Йосифові брати знову вибираються до Єгипту
1 А голод посилився на землі. 2
І сталося, коли закінчили вони споживати збіжжя, привезене з Єгипту, то їхній батько сказав їм: Поверніться, купіть нам трохи їжі. 3
І промовив до нього Юда, кажучи: Той чоловік рішуче заявив нам, кажучи: Не побачите мого лиця, якщо не буде вашого брата з вами. 4 Якщо пошлеш з нами нашого брата, то підемо й купимо тобі їжі. 5 А якщо не пошлеш, не підемо. Бо той чоловік сказав нам: Не побачите мого лиця, якщо не буде вашого брата з вами. 6 Тоді Ізраїль промовив: Навіщо ви вчинили мені зло, сказавши тому чоловікові, що маєте ще брата? 7 Вони ж сказали: Той чоловік пильно розпитував нас про місце нашого народження, говорячи: Чи ще живий ваш батько? Чи є у вас брат? Тож ми розповіли йому, відповідаючи на ці запитання. Хіба ми могли знати, що він скаже: Приведіть вашого брата? 8 Тоді Юда промовив до свого батька Ізраїля: Пошли цього юнака зі мною. І встанемо, і підемо, і будемо жити, а не помремо, і ми, і ти, і наші діти. 9
Я ручаюся за нього, будеш домагатися його з моєї руки. Якщо не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, то буду винуватий перед тобою довіку. 10 Адже, якби ми не зволікали, то тепер повернулися б уже двічі.
11
Тоді Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть оце: візьміть у ваші мішки з найкращих плодів цієї землі та занесіть тому чоловікові дарунка: трохи бальзаму, трохи меду, пахощів і ладану, горіхів і мигдалю. 12
А срібла візьміть у свою руку подвійно. Те срібло, що повернене в отвір ваших мішків, поверніть своєю рукою, можливо, це помилка. 13 Беріть і вашого брата, вставайте та йдіть до того чоловіка. 14 А Всемогутній Бог нехай дасть вам милість перед тим чоловіком, і нехай відпустить вам іншого вашого брата та Веніяміна. А щодо мене, якщо маю бути бездітним, то маю бути бездітним!
Яковові сини вдруге в Єгипті
15 І взяли ті чоловіки того дарунка, і взяли подвійно срібла у свою руку, а також Веніяміна, і встали, і пішли до Єгипту. І стали перед Йосифом.
16 Побачивши разом з ними Веніяміна, Йосиф сказав старшому над його домом: Проведи цих людей у дім, заколи щось із худоби та приготуй, бо ці люди їстимуть зо мною опівдні. 17 І той чоловік зробив так, як сказав Йосиф. І запровадив той чоловік тих людей до Йосифового дому. 18 А ті чоловіки перелякалися, що їх привели до дому Йосифа. Тож вони сказали: Нас привели через срібло, повернене напочатку в наші мішки, аби звинуватити нас, і напасти на нас, і зробити рабами нас та наших ослів. 19 Тож вони підійшли до старшого над Йосифовим домом і звернулися до нього біля дверей будинку 20 з такими словами: Зглянься, добродію, ми раніше приходили купити їжі. 21 І сталося, коли ми зупинилися для нічлігу та порозв’язували наші мішки, аж ось срібло кожного в отворі його мішка, наше срібло за його вагою. І ми повертаємо його нашою рукою. 22 А інше срібло ми принесли нашою рукою, щоб купити їжі. Ми не знаємо, хто наше срібло поклав до наших мішків. 23 А той відповів: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог вашого батька, поклав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І привів до них Симеона. 24
І ввів той чоловік тих людей у дім Йосифа, і дав води, а вони помили свої ноги, і дав корму їхнім ослам. 25 Поки мав прийти опівдні Йосиф, вони приготували дарунка, бо почули, що будуть там обідати.
26
І ввійшов Йосиф у дім, а вони принесли йому в дім дарунка, що був у їхній руці, і долілиць поклонилися йому. 27
А він запитав їх про здоров’я і додав: Чи здоровий ваш старенький батько, про якого ви розповідали? Чи він ще живий? 28
Вони ж відповіли: Твій раб, наш батько, здоровий. Він ще живий. І, схилившись, вони долілиць поклонилися. 29 Він же, підвівши погляд, побачив свого рідного по матері брата, Веніяміна, і сказав: Чи це ваш наймолодший брат, про якого ви мені розповідали? І додав: Нехай Бог виявить до тебе милість, мій сину! 30
І Йосиф поквапився, бо збудилася його любов до брата його і він був готовий заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і там заплакав. 31 Умивши своє лице, вийшов і, стримуючись, сказав: Подавайте їжу. 32
І поклали окремо йому, окремо братам і окремо єгиптянам, які обідали з ним, бо єгиптяни не можуть споживати їжу разом з євреями, адже для єгиптян це огидно. 33 І посідали вони перед ним: первісток, відповідно до свого первородства, а молодший відповідно до своєї молодості. І дивувалися ті чоловіки один перед одним. 34
Йосиф же посилав дари від себе до них. А дар Веніяміна був уп’ятеро більший від дару кожного з них. І вони пили, і повпивалися з ним.
