Перша Еліфазова мова: Невинний не гине
1
Після цього заговорив теманієць Еліфаз.
2 Якщо я спробую заговорити з тобою, чи не буде для тебе втомливо?
А втім, хто може стримати від слова?
3 Адже ти сам повчав багатьох,
підтримуючи знеможені руки;
4
твої слова підбадьорювали тих, котрі спотикались, –
ти зміцнював тремтячі коліна.
5 Тепер же, коли прийшло горе на тебе, ти занеміг; зачепило тебе, –
ти занепав духом.
6 Невже твоя богобійність перестала бути для тебе опорою,
а твої праведні дороги стали безнадійними?
7
Отже, пригадай, хто коли, бувши невинним, загинув, або,
коли праведні були знищені?
8
Адже я сам спостерігав: хто, обробляючи поле беззаконня,
сіяв горе, той сам його і пожинав, –
9 такі гинуть від Божого дихання, –
й від подиху Його гніву зникають.
10
Замовкне ревіння лева і голос левеняти,
будуть потрощені зуби молодих левів!
11
Лев гине через брак здобичі,
й щенята левиці розпорошуються.
Мізерні ми мешканці глиняних хат
12 Але до мене доходить потаємне слово
і моє вухо ловить навіть шепіт;
13 серед роздумів щодо нічних видінь,
коли глибокий сон огортає людей,
14 мене іноді охоплює жах,
і тремтіння пробирає мене до самих кісток.
15
Легке дихання торкнулось мого обличчя, і моє волосся стало дибом, –
16
хтось стояв біля мене, але я не міг його розпізнати з вигляду;
перед моїми очима була якась постать,
і я почув тихий голос:
17
Хіба смертна людина може бути праведніша за Бога,
або чоловік чистіший за свого Творця?
18
Адже Він і Своїм слугам не довіряє,
і в своїх ангелів знаходить недоліки, –
19 тим більше в мешканцях хатинок із глини,
підвалини яких стоять на земному поросі, –
вони будуть розчавлені, як міль.
20 Їх топчуть зранку й до вечора, – як непотрібні,
вони гинуть навіки.
21 Щойно кілок від їхнього намету виривають,
вони й не відають, як помирають.
1 Підхопивши, Еліфас, теманієць, каже: 2 Хіба не багато разів говорили до тебе в труднощах? А хто стерпить силу твоїх слів? 3 Бо якщо ти повчав багатьох і потішав руки слабкого, 4 і піднімав ти словами слабких, і ти подавав сміливість слабким колінам, 5 а тепер на тебе прийшов біль і доторкнувся до тебе, і ти застановився. 6 Хіба не з безумності є твій страх, твоя надія і невинність твоєї дороги? 7 Отже, згадай, хто чистий з тих, які загинули, чи коли праведні гинули з коренем? 8 Так, як я побачив тих, які орють неплідні місця, вони ж, засіваючи їх, пожнуть собі болі. 9 Загинуть від Господнього наказу і від духу Його гніву пропадуть. 10 Погашено силу лева, голос левиці, хвалькуватість зміїв. 11 Мурашка-лев загинув, тому що не має поживи, левенята ж левів покинули одне одного. 12 Якщо було у твоїх словах якесь правдиве слово, то нічого із цього зла не спіткало б тебе. Як не прийме моє вухо від нього надзвичайні речі? 13 А наче страх і нічний звук, що наганяє страх на людей, 14 мене ж зустрів жах і тремтіння, і сильно потряс мої кості. 15 І дух прийшов до мого обличчя, а моє волосся і тіло жахнулися. 16 Я встав, і не впізнав. Я подивився, і не було образу перед моїми очима, але тільки дух, і я чув голос. 17 Що ж бо? Хіба смертна людина буде чистою перед Господом, чи людина бездоганна через свої діла? 18 Якщо Він не вірить Своїм слугам, і помітив якесь викривлення у своїх ангелів, 19 то тих, хто живе в будівлях із глини, з якої і ми самі є з тієї глини, Він уразив їх, як мотиля. 20 І від ранку до вечора більше їх немає, тому що вони не можуть собі допомогти, вони загинули. 21 Адже Він подув на них, і вони всохли, загинули, бо вони не мали мудрості.