Ув’язнення Єремії і його пророцтво на кривдника
1 Коли священик Пашхур, син Іммера, призначений старшим наглядачем ГОСПОДНЬОГО Дому, почув усі ці слова пророцтва Єремії,
2
то вдарив Пашхур пророка Єремію, і наказав закувати його в колоди (диби ), що були в горішній Веніяміновій Брамі ГОСПОДНЬОГО Дому.
3
Але сталося так, що коли наступного дня Пашхур вирішив звільнити Єремію з колоди, то Єремія сказав йому: Не Пашхуром назвав тебе ГОСПОДЬ, а просто Маґор-Міссавівом (навколишнім страхіттям )
.
4 Тому що так говорить ГОСПОДЬ: Ось ти станеш страхіттям для себе та для всіх твоїх друзів, оскільки всі вони поляжуть від меча своїх ворогів, а твої очі будуть бачити це. А всю Юдею Я віддам у руки вавилонського царя. Він відведе людей до Вавилона і знищить їх мечем.
5
Віддам також усі багатства цього міста, всі його здобутки, всі його коштовності, та всі скарби юдейських царів, – усе Я віддам у руки їхніх ворогів. Вони (вороги ) їх пограбують, заберуть і вивезуть у Вавилон.
6 Що ж до тебе, Пашхуре, то ти сам і всі, котрі мешкають у твоєму домі, підете в неволю; тебе відведуть до Вавилону, де ти і помреш і де будеш похований разом зі своїми приятелями, котрим ти провіщав неправду.
Плач. Єремії на утиски ворогів
7 ГОСПОДИ, Ти мене до цього схилив, і я піддався Тобі; Ти міцно схопив мене і подужав. Адже я став повсякденним посміховиськом, – кожен глузує з мене.
8 Щоразу, як тільки починаю говорити, то мушу кричати, волаючи: Насильство та спустошення! Таким чином ГОСПОДНЄ слово стало для мене ганьбою і повсякденним глузуванням.
9 Але, щойно я вирішую: Не згадуватиму про Нього й більше не говоритиму в Його Ім’я, то в моєму серці наче спалахує вогонь, який був притушений у моїх костях; я стараюсь його втримувати, але не можу.
10
Адже я чую злісні наклепи багатьох: Всі довкола охоплені жахом! Потрібно його викрити! Донесімо куди слід на нього! – шепочуться між собою навіть мої приятелі, очікуючи, коли я спіткнуся, – Може вдасться його обманути, і тоді здолаємо його, та, врешті-решт помстимося йому!
11 Але ГОСПОДЬ зі мною, як могутній витязь! Тому мої переслідувачі спотикнуться, і не переможуть мене! Вони будуть осоромлені, оскільки діяли нерозумно; їх вкриє вічна ганьба, яка повік не забудеться.
12
Адже ГОСПОДЬ Саваот досліджує праведного, – Він знає думки
і серце! Дозволь мені побачити Твою помсту над ними, оскільки свою справу я довірив Тобі.
13 Тож співайте ГОСПОДЕВІ, хваліть ГОСПОДА, тому що Він врятував життя убогого, визволивши його з рук злочинців.
Прокляття дня свого народження
14
Проклятий той день, коли я народився! Нехай не буде благословення на тому дневі в який мене народила моя мати.
15 Нехай буде проклята людина, котра принесла моєму батькові вістку, кажучи: В тебе народився хлопчик! – чим, звичайно ж, дуже його потішила.
16
Нехай ту людину спіткає доля, як ті міста, які ГОСПОДЬ нещадно зруйнував! Нехай він чує крик тривоги вранці та військовий гамір опівдні,
17
за те, що не вбив мене в утробі, так щоб моя мати стала для мене гробом, а її утроба – вічною вагітністю.
18
Невже для того я вийшов з утроби, щоб зазнати лише страждань та горя, і закінчити свій вік у зневазі?..
1 І почув Пасхор, син Еммира, священик, а цей поставлений був володарем Господнього дому, як Єремія пророкував ці слова. 2 І вдарив його, і кинув його в яму, що була в брамі окремого горішнього дому, який був у Господньому домі. 3 І Пасхор вивів Єремію з ями, і сказав йому Єремія: Не Пасхором назвав Господь твоє ім’я, але Переселенцем. 4 Тому що так говорить Господь: Ось Я даю тебе на переселення з усіма твоїми друзями, і вони впадуть від меча їхніх ворогів, і твої очі побачать! А тебе і всього Юду Я дам у руки царя Вавилону, і переселять їх, і поб’ють їх мечами. 5 І дам усю силу цього міста, усі його труди і всі скарби царя Юди в руки їхніх ворогів, і приведуть їх до Вавилону. 6 І ти, і всі, що живуть у твоєму домі, підете в полон, і там у Вавилоні помреш і будеш похований, — ти і всі твої друзі, яким ти пророкував неправду.
7 Господи, Ти мене обманув, і я обманений, Ти скріпився і переміг. Я став посміховищем, я закінчував кожний день висміяним. 8 Бо я сміятимуся моїм гірким словом, прикличу невірність і страждання, бо Господнє слово стало мені на погорду і на сміх увесь мій день. 9 І я сказав: Не назву Господнє Ім’я і більше не говоритиму Його Іменем. Та воно було, як вогонь, що горить, що палає в моїх костях, і я ослаб з усіх сторін, і не можу стерпіти. 10 Адже я почув напади багатьох, що зібралися довкола: Змовтеся і змовмося проти нього, усі мужі, його друзі! Стережіть його задум, може буде обманений, і здолаємо його, і одержимо нашу помсту на ньому. 11 І Господь з ним, як сильний борець. Через це вони переслідували і не змогли пізнати. Вони були дуже засоромлені, бо не пізнали своїх принижень, які навіки не забудуться.
12 Господи, що досліджуєш праведне, що знаєш нирки і серця, нехай побачу я помсту, що від Тебе на них, бо Тобі я відкрив мої захисні промови. 13 Співайте Господу, хваліть Його, бо Він вирвав душу бідного з руки тих, що роблять зло!
14 Проклятий день, в якому я народився в ньому. День, в який мене породила моя мати, хай не буде милий. 15 Проклята людина, що сповістила моєму батькові, кажучи: Тобі народився хлопчик, радісний день ! 16 Нехай та людина буде, як міста, які Господь знищив у гніві й не розкаявся, нехай почує крик вранці та голосіння в полудень, 17 бо не вбив мене в лоні, і не стала мені моя мати моїм гробом і лоном вічного зачаття. 18 Чому це я вийшов із лона, щоб побачити страждання та болі, і мої дні закінчилися в соромі?