1 У краю запанував голод. 2 І сталося, коли закінчили споживати пшеницю, котру привезли з Єгипту, то їхній батько сказав їм: Підіть знову і купіть нам трохи їжі. 3 Та Юда відповів йому, промовляючи: Рішуче заявив
нам той чоловік, кажучи: Не з’являйтеся перед моїм обличчям, якщо вашого молодшого брата не буде з вами. 4 Отож, якщо відпускаєш нашого брата з нами, то ми підемо й купимо тобі їжі. 5 Якщо ж не відпускаєш нашого брата з нами, — не підемо. Бо чоловік сказав нам, твердячи: Вам не бачити мого обличчя, якщо вашого молодшого брата не буде з вами. 6 А Ізраїль промовив: Навіщо ви мені вчинили зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є брат? 7 Вони ж сказали: Пильно випитував
нас той чоловік і про наш рід, запитуючи: Чи ще живе ваш батько? Чи є у вас брат? І ми розповіли йому, згідно із цими запитаннями. Хіба ж ми знали, що нам скаже: приведіть вашого брата?
8 А Юда промовив до свого батька Ізраїля: Пошли хлопця зі мною, і встанемо, та й підемо, щоб ми жили, а не повмирали — і ми, і ти, і наш маєток. 9 Я поручаюся за нього — домагайся його з моєї руки; якщо ж не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, — матиму гріх перед тобою на всі дні. 10 Адже коли б ми не зволікали, то вже вернулися б двічі! 11 Та Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки з плодів землі й занесіть тому чоловікові дари: бальзам, мед, ладан, мирра, горіхи і мигдаль. 12 А грошей візьміть вдвічі більше у свої руки: гроші, що повернули у ваші мішки, заберіть назад із собою, — мабуть це помилка. 13 Тож беріть вашого брата, уставайте та йдіть до того чоловіка! 14 А Бог мій нехай дасть вам милість в чоловіка, нехай відпустить і того вашого брата, і Веніамина. А я як був бездітним — так і залишаюся бездітним!
15 Чоловіки, взявши ті дари, взяли у свої руки подвійно грошей і Веніамина. Вони піднялися, пішли до Єгипту і стали перед Йосифом. 16 Йосиф побачив їх і свого брата Веніамина, і сказав тому, хто над його домом: Проведи людей в дім і заколи щось із худоби та приготуй, бо ці люди їстимуть зі мною хліб опівдні. 17 І чоловік зробив так, як сказав Йосиф, і завів людей до Йосифового дому. 18 А люди побачили, що їх завели до дому Йосифа, та й сказали: Нас привели через гроші, повернені раніше в наші мішки, щоби звинуватити нас і схопити нас і наших ослів, щоби зробити нас рабами.
19 Тож вони підійшли до чоловіка, який був над Йосифовим домом, і біля дверей будинку звернулися до нього, 20 промовляючи: Просимо, пане, ми раніше приходили купити хліба. 21 І сталося, коли ми зупинилися для відпочинку та повідкривали наші мішки, — аж ось, гроші кожного в його мішку — наше срібло за вагою ми тепер привезли назад у своїх руках. 22 Та й взяли ми із собою додаткові гроші, щоб купити хліба. Не знаємо, хто вклав гроші в наші мішки. 23 А він їм сказав: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог ваших батьків, дав вам скарб у ваші мішки, а ваше добре срібло я отримав. І вивів до них Симеона. 24 Він приніс води, щоби помити їхні ноги, і дав корму їхнім ослам. 25 Вони ж приготували подарунки, поки не прийде Йосиф опівдні, бо почули, що має тут обідати.
26 Йосиф увійшов до будинку, а вони принесли йому в дім дари, які тримали у своїх руках, і вклонилися йому обличчям до землі. 27 Він же їх запитав: Як маєтеся? Чи здоровий, — сказав їм, — ваш старенький батько, про якого ви говорили? Чи ще живий? 28 Вони ж відповіли: Твій раб, наш батько, здоровий, ще живий. А він сказав: Благословенний той чоловік перед Богом. Вони ж, схилившись, вклонилися йому. 29 Підвівши свій погляд, Йосиф побачив свого рідного по матері брата Веніамина, і сказав: Чи це ваш наймолодший брат, про якого ви говорили, що приведете до мене? І сказав: Нехай Бог помилує тебе, сину. 30 Йосиф зворушився, бо стислося його нутро через його брата, і він готовий був заплакати. Та вийшовши до іншої кімнати, заплакав там. 31 А потім , вмивши обличчя, увійшов і, стримуючись, сказав: Подайте хліб. 32 Йому поклали окремо, їм окремо й окремо єгиптянам, які обідали з ним, оскільки єгиптяни не можуть їсти хліб разом з євреями, бо для єгиптян це огидно. 33 Тож вони сіли перед ним: первенець, — згідно зі своїм старшинством, а молодший, — згідно зі своєю молодістю. І дивувалися чоловіки — кожний перед своїм братом. 34 Страви носили від нього до них. А порція для Веніамина була більша від порцій усіх, — уп’ятеро більша, ніж їхні. І вони пили, і понапивалися з ним.