Відповідь Йова: Ласка — товариш для того, хто гине
1 Відповідаючи Йов сказав:
2 О, якби, справді можна було зважити мій смуток,
а разом з ним мої нещастя поклали на вагу,
3 то нині вони були б важчі за морський пісок,
через це слова мої нерозважливі.
4
Адже в мені стріли Вседержителя,
їхню отруту п’є мій дух,
Божі жахи вишикувалися проти мене.
5 Хіба реве дикий осел над травою?
Хіба реве віл над своїм кормом в яслах ?
6 Чи їдять несмачну їжу без солі?
І чи є якийсь смак у соку портулака
?
7 Те, чого відмовлялася торкатися моя душа,
стало для мене поживою під час хвороби.
8 О, якби сповнилось моє бажання,
і якби Бог здійснив моє прагнення!
9
Якби ж то Бог зволив мене розчавити, –
простягнув Свою руку і знищив мене!
10
Це було б для мене якоюсь потіхою
й відрадою в моїх нещадних болях,
що я не зрікся слів Святого.
11 У чому моя сила, щоб мені терпіти?
І який мій кінець, щоб мені продовжувати своє життя?
12 Хіба моя сила – то сила каменю? Хіба моє тіло з міді?
13 Невже немає для мене допомоги,
і я позбавлений усякого порятунку?
14 Для того, хто зневірився, його товариш – ласка,
а страх перед Вседержителем він відкинув.
15
Мої брати зрадливі, наче потік, наче річища потоків, що проминають.
16 Вони темніші від льоду,
в них ховається сніг.
17 З часом вони тануть, висихають, під час спеки зникають зі свого місця.
18 Вони викривлюють шлях свій, відходять в пустелю – і щезають.
19 Їх шукають теманські каравани,
на них покладають надію мандрівники з Шеви, –
20 проте їхні сподівання виявляються оманливими,
щойно вони туди приходять.
21 Такими й ви стали для мене, –
побачили страшне й полякалися.
22 Хіба я будь-коли просив: Дайте мені, –
з ваших достатків заплатіть за мене,
23 або врятуйте мене з рук ворога,
чи викупіть мене з рук гнобителів?..
24 Підскажіть мені, і я замовкну,
скажіть, у чому моя помилка!
25 Справді, болючими бувають справедливі слова,
але чого варті ваші докори?
26
Для чого вигадуєте ви слова для докорів,
а слова того, хто у відчаї, на вітер?
27 Ви навіть на сироту нападаєте
і копаєте яму для свого товариша!
28 Тож тепер, згляньтесь наді мною,
і чи скажу вам в обличчя неправду?
29
Тож поверніться, хай не буде неправди, поверніться – у цьому, врешті, моя правда!
30 Хіба є неправда в мене на язиці? Чи моя гортань не здатна відрізнити гіркого?
1 Підхопивши, Йов сказав: 2 Якби хтось дійсно зважив
мою лють, а мої болі взяв би разом на вагу, 3 то були б тяжчі за пісок, що на березі моря. Але, як здається, мої слова погані. 4 Адже в моєму тілі є Господні стріли, лють яких випиває мою кров. Коли почну говорити, колють мене. 5 Бо що ж? Чи без причини закричить дикий осел, хіба ж не шукаючи їжі? Хіба ж реве бик біля ясел, коли має їжу? 6 Чи ж їдять хліб без солі? І хіба є смак у пустих словах? 7 Бо моя душа не може зупинитися. Бо я вважаю за огидну свою їжу, наче запах лева. 8 О, коли б Він дав мені, щоб виконалося моє прохання, і мою надію дав би Господь! 9 Нехай Господь, почавши, зранить мене, та до кінця мене не вигубить. 10 Нехай буде для мене гробницею місто, на мурах якого я скакав у ньому. Я не перестану, бо я не переступив святих слів мого Бога. 11 Бо ж яка моя сила, що я терплю? Чи який мій час, що тримається моя душа? 12 Хіба моя міць — міцність каменю? Хіба моє тіло з міді? 13 Чи не на Нього я поклав надію? Поміч же від мене віддалилася. 14 Покинуло мене милосердя, і Господня допомога знехтувала мною. 15 Не поглянули на мене мої близькі. Наче потік, що відходить, чи наче хвиля вони пройшли повз мене. 16 Ті, хто мене шанував, тепер напали на мене, наче сніг чи суцільний лід. 17 Так, як коли настала спека, розтопились і невідомо чим було, 18 так і я, покинутий усіма, пропав я і став бездомним. 19 Гляньте на дороги теманців, ви, які оточуєте дороги сабонців. 20 І стидові підпадуть ті, хто надіється на міста і маєтки. 21 Тож і ви напали на мене без милосердя, наче перелякалися, бачачи мою рану. 22 Що ж бо? Чи я щось у вас попросив, чи потребую вашої сили, 23 щоб врятуватися від ворогів, чи спастися з руки володарів? 24 Повчіть мене, я ж мовчатиму! Якщо я в чомусь заблукав, вкажіть мені! 25 Але як видно, неприємні слова праведного, бо не у вас прошу сили. 26 І ваше звинувачення словам не зупинить мене, бо я не сприйму висловів ваших промов. 27 Адже ви лише нападаєте на сироту, наскакуєте на вашого друга. 28 Тепер же, поглянувши на ваші обличчя, не скажу неправди. 29 Сидіть же, і нехай не буде неправедності, і знову приєднайтеся до праведних. 30 Адже немає неправди на моєму язику. Хіба моя гортань не розсуджує розумне?