Глибокий розпач: де надія моя?
1
Мій дух виснажений,
а мої дні згасають, –
мені залишається хіба що могила...
2 Моєю долею стали глузування –
не можу стулити очей від їхніх знущань.
3 Будь же Ти, Господи , моїм Поручителем між Собою,
адже хто ще може за мене поручитись?
4
Ти позбавив душі людей здорового глузду,
але не дозволив їм взяти гору.
5 Хто з корисливою метою зраджує своїх друзів,
у такого очі власних дітей потьмяніють.
6
Він мене зробив посміховиськом між людьми,
й тепер мені у вічі плюють.
7
Мої очі від смутку потемніли,
і все моє тіло, наче тінь.
8 Дивуються праведні з цього,
і невинні повстають проти нечестивого
.
9 Проте праведник тримається своєї дороги,
і чистий руками зростає силою.
10
Тож усі ви повертайтесь й приходьте,
хоч я не бачу серед вас мудрого.
11 Мої ж дні проминули, мої надії розбиті,
як і всі прагнення мого серця.
12 Адже вони ніч вважають днем, кажуть,
що близько світло,
хоч насправді навколо темрява.
13 На що я можу сподіватись?
Хіба що того, що шеол мені стане домом,
коли в темряві я постелю собі постіль.
14 Могилу я назву своїм батьком,
а хробаків – своєю матір’ю і своїми сестрами…
15 Отже, де є моя надія?
Хто бачив моє щастя?
16
Невже вони зійдуть разом зі мною до воріт шеолу,
аби там разом у поросі спочивати?
1 Гину я, несений вітром, прошу могили і не одержую. 2 Благаю, втомившись, і що я вчинив? 3 А моє майно чужі викрали. Хто є цей? Нехай буде зв’язаний моєю рукою. 4 Бо Ти закрив від мудрості їхнє серце, через це Ти їх не звеличиш. 5 Сповістить зло їхній частці, а мої очі розтанули на синах. 6 Ти ж мене зробив притчею між народами, а я став посміховиськом для них. 7 Адже мої очі осліпли від гніву, усі сильно воюють проти мене. 8 Чудовиськом був я для праведних через це. А праведний нехай повстане проти беззаконного. 9 Нехай вірний тримається своєї дороги, а чистий нехай візьме сміливість руками. 10 Ні, але всі кріпіться та йдіть, бо я не знаходжу у вас правди. 11 Мої дні проминули в стогоні, а жили мого серця порвалися. 12 Ніч вони змінили на день, — світло поряд з присутністю темряви. 13 Якщо ж я залишуся, то ад мені стане домом, адже в темряві постелили мені постіль. 14 Смерть назвав я, що є моїм батьком, а гниль — матір’ю моєю і сестрою! 15 Отже, де ще є моя надія? Чи я побачу моє добро? 16 Чи зі мною вони зійдуть до аду, — невже разом ми зійдемо під землю?