Не вчиню жару гніву Свого
1 Коли Ізраїль був дитиною, Я його полюбив, і з Єгипту покликав Я Свого сина.
2
Я кликав їх, а вони йшли від Мене: приносили жертви Ваалам та кадили ідолам.
3
Але ж це Я навчив Єфрема ходити; брав їх на Свої руки, та вони не розуміли, що це Я лікував їхні рани.
4
Я їх притягував поворозками людяності – пов’язями любові, і був для них, як той, котрий знімає ярмо з його шиї, притуляючись до щоки, нахилявся до них і годував.
5 Вони не повернуться до Єгипетського краю, але Ассирія буде їхнім царством, оскільки не захотіли навернутись до Мене .
6 Тому меч шаленітиме в їхніх містах, поламає їхні засуви й пожере їх через власні задуми.
7
Мій народ уперто прагне залишити Мене, і хоч його кличуть угору, жоден з них не хоче з місця підвестись.
8
Як же мені залишити тебе, Єфреме? Як видати тебе, Ізраїлю? Хіба можу Я, як з Адмою, вчинити з тобою так, допустити те, що сталось з Цевоїмом
? Моє серце перевертається в Мені, і Я сповнений милосердя.
9 Я не зроблю за спонуканням Мого гніву, не зможу цілком знищити Єфрема. Адже Я – Бог, а не людина і пробуваю посеред тебе, як Святий, і не ввійду у гніві в місто.
10
Вони підуть за ГОСПОДОМ. Почувши Його голос, наче лева, з тремтінням прийдуть діти заходу.
11 Тремтячи, прилетять, як пташки з Єгипту, зберуться , як голуби з ассирійського краю. Я поселю їх знову в їхніх домівках, говорить ГОСПОДЬ.
1 Тому що Ізраїль — дитина, і Я його полюбив, то з Єгипту Я покликав його дітей. 2 Так, як Я їх покликав, так відходили від Мого обличчя. Вони приносили жертви Ваалам і кадили ладан кованим божкам . 3 Я зв’язав Єфрема, Я взяв його на Мою руку, та вони не пізнали, що Я їх оздоровив. 4 У тлінні людей Я їх притягав пов’язями Моєї любові, та буду їм, наче той чоловік, що б’є когось по його щоках. І погляну на нього, здолаю його. 5 Єфрем поселився в Єгипті, Ассур — він його цар, бо не забажав повернутися. 6 І знеміг меч у його містах і спочив у його руках, тож їстимуть за їхніми задумами. 7 І його народ пристав до своїх поселень, і Бог розлютиться на його шановані речі , і не підніме його.
8 Що тобі припишу, Єфреме? Чи обороню тебе, Ізраїле? Що тобі припишу? Чи поставлю тебе, як Адаму і як Севоїм? Моє серце повернулося в собі, затривожилося Моє розкаяння. 9 Не вчиню за гнівом Моєї люті, не дозволю вигубити Єфрема. Тому що Я — Бог, а не людина. Посеред тебе Святий, і не ввійду до міста. 10 Піду за Господом. Наче лев, зареве, бо він зареве, і жахнуться діти вод. 11 І жахнуться, як птах із Єгипту і як голубка із землі ассирійців. І поверну їх до їхніх домів, — говорить Господь.