Книга Суддів 1

Війни з ханаанцями
1 Йшов час, і після смерті Ісуса ізраїльтяни звернулися до ГОСПОДА зі запитанням: Хто з нас першим має виступити проти ханаанців, аби воювати з ними? 2 І ГОСПОДЬ сказав: Юда вирушить! Ось Я віддаю землю в його руки! 3 Тоді нащадки Юди звернулись до своїх братів, нащадків Симеона: Приєднайтесь до нас, щоб відвоювати в ханаанців визначену нам жеребкуванням спадщину, а потім ми підемо з вами аби відібрати вашу спадщину! І плем’я Симеона вирушило з ними. 4 Тож Юдине плем’я пішло, й ГОСПОДЬ віддав ханаанців та періззейців їм у руки; вони знищили біля Безеку десять тисяч чоловік. 5 У Безеку вони зіткнулися з Адоні-Безеком , воювали з ним і розбили ханаанців та періззейців. 6 Сам же Адоні-Безек кинувся тікати, але вони наздогнали його, схопили й повідтинали йому великі пальці на його руках та на його ногах. 7 Після того Адоні-Безек сказав: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями своїх рук і своїх ніг збирали крихти під моїм столом. Як учинив я, так відплатив і мені Бог! Його запровадили в Єрусалим, де він і помер.
8 Потім (після Безеку ) Юдині нащадки виступили проти Єрусалима, здобули його, а його мешканців знищили мечем; саме ж місто спалили вогнем. 9 Після цього нащадки Юди вирушили, щоб воювати з ханаанцями, які жили в горах, на півдні, та на рівнинах узгір’я . 10 Далі Юдині нащадки виступили проти ханаанців, котрі мешкали в Хевроні. Раніше Хеврон називався Кір’ят-Арба. Вони розбили Шешая, Ахімана й Талмая.
11 А звідти вони вирушили проти мешканців Девіра, який раніше називався Кір’ят-Сефером. 12 Як відомо, Халев пообіцяв: Хто візьме Кір’ят-Сефер і заволодіє ним, тому віддам мою дочку Ахсу за дружину. 13 Здобув місто Отніїл, син Кеназа, молодшого брата Халева. Тому й віддав Халев за нього свою дочку Ахсу за дружину. 14 Так сталося, що коли Ахса прибула, то вона домовилась з Отніїлом просити у свого батька поле. Тож коли вона зійшла з осла, Халев запитав її: Що хочеш? 15 Вона відповіла йому: Дай мені разом з благословенням подарунок! Адже ти мені дав у придане суху південну землю, тому дай мені також водні джерела . І Халев дав їй Верхні і Нижні джерела .
16 Нащадки кенейця Реуїла , Мойсеєвого тестя, з Міста Пальм (Єрихона ) пішли разом з нащадками Юди, в Юдейську пустелю, що на півдні Арада. Прийшовши туди, вони оселились серед місцевого населення. 17 А нащадки Юди вирушили разом зі своїми братами з племені Симеона; вони розбили ханаанців, що мешкали в Цефаті, віддавши його закляттю, і назвали те місто Хорма (спустошення ). 18 Потім нащадки Юди завоювали Газу з її околицями, Ашкелон з його околицями та Екрон з його околицями. 19 І був ГОСПОДЬ з нащадками Юди, так що вони оволоділи всім нагірним краєм. Проте вони не змогли прогнати мешканців рівнини (поділля ), оскільки в них були залізні колісниці. 20 А Халев отримав Хеврон, як і заповів Мойсей; він прогнав звідти трьох Енакових синів. 21 Сини Веніяміна не змогли вигнати євусейців, котрі мешкали в Єрусалимі, тому євусейці й досі мешкають в Єрусалимі з нащадками Веніяміна.
