Мова Елігу: Я відповім усім
1 Троє друзів Йова перестали протирічити, оскільки бачили, що, згідно зі своїми промовами, він вважав себе правим.
2 Тоді запалав гнівом Елігу, син Баракела, бузієць з Рамового роду. Він розгнівався на Йова через те, що той уважав себе справедливішим за Бога. 3 Він запалився гнівом також і на трьох його друзів за те, що вони не змогли переконати Йова, хоча й вважали його винуватим. 4 Досі Елігу не встрявав у їхню розмову з Йовом, з поваги, оскільки всі вони були віком старші за нього. 5 Але, побачивши, що ці троє мужів уже не мають що відповісти, Елігу запалав гнівом. 6 Отже, тепер цей бузієць Елігу, син Баракела, озвався і сказав:
Я наймолодший за віком, а ви всі старші,
тому я вагався,
побоюючись висловити вам свою думку.
7 Я вважав: Нехай веде розмову вік, –
похилі роки хай висловлюють мудрість.
8 Насправді ж у людині є Дух ,
і натхнення Всемогутнього, що наділяє її розумом.
9 Не завжди люди похилого віку є мудрими,
і не старість здатна зрозуміти правоту.
10 Тому я кажу: Послухайте мене,
і я також сповіщу те, що знаю.
11 Ось я постійно очікував на ваші промови,
прислухався до ваших міркувань.
Поки ви шукали належних слів,
12 я уважно приглядався до вас,
проте не було серед вас жодного, хто переконав би Йова,
хто відповів би на його промову.
13 Тому не варто стверджувати, мовляв: ми знайшли мудрість, –
Бог нас навчає, а не людина…
14 Не до мене він скеровував свою промову,
тому і я не відповідатиму йому вашими словами!
15 Розгублені, більше не відповідали, –
їм забракло слів.
16 Невже я мав би чекати тільки тому,
що вони стояли і більше не відповідали?
17 Отже, я також зі свого боку хочу відповісти, –
й по можливості висловити те, що знаю.
18 Адже я переповнений словами, –
мій внутрішній дух спонукає до цього.
19 Я став, наче закритий бурдюк з молодим вином,
що готовий тріснути.
20 Ось я висловлюсь, і мені стане легше,
відкрию свої уста й промовлю.
21 Адже я не зважатиму на особу,
і не догоджуватиму нікому,
22 бо підлещуватись не вмію, і коли щось не так,
нехай мене покарає мій Творець.
1 Замовкли і його троє друзів, щоби більше не заперечувати Йову, бо Йов був праведний перед ними. 2 Обурившись, Еліус, син Варахіїла, вузієць з роду Рам, з Авсітідійської країни, сильно розлютився на Йова, тому що він проголосив себе праведним перед Господом. 3 Тож він дуже розлютився проти трьох друзів, бо вони не змогли відповісти Йову, а мали його за безбожного. 4 Та Еліус стримався дати відповідь Йову, тому що вони були старші за нього віком. 5 Коли ж Еліус побачив, що в устах трьох мужів немає відповіді, то його гнів запалав. 6 І, підхопивши, Еліус, син Варахіїла, вузієць, сказав: Я є наймолодший за віком, а ви є старші. Тому я замовчав, боячись сповістити вам своє знання. 7 Я сказав: Нехай вік буде тим, хто веде розмову, — упродовж багатьох років вони набули мудрості. 8 Але в смертних людях є дух, і дихання Вседержителя навчає. 9 Не багатолітні є мудрими, і не старці знають суд. 10 Тому я сказав: Послухайте мене, і я сповіщу вам те, що знаю. 11 Прислухайтеся до моїх слів, бо вам, які слухаєте, говоритиму, доки не дослідите слів, 12 і так, як ви, я зрозумію! І ось, не було у вас того, хто оскаржував Йова, хто відповідав на його слова. 13 Щоб ви не сказали: Ми знайшли мудрість, — ми додали Господу. 14 Чоловікові ж наказали ви сказати ці слова! 15 Вони жахнулися і більше не відповідали, — у них пропали слова. 16 Я був терпеливий, бо вони не говорили, бо стояли, не відповіли. 17 А Еліус, продовжуючи, сказав: 18 Знову говоритиму, бо я є сповнений слів, адже мене вбиває дух нутра. 19 А моє нутро, наче зав’язаний бурдюк солодкого молодого вина, що бурлить, чи наче прорваний ковальський міх. 20 Я заговорю, відкривши уста, щоб спочити. 21 Адже я не соромитимуся людини, але й не боятимуся смертної людини. 22 Бо не вмію зважати на поважні обличчя. Якщо ж ні, то мене поїсть міль.