Єремії 3

Ізраїль зрадив свого Господа
1 Ти знаєш постанову: Якщо чоловік відпустить свою дружину, і вона, пішовши від нього, стане дружиною іншого чоловіка, то хіба можна першому знову повернутися до неї? Хіба не оскверниться тим земля? Ти ж чинила перелюб з багатьма коханцями, чи можна тепер тобі повернутися до Мене? – питає ГОСПОДЬ.
2 Підійми свої очі на узгір’я і подивись, – де лише ти не блудила? Ти сідала в очікуванні на дорогах, як араб у пустелі, опоганюючи край своєю розпустою і своїм злочинством.
3 Тому й припинились весняні дощі, – не було й пізнього дощу. Твоє чоло стало як у блудниці, і сорому ти не хотіла знати.
4 Хіба тепер ти не звертаєшся до Мене: Отче мій, Ти Провідник моєї юності!
5 Невже вічно Ти будеш гніватись і завжди зберігатимеш образу ? Ти так вже говорила, але при цьому чинила зло, на яке лише спромагалась.
6 За днів царя Йосії промовив до мене ГОСПОДЬ: Чи ти бачив, що творить ця зрадниця, Ізраїль? Як вона ходить на кожну високу гору і під кожне крислате дерево, і там віддається розпусті?
7 Після всього, що вона зробила, Я думав, що повернеться до Мене, але вона не повернулась. Це все бачила її невірна сестра Юдея.
8 Я також бачив, що хоч за всі випадки перелюбу зрадниці на ім’я Ізраїль, Я її відкинув, давши їй розвідного листа, проте її сестра, невірна Юдея, знаючи це , не злякалася, але пішла, і так само почала чинити блудство й вона.
9 Так сталося, що її безсоромна розпуста, яку вона чинила з кам’яними і дерев’яними ідолами, набула розголосу, і таким чином вона осквернила весь край.
10 Однак і після всього цього невірна сестра Ізраїлю , Юдея, не навернулася до Мене всім своїм серцем, а лише удавано з лукавством, – говорить ГОСПОДЬ.
11 Тоді сказав мені ГОСПОДЬ: Відступниця Ізраїль виявилась справедливішою, ніж невірна Юдея.
12 Піди й проголоси ці слова Північному царству, говорячи: Повернися, відступнице, Ізраїлю, – говорить ГОСПОДЬ, – і Я не дивитимусь на вас у гніві, адже Я милостивий, – говорить ГОСПОДЬ, – і не тримаю гніву вічно.
13 Лише визнай свою провину в тому, що ти згрішила проти ГОСПОДА, твого Бога, віддаючись розпусті з чужинцями під кожним крислатим деревом, а до Мого голосу ти не прислухалась, – говорить ГОСПОДЬ.
14 Поверніться ж, діти-відступники, – говорить ГОСПОДЬ, – адже Я ваш Владика і зберу вас по одному з міста й по двоє з роду, та впроваджу вас на Сіон.
15 Я дам вам пастирів за серцем Моїм; вони пастимуть вас уміло й розумно.
16 А коли ви намножитесь і станете плодючими на землі, тоді, – каже ГОСПОДЬ, – більше не будуть говорити про Ковчег Заповіту ГОСПОДА! – Він навіть нікому не спаде на думку; не згадуватимуть про нього й не відчуватимуть у ньому потреби; також більше не пориватимуться його зробити.
17 У той час називатимуть Єрусалим ГОСПОДНІМ престолом; там, у Єрусалимі, зберуться всі народи в Ім’я ГОСПОДА, і вже більше не діятимуть за впертістю свого злого серця.
18 Це буде час, коли дім Юди й дім Ізраїля ходитимуть один з одним, і разом прийдуть зі землі північної до краю, який Я дав як спадщину вашим батькам.
19 Тоді Я говорив: Як би хотілося Мені прийняти тебе як сина, і дати тобі так бажану землю, – кращу зі спадщин багатьох народів. Так, Я мріяв: Ти зватимеш Мене Отцем і вже не відступиш від Мене;
20 Але ви, доме Ізраїлів, знехтували Мною, – говорить ГОСПОДЬ, – як жінка, котра зраджує свого чоловіка.
21 І ось на узгір’ях чути голос, – плач і благання синів Ізраїлевих, оскільки вони викривили свої дороги, забули ГОСПОДА, свого Бога.
22 Повертайтеся, сини-відступники! Я вилікую (прощу ) ваше відступництво! Ось ми йдемо до Тебе, бо Ти – ГОСПОДЬ, наш Бог!
23 Справді, це обман, коли люди покладають надію на пагорби й узгір’я; справжнє, спасіння Ізраїлю тільки в ГОСПОДІ, Богові нашому!
