Йов 31

Йов жив побожно
1 Я уклав умову зі своїми очима,
що не буду пожадливо дивитись на дівчат.
2 Але яка моя доля від Бога згори,
і яка спадщина від Всемогутнього з небесних висот?
3 Хіба не чекає нечестивого загибель,
а злочинців – нещастя?

4 Хіба ж Бог не бачить моїх доріг,
рахуючи кожен мій крок?
5 Тож якщо я діяв фальшиво,
й мої ноги поспішали до обману,
6 то нехай мене ГОСПОДЬ зважить на вазі справедливості,
і Він упевниться в моїй невинності.

7 Якщо мої кроки ухилялись з правдивої дороги,
й моє серце йшло за моїми очима,
а свої руки я заплямував нечистотою,
8 то нехай інший їсть те, що я посіяв на полі,
а мої пагінці (нащадки ) нехай будуть вирвані зі землі з корінням!

9 Якщо моє серце зваблювалось чужою жінкою,
і я крадькома чатував на неї біля дверей мого товариша,
10 то нехай моя дружина меле (віддається ) іншому,
і нехай інші насолоджуються нею!

11 Бо це була би розпуста,
підсудний злочин.
12 Адже це той вогонь, що пожирає до цілковитого знищення,
і міг би погубити все мною нажите.

13 Якби я знехтував правом мого слуги чи моєї служниці,
коли вони позивались проти мене в суді,
14 то що робив би я, якби Бог піднявся на їхній захист,
і яку відповідь я дав би Йому?
15 Адже Той, Хто створив мене у материнському лоні, створив і його?
Він створив нас в однаковій утробі.

16 Хіба я відмовляв убогому в його проханні,
чи з моєї вини засмучувалась удова?
17 Хіба я сам з’їдав шматок свого хліба,
й не ділився ним із сиротою,
18 яку з моїх молодих років я виховував, наче рідний батько,
опікуючись нею від материнського лона?!

19 Якщо я бачив когось, що замерзав без одягу, або бідолаху,
який не мав чим прикритись,
20 то хіба пізніше його серце мене не благословляло,
коли він зігрівався вовною з моїх овець?!

21 Якщо будь-коли я підняв проти сироти свою руку, знаючи,
що під час суду у брамі мені забезпечений захист,
22 то нехай відпаде моє плече від ключиці,
моя рука нехай відламається від ліктя!
23 Адже я завжди зі страхом думав про відплату від Бога,
й перед Його величчю я не міг нічого подібного зробити.

24 Якщо я покладав свою надію на золото,
і до щирого золота я говорив: Ти – моя надія;
25 якщо я тішився моїм великим багатством,
тобто здобутим своїми руками майном;

26 якби, спостерігаючи за світлом сонця, коли воно сяяло
і величністю місяця, як він величаво пливе по небу,
27 і потай захоплювався ними своїм серцем,
а своїми устами цілував свою руку ,
28 то це був би підсудний злочин,
адже я зрадив би Всевишнього Бога.

29 Чи може я тішився нещастям свого ворога, і був радий,
що його спіткало лихо?
30 Ніколи! Адже я не дозволяв, аби мої уста згрішили прокляттям,
бажаючи смерті ворога.

31 Хіба мої домашні не говорили:
Хто тільки не насичувався його м’ясом?!
32 Приходець не ночував на вулиці,
мої двері я відчиняв подорожньому.

33 Чи я приховував, як людина, мої переступи,
затаївши свій гріх у самому собі,
34 через те, що боявся великої громади,
і сором перед родом лякав мене,
а я мовчав й боявся вийти за поріг?

35 О, якби, нарешті, хтось вислухав мене!
Ось мій підпис! Нехай же до мене відізветься Всемогутній!
Волів би я мати письмове оскарження навіть свого ворога!
36 Адже я готовий покласти його на свої плечі, – як вінком,
прикрасив би ним свою голову.
37 Число своїх кроків я йому сказав би, наблизившись до нього,
як до можновладця.

38 І якби проти мене свідчило моє поле,
і водночас плакали її борозни, волаючи про помсту
39 через те, що я споживав його (поля ) врожай, не оплачений мною,
як її власником,
хоч примушував важко працювати тих ,
40 що землю обробляли , –
то замість пшениці нехай виросте на ньому терен,
а замість ячменю – бур’ян!

На цьому закінчились промови Йова…
1 Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю. 2 А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот? 3 Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня? 4 Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки? 5 Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман, 6 нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність. 7 Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів, 8 то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі. 9 Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей, 10 то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження. 11 Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити. 12 Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував. 13 Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися, 14 то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам? 15 Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні. 16 А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови. 17 Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, — 18 хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, — 19 якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув, 20 і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят, 21 якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога, 22 то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя. 23 Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу. 24 Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію, 25 якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку, 26 чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них. 27 І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст, 28 то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом. 29 Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! — 30 то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло. 31 Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий. 32 Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив. 33 Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх, 34 бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом? 35 О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось, 36 читав, поклавши, як вінець на плечі, 37 і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника, 38 якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали, 39 якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі, 40 то замість пшениці нехай мені вийде будяк, а замість ячменю — бур’ян! І Йов зупинився у своїй мові.