1 Посилайте ягнят до володаря краю зі Сели в пустелі, на гору дочки Сіону.
2 Адже дочки Моава уподібняться пташенятам, що випали з гнізда, і опинилися біля бродів Арнону.
3 Дай пораду, прийми рішення, і своєю тінню в ясний полудень вкрий, як уночі; сховай вигнанців, не видавай біженців.
4 Нехай поживуть у тебе моавські втікачі, стань для них укриттям від грабіжника. Адже не стане мучителя й припиниться знищення, зникне той, хто топтав нашу землю.
5 Тоді утвердиться престол милосердям, і на ньому сидітиме справедливий суддя, котрий дбатиме про дотримання закону, і діятиме справедливо в Давидовому шатрі.
6 Ми чули про зарозумілість Моава, і як він у своїй гордині й чванливості злісно пишається собою, але всі його вихваляння – порожнє белькотання.
7 Тому Моав ридатиме за Моавом, – усі вони плакатимуть. Голоситимуть за виноградними паляницями Кір-Харесета, який цілковито зруйнований.
8 Хешбонські поля та виноградники Сівми спустошені . Правителі народів знищили її виноградники, які сягали аж до Язера, простягались далі в пустелю! Їхні добірні лози розростались аж за море.
9 Тому і я оплакуватиму плачем Язера виноградники Сівми. Орошу своїми сльозами Хешбон і Елеале, оскільки на твої жнива і на твоє збирання плодів припадають бойові крики ворога.
10 Замовкли в садах радість і веселощі, а у виноградниках вже не чути голосу пісень і радісних вигуків; вже не чавлять виногрон у виноградних чавильнях. Я припинив усі веселощі.
11 Тому-то й стогне моє нутро над долею Моаву, як звук гусел, а моє серце ридає над Кір-Харесом.
12 І буде, коли виявиться, що Моав змучився на узвишші, то ввійде помолитися до своєї святині, але нічого не досягне.
13 Таке слово сказав ГОСПОДЬ про Моав раніше.
14 Тепер же ГОСПОДЬ говорить такі слова: рівно за три роки, відповідно до року наймита, слава Моаву з усім його велелюддям буде зневажена, а залишок буде дуже малим і незначним.
1 Пошлю, як гадюки по землі. Хіба не пустинною скелею є гора Сіон? 2 Бо дочка Моав буде, як пташеня, забране в птаха, який відлетів. До того ж, Арноне, 3 більше радься, роби собі постійно покриття плачу. У полудневу темряву втікають, жахаються, не будь відведений. 4 Серед тебе замешкають втікачі Моава, будуть вам покриттям від обличчя переслідувача, бо забрано твого союзника, і загинув володар, який топтався по землі. 5 І з милосердям випростується престол, і на ньому сяде з правдою в шатрі Давида, судячи, шукаючи суду і прискорюючи справедливість.
6 Ми почули про гордість Моава, гордість дуже велика, — Ти відкинув зарозумілість. Не таке твоє пророцтво, 7 не таке! Моав закричить, бо в Моавітській землі всі кричатимуть. Ти подбаєш за тих, хто живе в Адесеті, і не засоромишся. 8 Рівнини Есевона заплачуть, виноградник Севами. Ви, які пожираєте народи, потопчіть її виноградники аж до Язира. Не зійдетеся, блукайте пустелею! Послані були залишені, бо перейшли пустелю. 9 Через це оплакую виноградник Севами, як риданням Язира. Він зрубав твої дерева, Есевон і Елеала, як на жнива і в час збирання твого винограду потопчу, і все впаде. 10 І буде забрана радість і веселість з твоїх виноградників, і не радітимуть твоїми виноградниками, і не чавитимуть вино у виноградних чанах, бо радощі припинені Мною.
11 Через це моє нутро проти Моава видасть звук, як гусла, і я всередині, як мур, який ти відновив. 12 І буде тобі на сором, бо Моав важко трудився над вівтарями і ввійде до своїх рукотворних божків , щоб помолитися, та вони не будуть спроможними його визволити. 13 Ось слово, яке сказав Господь на Моава, коли проголосив. 14 Тепер же говорю: За три роки, відповідно до років наймита, обезчеститься слава Моава в усьому великому багатстві, і він залишиться нечисленний і без пошани.