Кара Господня за відступлення Ізраϊля від Нього
1 ГОСПОДНІЙ ангел прийшов з Ґілґала в Бохім, і сказав: Я вивів вас із Єгипту і впровадив вас у край, про який присягався вашим батькам! Тоді Я сказав: Не порушу Мого Заповіту з вами повік. 2 Але й ви не повинні укладати заповіту з мешканцями цього краю, їхні жертовники зруйнуєте! Але ви Мене не послухали. Чому ж ви так учинили? 3 Тому і Я вирішив: Не проганятиму їх від вас! Вони будуть вашими ворогами, а їхні боги стануть для вас пасткою! 4 І сталося, коли ГОСПОДНІЙ ангел промовив ці слова до всіх ізраїльтян, то народ здійняв лемент і плач. 5 Тому й назвали ту місцевість Бохім, тобто "Ті, що плачуть" . Там вони принесли ГОСПОДУ жертви.
6 Тоді Ісус відпустив народ, і всі ізраїльтяни розійшлись у свої наділи, аби оволодіти краєм. 7 І служив народ ГОСПОДУ в усі дні життя Ісуса та в усі дні життя старійшин, які далі жили після Ісуса, які бачили всі великі діяння ГОСПОДНІ, які Він учинив для Ізраїлю. 8 І помер Ісус, син Навина, раб ГОСПОДНІЙ, у віці ста десяти років. 9 Його поховали в межах його спадщини, в Тімнат-Хересі, на Єфремовій горі, що на північ від гори Ґааш. 10 І все те покоління також приєдналося до своїх батьків, а після них постало інше покоління, що не знало ГОСПОДА, а також тих діянь, які Він учинив для Ізраїлю.
11 І чинили ізраїльтяни зло в очах ГОСПОДА, і служили Ваалам. 12 Вони залишили ГОСПОДА, Бога своїх батьків, Який вивів їх з Єгипетського краю, і пішли за іншими богами, – за богами навколишніх народів. І поклонялися їм, і гнівили ГОСПОДА. 13 Вони залишили ГОСПОДА і служили Ваалу та Астарті. 14 Тому ГОСПОДНІЙ гнів запалав на Ізраїль, і Він віддав їх у руки злочинців, які їх грабували, – віддав їх у руки їхніх ворогів, які були довкола, так що вони вже не змогли встояти перед своїми ворогами. 15 В усьому, що б вони не розпочинали, ГОСПОДНЯ рука була їм на зло, – як і попереджав ГОСПОДЬ, та як ГОСПОДЬ їм присягався. І стало їм дуже важко.
16 Тоді ГОСПОДЬ почав запроваджувати поміж ними суддів, котрі їх рятували від рук їхніх грабіжників. 17 Але ж вони, чинячи розпусту з чужими богами, не слухались і своїх суддів. Поклоняючись їм, вони швидко зійшли з правдивої дороги, якою йшли їхні прабатьки, котрі дотримувались ГОСПОДНІХ Заповідей! Вони не діяли за їхнім прикладом... 18 Коли ГОСПОДЬ висував з-посеред них суддів, то з тими суддями перебував і ГОСПОДЬ. Він рятував їх з рук їхніх ворогів протягом усього життя судді, адже ГОСПОДЬ співчував їм, оскільки чув їхні стогони, коли ті (вороги ) пригноблювали та мучили їх. 19 Але щойно суддя помирав, вони знову впадали в розпусту, витворяючи гірше від своїх батьків; слідуючи за іншими богами, вони їм служили й поклонялися їм, не залишаючи ні своїх поганих звичок, ні своєї злочинної поведінки. 20 Тому знову запалювався ГОСПОДНІЙ гнів на Ізраїль. Він говорив: Оскільки цей народ порушив Мій Заповіт, який Я уклав з їхніми прабатьками, й він не слухається Мого голосу, 21 тому Я більше не проганятиму з-перед них жодного з тих народів, які залишив Ісус ще до своєї смерті, 22 аби ще раз пересвідчитись через них щодо Ізраїлю, – чи вони будуть дотримуватись ГОСПОДНЬОЇ дороги, й ходитимуть нею, як дотримувались їхні прабатьки, чи зійдуть з неї. 23 Ось чому ГОСПОДЬ залишив деякі народи, не проганяючи їх зразу, й не віддав їх у руки Ісуса.
