Заповіт Якова синам своїм
1
Тоді скликав Яків своїх синів, кажучи: Зберіться, і я сповіщу вам, що станеться з вами в прийдешні дні.
2 Зійдіться і послухайте, сини Якова,
і вислухайте вашого батька, Ізраїля.
3 Рувиме, ти – мій первенець,
моя міць і початок моєї сили, –
надзвичайно славний та надзвичайно могутній!
4
Ти був нестримний як вода, не будеш верховодити!
Бо ти зійшов на ложе свого батька;
тоді, зійшовши, ти зганьбив мою постіль.
5
Симеон і Левій – брати;
їхні мечі – знаряддя жорстокості.
6
Моя душа не приєднається до їхньої змови,
і до їхньої громади хай не прилучиться моя слава,
тому що у своєму гніві вбили людину
і у своїм свавіллі перерізали сухожилля волу.
7
Проклятий їхній гнів, бо безжалісний,
та їхня лють, бо жорстока.
Поділю їх у Якові
й розпорошу їх в Ізраїлі.
8
Юдо, тебе вихвалятимуть твої брати;
твоя рука на шиї твоїх ворогів.
Тобі вклоняться сини твого батька.
9
Юда – молодий лев!
Від здобичі, сину мій, ти піднявся.
Він схилився і ліг, наче лев і наче левиця,
хто його підніме?
10
Не відійде берло від Юди
і берло володаря від ноги його, доки не прийде Той,
Кому воно належить,
і Йому коритимуться народи.
11 Він прив’язує до виноградної лози Свого осла, а до добірної лози –
сина Своєї ослиці.
Він випере Свій одяг у вині, а Свої шати –
у крові винограду.
12 Його очі темніші за вино,
а Його зуби біліші за молоко.
13
Завулон на березі моря оселиться,
він буде притулком для кораблів,
а його межа – до Сидона.
14
Іссахар – сильний осел,
що розлігся між двома кошарами;
15
і побачив він, що місце для спочинку добре
і що земля приємна,
і нахилив своє плече, щоб нести,
і став працювати на примусовій роботі.
16 Дан судитиме свій народ,
як одне з племен Ізраїлю.
17
Дан буде змією при дорозі,
гадюкою на стежці,
що жалить коня в п’яту,
так що його вершник впаде позад себе.
18
На спасіння Твоє я сподіваюсь, ГОСПОДИ.
19 Ґад. Орда нападе на нього,
а він наступатиме їм на п’яти.
20 Асир. Він буде багатий на хліб і
постачатиме царські ласощі.
21 Нефталим – вільна лань;
він промовляє гарні слова.
22
Йосиф – пагін плодового дерева , пагін плодового дерева над джерелом,
гілки якого простягаються понад муром.
23 І чинили йому прикрощі,
і стріляли, і переслідували його лучники;
24 та його лук був непохитним,
і були пружні рамена його рук,
завдяки руці Сильного Якова,
завдяки імені Пастиря та Скелі Ізраїля.
25 Завдяки Богові твого батька,
Який допомагає тобі,
та Всемогутньому, Який благословляє тебе благословеннями небес, що зверху,
благословеннями безодні, що лежить внизу,
благословеннями грудей і утроби,
26 благословеннями твого батька. Вони звеличилися понад благословення моїх батьків,
аж до віковічних висот.
Нехай вони спочинуть на Йосифовій голові, –
на тімені обраного з-поміж своїх братів.
27 Веніямін – хижий вовк:
вранці він споживає упіймане,
а ввечері ділить здобич.
28
Оце всі дванадцять племен Ізраїлю, і те, що сказав їм їхній батько, благословляючи їх. Він кожного з них поблагословив окремим благословенням.
29
І заповів він їм, промовивши до них: Я приєднуюсь до свого народу. Поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона-хеттейця, – 30
в тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в Ханаанській землі, яку купив Авраам разом із полем у Ефрона-хеттейця як власність для гробниці. 31
Там поховали Авраама і його дружину Сарру, там поховали Ісаака та його дружину Ревеку. Там я поховав Лію. 32 Те поле й та печера, що на ньому, придбані у синів Хетових. 33
І скінчив Яків заповідати своїм синам, і вклав свої ноги на ліжко, і спочив. І приєднався до свого народу.