22 Так само й нащадки Йосифа виступили проти Бетеля, і ГОСПОДЬ був з ними. 23 Ще коли сини Йосифа вивідували Бетель, який раніше називався Луз, 24 розвідники побачили чоловіка, що виходив з міста; вони сказали йому: Покажи нам, як краще пробратись у місто, й ми виявимо до тебе милосердя. 25 Він показав їм прохід у місто. Вони знищили мешканців міста мечем, а того чоловіка та весь його рід відпустили. 26 Той чоловік подався в край хеттейців, збудував там місто й назвав його Луз. Така його назва залишається до цього часу.
27 Що ж до нащадків Манассії, то вони не змогли оволодіти Бет-Шеаном, ані його околицями, ні Таанахом з його околицями; не прогнали і мешканців Дора, як і з його околиць, ані мешканців Ївлеама, з його околицями, ні мешканців Меґіддо з його околицями. Ханаанцям пощастило втриматись у цій місцевості. 28 Але так сталось, що коли Ізраїль зміцнів, то змусив ханаанців до примусової роботи, але повністю не прогнав їх.
29 Нащадки Єфрема також не прогнали ханаанців, що мешкали в Ґезері; так що ханаанці й надалі живуть серед них (єфремлян ) у Ґезері.
30 Так само й нащадки Завулона не прогнали мешканців Кітрона, як і мешканців Нагалола. Тому ханаанці й надалі живуть між ними, і стали працювати на примусовій роботі.
31 Нащадки Асира не прогнали мешканців Акко, а також мешканців Сидона, Ахлава, Акзіва, Хелби, Афека й Рехова. 32 Так і жили нащадки Асира серед ханаанців, мешканців краю, оскільки не прогнали їх.
33 Так само й нащадки Нефталима не прогнали мешканців Бет-Шемеша, ані мешканців Бет-Аната. Вони були змушені жити серед ханаанців, які мешкали в тому краю. А мешканці Бет-Шемеша та Бет-Аната стали працювати у них на примусовій роботі.
34 Аморейці ж витісняли Данових нащадків у гірські місцевості й не дозволяли їм сходити в долину. 35 Аморейці також проживали на узгір’ї Хересу, в Аялоні та в Шаалевіні, але, коли міць нащадків Йосифа стала потужнішою, вони стали працювати на примусовій роботі. 36 Кордони аморейців сягали узвишшя Акраббім, – від Сели й далі вгору.
1 І сталося, що після смерті Ісуса Ізраїльські сини звернулися до Господа, запитуючи: Хто з нас як вождь піде на Ханаанця, щоб воювати проти нього. 2 А Господь сказав: Юда піде! Ось Я дав цю землю йому в руки! 3 Юда ж сказав своєму братові Симеону: Піди зі мною до мого спадку, і воюватимемо проти ханаанців, — піду і я з тобою у твій спадок! І Симеон пішов з ним. 4 Тож Юда пішов, і Господь дав Ханаанця та Ферезейця йому в руки, і вони побили їх у Везеку — десять тисяч чоловік. 5 У Везеку вони знайшли Адонівезека, воювали проти нього і побили Ханаанця та Ферезейця. 6 Адонівезек же втік, та вони гналися за ним, схопили його і відрубали великі пальці його рук та його ніг. 7 Тоді Адонівезек сказав: Сімдесят царів із відрубаними великими пальцями їхніх рук і їхніх ніг збирали їжу під моїм столом. Отже, як учинив я, так і віддав мені Бог! Його відвели в Єрусалим, і він там помер.
8 Сини Юди воювали проти Єрусалима, взяли його і побили його вістрям меча, місто ж спалили вогнем. 9 Після цього сини Юди зійшлися воювати проти Ханаанця, який жив у горах, на півдні та на рівнині. 10 Юда виступив проти Ханаанця, який жив у Хевроні, а жителі Хеврона вийшли назустріч. Раніше ім’я Хеврона було Каріатарвоксефер. Він побив Сесія, Ахімана і Толмія, з роду Енака. 11 А звідти вони пішли до тих, які жили в Давірі. Раніше ім’я Давіра було Місто писарів. 12 І сказав Халев: Хто лиш поб’є Місто писарів і заволодіє ним, тому дам Асхану, мою дочку, за жінку. 13 І першим захопив його Ґотоніїл, син Кенеза, молодший брат Халева, тож він дав йому Асхану, свою дочку, за жінку. 14 І сталося, коли вона відходила, він намовив її просити у свого батька поле, тож вона бурмотіла на осляті, а тоді закричала з осляти: У південну землю ти мене віддав! І Халев запитав її: Що тобі потрібно? 15 Асха ж відповіла йому: Дай мені благословення, бо ти мене віддав у південну землю, тож дай мені як придане водні джерела . І Халев дав їй придане за її серцем — Верхні і Нижні джерела, як придане.
