Чудесне одужання царя Єзекії
1 У той час Єзекія смертельно захворів. До нього прийшов пророк Ісая, син Амоса, і сказав йому: Так говорить ГОСПОДЬ: Віддай розпорядження своїм домашнім, бо ти не виздоровієш, а помреш.
2 Єзекія повернувся обличчям до стіни, і став молитися до ГОСПОДА,
3 говорячи: О, ГОСПОДИ, згадай, благаю, як я ходив перед Тобою в правді та вірності серця і робив те, що Тобі до вподоби! Після цих слів Єзекія почав гірко ридати.
4 І було ГОСПОДНЄ слово до Ісаї такого змісту:
5 Іди і повідом Єзекію: Ось що говорить ГОСПОДЬ, Бог твого батька Давида: Почув Я твою молитву, і побачив твої сльози. Я додаю до твого віку ще п’ятнадцять років.
6 Я захищу тебе і це місто від ассирійського царя; Я берегтиму це місто.
7 І ось тобі ознака від ГОСПОДА, що ГОСПОДЬ здійснює обіцяне слово:
8 Я заверну назад на десять ступенів тінь від сонця, що вже пройшла, по ступенях Ахазових . І повернулась тінь від сонця назад на десять ступенів, по ступенях, по яких вона вже пройшла.
9 Запис юдейського царя Єзекії, після того як він був хворий і виздоровів від своєї хвороби.
10 Я говорив: У половині мого віку я позбавлений решти моїх літ, я повинен йти до брам Шеолу,
11 Тому й казав: Більше не побачу я ГОСПОДА, – мого ГОСПОДА на землі живих; більше не бачитиму й людей – мешканців краю.
12 Домівка моя розібрана, й забрана від мене, як намет пастуха. Я згортаю, як ткач, своє життя: Він мене відтинає від основи. Як удень, так і вночі я чекаю свого кінця.
13 Аж до ранку волаю я про допомогу, тоді як Він, наче лев, торощить мої кості, вдень і вночі наближаючи мою кончину.
14 Я скиглю, наче ластівка чи журавель, туркочу, як голуб; я змучився, дивлячись угору. Владико мій, я пригнічений, – заступись за мене!
15 Що мені ще казати? Адже, що Він мені пообіцяв, те зробить. У гіркоті своєї душі доживатиму свій вік.
16 Мій Владико! Чим живуть усі люди, у тому і життя мого Духа. Але Ти оздоровиш мене, дасиш мені життя!
17 Дійсно, добром і миром обернулась моя велика гіркота. Любов Твоя спасла мою душу від зіпсуття, – Ти позад Себе викинув усі мої гріхи.
18 Адже не шеол Тебе прославлятиме, й не мертві хвалитимуть Тебе, – не ті, котрі сходять у могилу, покладатимуться на Твоє милосердя.
19 Живий, лише живий Тебе прославлятиме, як оце я сьогодні, – батько дітям сповіщатиме про Твоє милосердя!
20 ГОСПОДЬ – спасіння моє, тому в усі дні нашого життя співатимемо в ГОСПОДНЬОМУ Домі.
21 І сказав Ісая: Нехай зроблять пластир зі смокв (інжиру), прикладуть його до пухлини, і він виздоровіє.
22 А Єзекія запитав: Яка ознака, що я знову піду в ГОСПОДНІЙ дім !
1 Сталося ж, що в той час захворів Езекія — аж до смерті. До нього прийшов пророк Ісая, син Амоса, і сказав йому: Так говорить Господь: Дай вказівки стосовно твого дому, бо ти вмираєш і не житимеш! 2 Тоді Езекія повернув своє обличчя до стіни і помолився до Господа, 3 кажучи: Згадай, Господи, як я ходив перед Тобою в правді праведним серцем, і я робив гідне перед Тобою! І заплакав Езекія великим плачем.
4 І було Господнє слово до Ісаї, кажучи: 5 Іди і скажи Езекії: Так говорить Господь, Бог Давида, твого батька: Я почув голос твоєї молитви, і Я побачив твої сльози. Ось додаю до твого віку п’ятнадцять років. 6 Я спасу тебе з руки царя ассирійців і захищу це місто.
7 Це ж тобі знак від Господа, що Бог здійснить це слово: 8 тінь ступенів, які пройшло сонце, десять ступенів дому твого батька, поверну сонце на десять ступенів. І сонце пішло назад на десять ступенів, які пройшла тінь.
9 Молитва Езекії, царя Юдеї, коли він захворів і піднявся зі своєї хвороби: 10 Я сказав: На висоті своїх днів у брамах аду залишу решту літ. 11 Я сказав: Більше не побачу спасіння Бога на землі, більше не побачу людини 12 з мого роду. Я залишив решту свого життя. Вийшло воно і відійшло від мене, як той, хто згортає шатро, після того, як поставив; мій дух був у мені, як основа ткача, який наближається, щоб відтяти. У той день я був переданий 13 аж до ранку, наче левові. Так він розтрощив мої кості, бо від дня аж до ночі я був переданий. 14 Як ластівка, так закричу, і як голубка, так повчуся, бо очі мої перестали глядіти на висоту неба до Господа, Який мене визволив 15 і забрав біль моєї душі. 16 Господи, про це Тобі сповістили, і Ти підняв мій подих і, зрадівши, я ожив, 17 бо Ти підняв мою душу, щоб не загинула, і відкинув від мене всі мої гріхи. 18 Адже Тебе не хвалитимуть ті, хто в аді, і мертві Тебе не благословлятимуть, не надіятимуться і ті, хто в аді, на Твоє милосердя. 19 Ті, які живуть, Тебе благословлятимуть, — так, як і я. Віднині зроблю дітей, які сповістять Твою праведність, 20 Господи мого спасіння. І не спочину, благословляючи Тебе з псалтирем усі дні мого життя перед домом Бога.
21 І сказав Ісая до Езекії: Візьми плитку смоківниць, розітри, наліпи на тіло і будеш здоровим. 22 А Езекія сказав: Це знак, що я ввійду в дім Господа Бога.