. І взяв її, і ввійшов до неї. 3 Вона завагітніла й народила сина, і дала йому ім’я Ір. 4 І знову завагітніла, і народила сина, і назвала його Авнаном. 5 Згодом ще народила сина і дала йому ім’я — Силом. Вона ж перебувала в Хасві, коли їх народжувала. 6 І взяв Юда дружину для Іра, свого первенця, ім’я якої Тамара. 7 Та Ір, Юдин первенець, був лихий перед Господом, — і Бог його вбив. 8 Тож Юда сказав Авнанові: Увійди до дружини свого померлого брата і одружися з нею, — подбай, щоб у твого брата були нащадки. 9 Та Авнан зрозумів, що нащадки будуть не його. І сталося, коли він сходився з дружиною свого брата, то випускав сім’я на землю, щоб не дати нащадка своєму братові. 10 І перед Богом поганим було, що таке той вчинив, — і Він убив і цього. 11 Тож Юда сказав своїй невістці Тамарі: Залишайся вдовою в домі свого батька, поки не підросте мій син Силом! — бо сказав: Щоби часом не помер і цей, як і його брати. Відійшла Тамара і оселилася в домі свого батька.
12 Сповнилися дні — і померла Сава, Юдина дружина. І коли утішився, пішов Юда — сам та його пастух Ірас, одоламітець, — в Тамну, до тих, які стригли його овець. 13 І сповістили його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде в Тамну стригти своїх овець. 14 І скинувши із себе одяг удови, вона накинула намітку, прикрасилася і сіла біля брами Енана, що по дорозі до Тамни, оскільки знала, що Силом виріс, та він не віддав йому її за дружину. 15 А Юда, побачивши її, подумав, що вона повія, бо вона накрила своє обличчя, і він не впізнав її. 16 Він завернув до неї з дороги і сказав їй: Дозволь мені ввійти до тебе, — оскільки не впізнав, що це його невістка. А вона сказала: Що мені даси, як увійдеш до мене? 17 Він же відповів: Я пришлю тобі зі стада козеня. Вона ж сказала: На умові, що даси заставу, доки не пришлеш. 18 Він же сказав: Яку дати тобі заставу? Вона ж відповіла: Твій перстень, ланцюжок з печаткою і посох, що у твоїй руці. Він дав їй і ввійшов до неї, і та завагітніла від нього. 19 І, вставши, вона відійшла, скинула із себе намітку і зодяглася в одяг свого вдівства.
20 А Юда, щоб забрати заставу в жінки, послав козеня через свого пастуха-одоламійця, однак той не знайшов її. 21 Тож запитав чоловіків, які з тої місцевості: Де та повія, котра була в Енані при дорозі? Вони відповіли: Не було тут повії! 22 Тож він повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я її , і чоловіки на місці кажуть, що там немає повії. 23 А Юда сказав: Нехай має те, але щоби часом нас не висміяли. Я ж послав це козеня, та ти її не знайшов.
24 Сталося ж, що через три місяці Юді сповістили, стверджуючи: Упала в блуд твоя невістка Тамара й ось завагітніла через розпусту. А Юда сказав: Виведіть її — і нехай буде спалена. 25 Коли ж її вели, вона послала до свого тестя, кажучи: Я завагітніла від чоловіка, кому належить оце. Упізнавай, — сказала вона, — чий це перстень, ланцюжок з печаткою і цей посох! 26 Юда впізнав і сказав: Тамара виявилася праведнішою за мене, оскільки я не дав її моєму синові Силомові. Та вже більше не сходився з нею.
27 Сталося ж, коли почалися пологи, виявилося, що в її лоні були близнята. 28 І сталося, що під час її родів один з них висунув руку. Тож повитуха взяла, та й пов’язала на його ручку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим. 29 Та коли втягнув ручку назад, то відразу ж вийшов його брат. А вона сказала: Як же ти прорвав перепону? І вона дала йому ім’я — Фарес . 30 І після цього вийшов його брат, який мав на своїй руці червону нитку. І вона дала йому ім’я — Зара .