1 І покликав Яків синів своїх, та й промовив: Зберіться, щоб я звістив вам, що станеться з вами в останні дні. 2 Зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте вашого батька Ізраїля.
3 Рувиме, ти — мій первенець, моя сила і перший з моїх дітей, — жорстокий та нестерпний, жорстокий та самовпевнений! 4 Закипів ти, як вода, — гляди, щоб не вибухнув. Бо ти ввійшов на ложе свого батька; тоді заплямував ти постіль, на яку ввійшов.
5 Симеон і Левій — брати; вони з власної волі здійснили злочин. 6 Хай не приєднається моя душа до їхньої ради, і до їхньої змови хай не пристане моє нутро, бо у своїм гніві вбили людей і у своєму свавіллі порізали сухожилля бику. 7 Проклятий їхній гнів, бо безжалісний, і їхня лють — бо жорстока; поділю їх у Якові й розсію їх у Ізраїлі.
8 Юдо, тебе похвалили твої брати; твої руки — на раменах твоїх ворогів. Тобі поклоняться сини твого батька. 9 Юдо, лев молодий, сину мій, ти вийшов із хащі, ліг і заснув: наче лев та подібно до левеняти; хто його розбудить? 10 Не переведеться князь у Юди й володар з його лона, доки не прийде призначене для нього, Він же — очікування народів. 11 Він прив’язує до виноградної лози свого осла, — своє осля — до лози. Він випере одяг свій у вині, свої шати — в крові виноградної лози. 12 Іскряться його очі від вина, а зуби його біліші за молоко.
13 При узбережжі оселиться Завулон, — біля причалу кораблів, і простягнеться аж до Сидона.
14 Іссахар добро задумав, коли осів серед спадку; 15 він побачив, що відпочинок добрий і земля багата, тож руки свої приклав до роботи і став чоловіком-землеробом.
16 Дан судитиме свій народ, як одне з племен Ізраїля. 17 Нехай Дан буде змією при дорозі, яка причаїлася на стежці, яка жалить коня в п’яту, а вершник падає назад. 18 Я чекаю на Господнє спасіння.
19 Ґад — ватага розбійників пограбує його, та він ограбить їх, наступаючи їм на п’яти.
20 Асир — багатий його хліб, він постачатиме ласощі володарям.
21 Нефталим — розквітла гілка, що приносить гарні плоди.
22 Йосиф — син, який зростає; син, якому заздрять, що став славним; мій син наймолодший — повернувся до мене. 23 Змовники — обмовляли його, і противилися йому начальники стрільців; 24 та силою знищив їхні луки, і ослабли сухожилля в’язів їхніх рук від руки Сильного Бога Якова, — через те, що зміцнив Ізраїля, — 25 від Бога твого батька, і допоміг тобі мій Бог, і поблагословив тебе небесним благословенням згори і благословенням землі, що має все. Через благословення грудей і лона, — 26 благословення твого батька і твоєї матері, — зміцнів у благословенні вічних гір і благословенням вічних вершин. Вони спочиватимуть на голові Йосифа, і на голові братів, яких він попровадив.
27 Веніамин — хижий вовк: вранці ще їсть, а ввечері ховає їжу.
28 Оце всі дванадцять синів Якова, і сказав їм це їхній батько. Він поблагословив їх — кожного з них поблагословив окремим благословенням. 29 І сказав їм: Я приєднуюся до мого народу; поховайте мене з моїми батьками в печері, яка на полі Ефрона-хета, — 30 в подвійній печері, що напроти Мамврії, у Ханаанській землі, у печері, котру купив Авраам у Ефрона-хета для власної гробниці. 31 Там поховали Авраама і його дружину Сарру, там поховали й Ісаака та його дружину Ревеку, там поховали Лію, — 32 в полі, купленому в хетових синів, — у печері, що на ньому. 33 Давши заповіт своїм синам, Яків замовк, простягнув ноги на ліжку і помер. Він приєднався до свого народу.