24 Від днів нашої молодості ганьба пожирала працю наших батьків, отари їхніх овець, їхню худобу, а також їхніх синів і їхніх дочок.
25 Ми лежимо в нашому соромі, і нас покриває власне безчестя, тому що ми, як і наші батьки, грішили перед ГОСПОДОМ, нашим Богом, від нашої юності аж до цього дня, а голосу ГОСПОДА, нашого Бога, ми не слухали.
1 Якщо чоловік відішле свою жінку, і вона піде від нього, і буде іншому чоловікові, то хіба може повернутися знову до нього? Хіба ж не буде обезчещеною та жінка? А ти чинила розпусту із численними пастухами і повернулася до Мене, — говорить Господь. 2 Підійми свої очі прямо перед собою і поглянь, де ти не опоганилася. Ти сиділа на їхніх дорогах, як опущений крук, і ти опоганила землю твоєю розпустою і твоїм злом. 3 І ти мала багато пастухів собі на спотикання. У тебе був вигляд розпусниці, ти стала безсоромною щодо до всіх. 4 Хіба ти не назвала Мене домом, батьком і володарем твого дівоцтва? 5 Чи залишиться навіки, чи буде збережена для гніву? Ось ти сказала і зробила цю погань, і спромоглася на це .
6 І промовив Господь до мене в дні царя Йосії: Чи ти бачив, що Мені зробило поселення Ізраїля? Вони ходили на всяку високу гору і під усяке крислате дерево, і там чинили розпусту. 7 І Я сказав після того, як вона це все зробила: Повернися до Мене! — та вона не повернулася. А невірна Юда побачила її невірність. 8 І побачила, що вона була схоплена через усе, у чому чинило перелюб поселення Ізраїля, і Я її відіслав, і Я їй дав лист про розлучення. Та не злякалася невірна Юда, і пішла, і чинила розпусту і вона. 9 І на ніщо була її розпуста, і вона чинила перелюб із каменем 10 і з деревом. І в усьому цьому не повернулася до Мене невірна Юда всім своїм серцем, але з оманою. 11 І сказав Господь мені: Ізраїль оправдала свою душу більше, ніж невірна Юда. 12 Піди і прочитай ці слова на півночі, і скажеш: Повернися до Мене, поселення Ізраїля, — говорить Господь, — і не скріплю Моє обличчя проти вас. Адже Я — милосердний, — говорить Господь, — і не гніватимуся на вас навіки. 13 Лише пізнай твою неправедність, бо ти згрішила проти твого Господа Бога і розсипала твої шляхи чужинцям під усяким крислатим деревом, а Мого голосу ти не почула, — говорить Господь.
14 Поверніться, сини, які відступили, — говорить Господь, — бо Я заволодію вами і заберу вас, — одного з міста і двох з батьківщини, — і приведу вас до Сіону, 15 і дам вам пастирів за Моїм серцем, і пастимуть вас, пасучи вміло. 16 І буде, коли помножитеся і збільшитеся на землі в ті дні, — говорить Господь, — більше не скажуть: Ковчег завіту Святого Ізраїля! — не прийде на серце, не назветься і не буде відвіданий, і більше подібного не станеться. 17 У ті дні й у той час назвуть Єрусалим Господнім престолом, і до нього зберуться всі народи, і не ходитимуть більше за побажаннями їхнього злого серця. 18 У ті дні ввійдуть дім Юди до дому Ізраїля, і прийдуть разом із землі з півночі та з усіх країн на землі, яку успадкували їхні батьки. 19 І я сказав: Нехай буде, Господи! Бо поставлю тебе між дітей, і дам тобі вибрану землю спадку Бога, Вседержителя народів. І Я сказав: Назвете Мене Отцем і не відвернетеся від Мене; 20 лише так, як знехтувала жінка своїм чоловіком, так знехтував Мною дім Ізраїля, — говорить Господь.
21 Чути голос із уст плачу і благання синів Ізраїля, бо неправедно чинили на своїх дорогах, забули свого святого Бога. 22 Неодмінно поверніться, сини, і оздоровлю ваші ураження! Ось ми будемо Твоїми, бо Ти — наш Господь Бог. 23 Дійсно, для обману були пагорби і сила гір, спасіння Ізраїля лише через нашого Господа Бога.
24 Тож сором знищив труди наших батьків від нашої молодості, їхніх овець, їхню худобу, їхніх синів і їхніх дочок. 25 Ми заснули в нашому соромі, і нас покрило наше безчестя, тому що ми і наші батьки грішили перед нашим Богом від нашої молодості аж до цього дня, і ми не послухали голосу нашого Господа Бога.