1 Господній ангел пішов з Ґалґала до Ридання, до Ветилю і до дому Ізраїля, і сказав їм: Господь, Господь вивів вас із Єгипту і ввів вас у землю, про яку клявся вашим батькам, що дасть її вам! Я і сказав вам: Не знищу Мого завіту, який уклав з вами, до віку. 2 Тож ви не складатимете завіту з тими, хто живе на цій землі, та їхнім богам не будете поклонятися, але знищите їхні різьблення і розіб’єте їхні жертовники! Ви ж не послухалися Мого голосу. Оскільки ви це вчинили, 3 то Я сказав: Не продовжуватиму переселяти народ, про який сказав Я, що винищу їх з-перед вашого обличчя! І вони будуть вам на страждання, а їхні боги будуть вам на спотикання. 4 І сталося, коли Господній ангел сказав ці слова до всього Ізраїля, то народ здійняв свій голос і заплакав. 5 Через це дано назву тому місцю — Ридання. І там вони принесли жертву Господу.
6 Ісус відіслав народ, і кожний з ізраїльських синів пішов до свого дому і до свого спадку, щоб успадкувати землю. 7 І народ служив Господу всі дні Ісуса і всі дні старійшин, які довго жили з Ісусом, які пізнали кожне велике Господнє діяння, яке Він зробив для Ізраїля. 8 І помер Ісус, Господній раб, син Навина, у стодесятилітньому віці. 9 Його поховали на горі його спадку в Тамнатарі, на горі Єфрема, на північ від гори Ґааси. 10 І весь той рід приєднався до їхніх батьків, а після них постало наступне покоління, — вони не знали Господа і діло, яке Він звершив для Ізраїля. 11 Тож ізраїльські сини чинили зло перед Господом, і служили Ваалам. 12 Вони залишили Господа, Бога їхніх батьків, Який вивів їх із єгипетської землі, і пішли за іншими богами, за богами народів, які довкола них. Вони поклонялися їм і викликали гнів Господа, 13 вони залишили Господа і служили Ваалові та астартам. 14 І Господь запалав гнівом на Ізраїля і віддав їх у руки грабіжників, і пограбували їх. І віддав їх у руки їхніх ворогів, які довкола, і вони не змогли встояти перед обличчям своїх ворогів 15 в усьому, у чому чинили зло. І Господня рука була їм на зло, — як і сказав Господь, і як поклявся Господь, Він дуже їх пригнобив.
16 Тоді Господь підняв їм суддів, і спас їх з руки тих, хто їх грабував. 17 Та вони не слухалися своїх суддів, бо зраджували з іншими богами, поклонялися їм і розгнівили Господа. Вони швидко звернули з дороги, по якій ішли їхні батьки, щоби слухатися Господніх заповідей, — не чинили так. 18 І коли Господь піднімав їм суддів, то Господь був із суддею і спасав їх з руки їхніх ворогів усі дні судді, бо Господь був зворушений їхнім стогоном перед обличчям тих, які їх грабували і чинили їм зло.
19 І ставалося, що коли помирав суддя, то вони поверталися і знову псувалися більше від їхніх батьків, щоб ходити за їхніми богами, аби служити їм і поклонятися їм. Не позбулися своїх звичок і не відступили від своєї злої дороги. 20 І запалав гнівом Господь на Ізраїля, і сказав: Оскільки цей народ залишив Мій завіт, який Я заповів їхнім батькам, і вони не слухалися Мого голосу, 21 то Я не буду більше виганяти з-перед них жодного з народів, які залишив Ісус, — і залишив їх , 22 щоб випробувати ними Ізраїля, чи дотримуватимуться Господньої дороги, аби ходити нею, як дотримувалися їхні батьки, чи ні. 23 Тож Господь залишив ці народи, щоб не вигнати їх швидко, і не віддав їх у руки Ісуса.