Вістка про зруйнування Єрусалима
1
Розповідь Неємії, сина Гахалії. Так сталося, що в місяці Кіслеві, двадцятого року, коли я перебував у фортеці Сузи, 2 до мене прийшов один з моїх братів, Ханані, з кількома чоловіками з Юдеї. Я розпитав їх про юдеїв, котрі залишились живими після полону, та про Єрусалим. 3
І вони мені розповіли: Ті, котрі залишилися, й котрі пережили поневолення, там у краю перебувають у злиднях і ганьбі з боку сусідів ; стіни Єрусалима зруйновані, а міські брами спалені вогнем.
4
Почувши про все це, я не стримався, – сів, заплакав, і був засмучений кілька днів, постив і молився до Небесного Бога 5
такими словами: О ГОСПОДИ, Боже Небесний! Ти є великим і грізним Богом, – Який дотримується Заповіту і виявляє милосердя до тих, котрі Його люблять й дотримуються Його Заповідей! 6
Нехай же Твоє вухо буде уважним, а Твої очі відкритими, аби вислухати молитву Твого слуги, яку тепер, вдень і вночі, підношу до Тебе за Твоїх дітей, ізраїльтян, які Тобі служать. Я визнаю гріхи, які ізраїльтяни скоїли проти Тебе, а також Я і родина мого батька – всі ми згрішили! 7 Ми, безперечно, вчинили злочин проти Тебе, не дотримуючись Заповідей, постанов і законів, які Ти заповів Своєму слузі Мойсеєві! 8
Але ж згадай обітницю, яку Ти дав Своєму слузі Мойсеєві, заповідаючи: Якщо ви допустите віроломство, Я вас розпорошу поміж народами, – 9
проте якщо ви навернетесь до Мене й будете дотримуватись Моїх Заповідей, виконуючи їх, то хоч би ви були розпорошені до краю небес, Я й звідти зберу вас і спроваджу вас на місце, яке Я обрав, щоби там перебувало Моє Ім’я! 10 Адже всі вони є Твоїми слугами і Твоїм народом, який Ти викупив Своєю могутньою силою та Своєю потужною рукою! 11
О ГОСПОДИ, нехай же Твоє вухо буде уважним до моєї молитви – Твого слуги й до молитов інших Твоїх слуг, котрі прагнуть ушанувати Твоє Ім’я! Благаю, посприяй, аби сьогодні пощастило Твоєму слузі, і нехай буде співчутливим до мене цей чоловік.
Я ж тоді був чашником царя.
1 Книга Неемії, сина Ахалії: І сталося в місяці хасеїлі двадцятого року, коли я був у Сузі, у замку, 2 то прийшов Ананій, один із моїх братів, — він і мужі Юди, — і я запитав їх про тих, які збереглися при житті, хто залишився з полонених, і про Єрусалим. 3 А він сказали мені: Ті, які залишилися з переселення, там в країні у великому злі та в приниженні, а стіни Єрусалима знищені, і його брами спалені вогнем.
4 І сталося, коли я почув ці слова, я сів і заплакав, і плакав декілька днів, постив, молився перед Небесним Богом 5 і сказав: Ні, Господи, Боже неба, сильний, великий і грізний, Той, Хто береже завіт і милосердя до тих, які Його люблять і дотримуються Його заповідей! 6 Нехай же буде Твоє вухо чуйним і Твої очі відкритими, щоб почути молитву Твого раба, якою я молюся перед Тобою сьогоднішнього дня і ночі за синів Ізраїля, Твоїх рабів, і визнаю гріхи синів Ізраїля, якими ми згрішили проти Тебе! Я і дім мого батька — ми згрішили! 7 Ми дійсно відступили від Тебе і не дотримувалися заповідей, приписів і судів, які Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові! 8 Та згадай слово, яке Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові, кажучи: Якщо ви порушите завіт, Я вас розсію поміж народами. 9 А якщо ви повернетеся до Мене, будете дотримуватися Моїх заповідей і чинитимете їх, то навіть якщо ваше розсіяння буде від краю неба, Я звідти зберу їх і заведу їх у місце, яке Я вибрав, щоб поселити там Моє Ім’я! 10 Вони — раби Твої і Твій народ, яких Ти викупив Твоєю великою силою і Твоєю сильною рукою! 11 Ні, але нехай буде чуйним Твоє вухо на молитву Твого раба і на молитву Твоїх рабів, які бажають боятися Твого Імені, тож дай, щоб пощастило сьогодні Твоєму рабові, дай йому милосердя перед цим чоловіком. А я є підчаший царя.