Числа 21

Мідяний змій
1 Як тільки ханаанський цар Арада, який жив на півдні (в Негев), почув, що Ізраїль рухається дорогою Атарім, то пішов війною проти Ізраїлю, і взяв декого з них у полон. 2 Тоді Ізраїль дав обітницю ГОСПОДУ, і сказав: Якщо віддаси цей народ у мої руки, я зруйную його та його міста, як приречені на закляття. 3 І вислухав ГОСПОДЬ голос Ізраїлю, і видав йому ханаанців. Він знищив їх та їхні міста як приречені на закляття, назвавши те місце Хорма .
4 Після цього вони вирушили від гори Гор, в напрямку Червоного Моря трощі, щоб обійти землю Едому. Але в дорозі народ виявив малодушність. 5 Люди почали нарікати на Бога і на Мойсея: Навіщо ти вивів нас з Єгипту хіба що для того, щоб ми загинули в пустелі? Адже тут немає ні хліба, ні води, а цей нікчемний хліб неабияк набрид нам. 6 Тоді ГОСПОДЬ послав на народ отруйних зміїв, які кусали людей, і чимало з ізраїльтян померло. 7 Люди прийшли до Мойсея і сказали: Згрішили ми, оскільки нарікали на ГОСПОДА і на тебе! Помолися ж до ГОСПОДА, щоб Він забрав від нас зміїв! І Мойсей помолився за народ. 8 ГОСПОДЬ же сказав Мойсеєві: Зроби собі змія і вистав його на жердині. Після того, якщо когось вкусить змій , нехай той погляне на нього і буде жити. 9 Тож Мойсей зробив мідного змія, і встановив його на жердині. Тепер, коли змій кусав людину, то вона звертала очі на мідного змія, і залишалася живою.
Великі війни в пустині
10 Ізраїлеві нащадки вирушили далі й отаборилися в Оботі. 11 Вирушивши з Обота вони отаборилися в Ійє-Абарім, в пустелі, яка знаходиться на схід від Моаву. 12 А коли вони рушили звідти, то отаборилися в долині Зеред. 13 Вийшовши звідти вони поставили табір на другому боці Арнону, що тече через пустелю і підходить до кордонів аморейців. Арнон є Моавським кордоном, що межує між Моавом і Амореєм. 14 Тому і говориться в книзі ГОСПОДНІХ воєн:
Вагеб у Суфі, і притоки Арнону;
15 і русла приток, що простягаються до місця Ар,
і сягають кордонів Моаву.
16 А звідти вирушили до Беер. Це та Криниця, про яку сказав ГОСПОДЬ Мойсеєві: Збери народ, і Я дам їм воду. 17 Тоді заспівав Ізраїль таку пісню:
Піднесися, кринице, співайте їй!
18 Криницю викопали вельможі, –
видовбували її володарі народу своїми жезлами ,
законодавці – своїми посохами!
З Мідбару вони подалися до Маттани, 19 а від Маттани до Нахаліїла, з Нахаліїла до Бамота. 20 А від Бамота в долину, що на рівнині Моаву біля вершини Пісґи, що височіє над пустелею.
21 Тоді Ізраїль послав своїх старійшин до Сіхона, аморейського царя з проханням: 22 Дозволь мені перейти через твою землю. Ми не звертатимемо ні на поля, ні на виноградники, не будемо пити води з криниць. Будемо йти дорогою царською аж доки не перейдемо твої володіння. 23 Але Сіхон не дозволив Ізраїлеві перейти через свою землю. Більше того , Сіхон зібрав увесь свій народ і пішов проти Ізраїлю в пустелі, дійшов до Ягци і вступив у бій з Ізраїлем. 24 Проте Ізраїль розгромив його вістрям меча, і заволодів його землею від Арнону до Яббоку і аж до синів Аммона, оскільки Яз був кордоном Аммонових синів. 25 Ізраїль захопив усі ті міста. Тож поселився Ізраїль у всіх містах аморейців, тобто у Хешбоні і в усіх прилягаючих до нього поселеннях . 26 Хешбон був містом Сіхона, царя аморейців. Він раніше воював з попереднім царем Моаву і забрав у нього всю його землю аж до Арнону. 27 Через це кажуть ті, хто говорить загадками:
Приходьте до Хешбона, щоб відбудувати
і облаштувати місто Сіхона.
28 Бо вогонь вийшов з Хешбона, полум’я –
з міста Сіхона.
Він пожер Ар Моава,
володарів висот Арнону.
29 Горе тобі, Моаве!
Ти загинув, народе Кемоша!
Його сини стали втікачами, а його дочки –
полонянками царя аморейців, Сіхона.
30 Ми їх перемогли, загинув Хешбон аж до Дібона,
ми спустошили все до Нофаху, що неподалік Медеби.
31 Отже Ізраїль оселився в краю аморейців. 32 Після цього Мойсей послав розвідників оглянути Язер, – і вони здобули його поселення, і вигнали аморейців, які мешкали там.
33 Повернувши вони пішли дорогою до Башану. І ось проти них виступив Оґ, цар башанський з усім своїм народом до Едреї, щоб воювати. 34 Але ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві: Не бійся його, бо у твої руки Я віддав його, увесь його народ та і всю його землю. Вчиниш з ним так, як ти зробив із Сіхоном, царем аморейців, який жив у Хешбоні. 35 Отже вони знищили його та його синів, і весь його народ, так що не залишилося жодного живого. Таким чином вони заволоділи його землею.
