Відповідь Йова: Даремні розрадники всі ви!
1 У відповідь Йов промовив:
2
Я чув усе це багато разів.
Усі ви – нікчемні розрадники в горі.
3
Чи буде, врешті, кінець словам, кинутим на вітер?
Що вас спонукає так відповідати?
4
Напевно, я говорив би, як ви,
якби ви були на моєму місці.
Я розмірковував би про вас
і так само хитав би над вами своєю головою.
5 Але, чи міг би я своєю промовою зміцнити вас,
а рухаючи губами, чи зменшив би я тим ваш біль?
6 Адже, хоч я говорю, мої болі не втихають;
мої страждання не зменшуються,
навіть коли я мовчу.
7 От і тепер Він (Бог ) вичерпав усі мої сили, –
Ти розпорошив усю мою родину...
8
Ти мене схопив, – що й стало свідченням моєї провини;
моя неміч повстала проти мене, – навіть моє обличчя оскаржує мене.
9 У Своєму гніві Він розриває мене на шматки;
Він ненавидить мене, скрегоче на мене своїми зубами; наче мій ворог,
Він цілиться у мене вістрям своїх очей.
10
Люди також роззявляють на мене свої пащі й,
згуртувавшись навколо мене і докоряючи,
б’ють мене по щоках.
11 Бог видав мене злочинцям,
і в руки нечестивих кинув мене.
12 Я жив спокійно, але Він трусонув мене,
схопив мене за шию й ущент розбив мене,
поставив мене Своєю мішенню.
13 Мене оточили Його лучники,
Він безжально пробиває мої нутрощі,
проливаючи на землю мою жовч;
14 Він наносить мені рану за раною
,
накидається на мене, як потужний воїн.
15 Я прив’язав до мого тіла веретище
й занурив у порох своє чоло
.
16 Моє обличчя почервоніло від плачу,
а на моїх повіках нависла тінь смерті.
17
Але ж мої руки не заплямовані насильством,
і моя молитва була щирою.
18 О, земле, не прикривай моєї крові,
і нехай не буде місця для мого зойку!..
19 І все ж тепер є у мене на небі Свідок, –
мій Заступник спостерігає з висоти.
20 І хоч мої друзі глузують з мене,
мої очі в сльозах звернені до Бога,
21 аби здійснилось судочинство й була вирішена справа людини з Богом,
як вирішується справа смертної людини зі своїм ближнім.
22
Мені ж залишились лічені роки,
і я піду в дорогу, з якої не повернуся...
1 Підхопивши, Йов промовив: 2 Я чув багато такого. Усі потішники зла. 3 Бо що ж? Хіба є чин словам духа? Чи щось тобі перешкодить, щоб відповісти? 4 І я скажу так, як ви: Хіба ваша душа лежить замість моєї? Тоді я наскочив би на вас словами, покивав би головою на вас. 5 Тож нехай буде сила в моїх устах, не спиню рух губ. 6 Бо якщо говоритиму, не роз’ятрю рани. Коли ж помовчу, хіба менше буду зранений? 7 Тепер Він мене зробив втомленим, нерозумним, зігнилим; 8 і Ти мене схопив, на свідчення стала і піднялася проти мене моя неправда, мені в обличчя відповіла. 9 Охоплений гнівом, Він скинув мене, заскреготав на мене зубами, списи Його розбійників попали в мене. 10 Він прибив стрілами очей, гострим поглядом уразив мене в обличчя, разом набігли на мене. 11 Бо Господь віддав мене в руки неправедного, і на безбожних покинув мене. 12 Розбив мене, коли я був у мирі, схопивши мене за чуб, вирвав волосся, поставив мене, неначе сторожа. 13 Оточили мене списами, кидаючи на мої нирки без пощади, пролили на землю мою жовч. 14 Повалили мене — падіння за падінням, накинулися на мене сильні. 15 Я пришив мішковину до моєї шкіри, а моя сила погасла в землі. 16 Моє нутро згоріло від плачу, а на моїх повіках — тінь. 17 У моїх руках не було ж нічого неправедного, а молитва моя була чистою. 18 Земле, не покрий крові мого тіла, і хай не буде місця моєму крикові. 19 І ось тепер на небі мій свідок, і мій заступник — на висотах. 20 Нехай долине моє благання до Господа, нехай же перед Ним сльозить моє око. 21 Нехай буде оборона людині перед Господом, а синові людському — перед своїм ближнім. 22 Пройшли лічені роки, і я піду дорогою, якою не повернуся.