16 І сини Йовава, кінейця, Мойсеєвого тестя, пішли з Міста фініків до синів Юди, у пустелю, що є на півдні біля схилу Арада, тож вони пішли і поселилися з народом. 17 А Юда зі своїм братом Симеоном виступили і побили Ханаанця, який жив у Сефеті. Вони зробили його закляттям — вигубили його — і дали назву місту: Загибель.
18 Юда не зміг отримати в спадок Ґазу та її околиці, Аскалон та його околиці, Акарон та його околиці, Азот та його околиці. 19 Та Господь був з Юдою, і він успадкував гору, оскільки не міг успадкувати тих, які жили на рівнині, бо Рихав протистояв йому на ній. 20 А Халевові віддали Хеврон, як і сказав Мойсей. Він успадкував там три міста і вигнав звідти трьох синів Енака. 21 Євусея, який жив у Єрусалимі, сини Веніаміна не вигнали, тож Євусей жив із синами Веніаміна, — і так є аж до цього дня. 22 А сини Йосифа, — пішли і вони до Ветиля, і Юда — з ними. 23 Тож дім Ізраїля отаборився біля Ветиля. Раніше назва міста була Луза. 24 А історія така: вартові побачили чоловіка, який виходив з міста, вони схопили його і сказали йому: Покажи нам прохід до міста, і вчинимо тобі милосердя! 25 І той показав їм прохід до міста, і вони розгромили місто вістрям меча, а чоловіка і його рід відпустили. 26 І той чоловік пішов у землю хетів, збудував там місто і дав йому назву — Луза, і це його назва аж до цього дня.
27 Манасія не успадкував Ветсан, що є містом скитів, ні його дочірніх поселень , ні його околиці, ні Ектанаад та його дочірніх, ні тих, які жили в Дорі, її дочірніх, і тих, які жили у Валаамі, його дочірніх, і тих, які жили в Маґедоні, та його дочірніх, ні тих, які жили в Євламі, ні його дочірніх. І Ханаанець почав жити в цій землі. 28 Та сталося, коли Ізраїль став сильним, то зробив Ханаанця данником, та однак не прогнав його повністю . 29 І Єфрем не вигнав Ханаанця, який жив у Ґазері, і жив Ханаанець посеред нього в Ґазері, і був данником. 30 А Завулон не вигнав тих, які жили в Кедроні, і тих, які жили в Енаалі. Тож Ханаанець жив посеред нього, і був його данником. 31 Асир не вигнав тих, які жили в Акхоні, і вони були йому данниками, і тих, які жили в Дорі, і тих, які жили в Сідоні, і тих, які жили в Аалафі, Ахазіві, Хелві, Афеку і в Роові. 32 Тож Асир жив посеред Ханаанця, який проживав у землі, бо не зміг його вигнати. 33 І Нефталим не вигнав тих, які жили у Ветсамусі, ні тих, які жили у Ветенеті, і жив Ізраїль посеред Ханаанця, який проживав у землі. А ті, які жили у Ветсамусі та у Ветенеті, були їм данниками. 34 І загнав Аморей синів Дана на гору, бо не дозволяв їм зійти в долину. 35 І почав Аморей жити на горі Мурсінона, де ведмеді та лисиці. Та рука дому Йосифа стала важкою на Амореєві, і він став данником. 36 Ось границя Аморея: Ідумей, вгорі над Акравіном на Камені й вище.