1 Ханаанський цар Араду, який жив біля пустелі, почув, що Ізраїль пішов дорогою Атарім, і вступив у війну з Ізраїлем, і він узяв декого з них у полон. 2 Тоді Ізраїль дав клятву Господу, і сказав: Якщо передаси цей народ мені в руки, то його та його міста зроблю закляттям на знищення . 3 І вислухав Господь голос Ізраїля, і передав ханаанців у його руки, і їх та їхні міста він зробив закляттям. І назвали те місце: Закляття. 4 Далі вони, вирушивши від гори Ор, дорогою Червоного моря обійшли землю Едому. Та народ виявив малодушність у дорозі. 5 І народ почав нарікати на Бога і на Мойсея, кажучи: Навіщо ти вивів нас з Єгипту, щоб ми загинули в пустелі? Адже тут немає ні хліба, ні води, а цей нікчемний хліб набрид нашій душі. 6 І Господь послав на народ смертоносних зміїв, які кусали народ, і багато людей з ізраїльських синів померло. 7 І тоді народ, прийшовши до Мойсея, сказав: Згрішили ми, бо нарікали на Господа і на тебе! Помолися ж до Господа, і нехай Він забере від нас зміїв! І Мойсей помолився до Господа за народ. 8 А Господь сказав Мойсеєві: Зроби собі змія і вистав його на жердині як знак. І буде, що коли вкусить змій людину, то кожний вкушений, поглянувши на нього, житиме. 9 І Мойсей зробив мідного змія, і встановив його на жердині як знак; і було, коли змій кусав людину, а та подивилася на мідного змія, то залишалася живою. 10 Ізраїльські сини вирушили далі й отаборилися в Овоті. 11 З Овота вони відправилися й отаборилися в Ахелґаї, з другої сторони пустелі, що напроти Моава, — на схід сонця. 12 Звідти вони рушили й отаборилися в долині Заред. 13 А звідти вийшли й отаборилися на другому боці Арнону — в пустелі, що підходить до кордонів аморейців, оскільки Арнон — границя Моава, — між Моавом та між Амореєм. 14 Тому і говориться в книзі Господньої війни: Запалив Зоова, і струмки Арнона, 15 і поставив струмки, щоб мешкав Ір, і лежить біля границь Моава. 16 А звідти видніється Криниця. Це — Криниця, про яку сказав Господь Мойсеєві: Збери народ, і Я дам їм води напитися. 17 Тоді заспівав Ізраїль ось цю пісню біля Криниці: Починайте співати про неї! 18 Криницю викопали володарі, — в камені прорубали її царі народів у своєму царстві, коли вони володіли ними! А від Криниці вони подалися до Мантанаїна, 19 від Мантанаїна — до Нааліїла, від Нааліїла — до Вамота. 20 А від Вамота — до долини, що є на рівнині Моава, з вершини Тесаної слелі, зверненого в бік пустелі. 21 Тоді Мойсей послав послів до Сеона, аморейського царя, з мирними словами, кажучи: 22 Ми пройдемо через твою землю. Підемо дорогою, не звернемо ні на поле, ні на виноградники, не будемо пити води з твоєї криниці. Дорогою царською підемо, доки не перейдемо твої володіння. 23 Та Сеон не дозволив Ізраїлеві перейти через свої кордони. Сеон зібрав увесь свій народ, виступив і вишикувався до бою з Ізраїлем у пустелі, — він прибув до Ясси, і вишикувався до бою з Ізраїлем. 24 Та Ізраїль розгромив його вістрям меча, і повністю заволодів його землею від Арнона до Явока, аж до синів Аммана, бо Язер — це кордон амманових синів. 25 Ізраїль захопив усі ці міста, і поселився Ізраїль в усіх містах аморейців, у Есевоні та в усіх прилягаючих до нього поселеннях . 26 Адже Есевон — це місто Сеона, царя аморейців, — він раніше воював проти царя Моава, і взяв усю його землю від Ароіра до Арнона. 27 Через це кажуть ті, хто говорить загадками: Приходьте до Есевона, щоби було збудоване і облаштоване місто Сеона. 28 Бо вогонь вийшов з Есевона, полум’я — з міста Сеона. І він пожер усе аж до Моава, і поглинув стовпи Арнона. 29 Горе тобі, Моаве! Ти загинув, народе Хамоса! Віддані їхні сини, щоб врятуватися, а їхні дочки — полонянки царя аморейців — Сеона. 30 І їхні нащадки загинуть — від Есевона до Девона, і жінки ще далі розпалили вогонь проти Моава. 31 Тож Ізраїль оселився в усіх містах аморейців. І тоді Ізраїль заселив усі міста аморейців. 32 І послав Мойсей, щоб оглянули Язир; і взяли його та його поселення, і вигнали аморейця, який перебував там. 33 Повернувшись, вони пішли дорогою до Васана. А Оґ, цар васанський, і весь його народ вийшли їм назустріч, на війну — до Едраїна. 34 Та Господь сказав Мойсеєві: Не бійся його, бо у твої руки передав Я його і весь його народ, і всю його землю, і вчиниш з ним так, як зробив ти Сеонові — цареві аморейців, який жив у Есевоні. 35 І він побив його та його синів, і весь його народ, — аж не залишилося жодного живого. І вони заволоділи їхньою землею.