Псалом 40
1 Диригентові. Псалом Давида.
2 З великою тугою очікував я ГОСПОДА, і Він прихилився до мене й почув моє благання,
3 витягнув мене з погибельної ями, з багнистого болота й поставив на скелі мої ноги та зміцнив мої кроки,
4 вклав у мої уста нову пісню – пісню хвали нашому Богу. Багато хто побачить, їх охопить страх і будуть надіятися на ГОСПОДА.
5 Блаженна людина, яка на ГОСПОДА покладається і не приєднується до зарозумілих – тих, що схильні до неправди.
6 ГОСПОДИ, Боже мій! Ти вчинив багато Своїх чудес, і в Твоїх задумах щодо нас немає рівного Тобі. Якби я хотів їх охопити і сповістити, то вони численніші, ніж я здатний їх полічити.
7 Жертв і приношень Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха. Всепалень і жертв за гріх Ти не домагався.
8 Тоді я сказав: Ось я приходжу, – в сувої книги написано про мене, –
9 я прагну чинити Твою волю, Боже мій, і Твій Закон – у глибині мого серця .
10 Я благовістив правду на великому зібранні, й своїх уст не закривав. ГОСПОДИ, Тобі це відомо.
11 Я не приховував Твоєї справедливості у своєму серці, а проголошував Твою вірність і Твоє спасіння. Я не приховував Твого милосердя і Твоєї правди від великого зібрання.
12 Тож не позбавляй мене, ГОСПОДИ, Своїх щедрот. Твоє милосердя і Твоя вірність нехай постійно мене оберігають.
13 Бо мене спіткали численні нещастя з усіх боків, наздогнало мене моє беззаконня, якого я не здатний був бачити. Воно численніше, ніж волосся на моїй голові, тож моє серце втрачає мужність.
14 Зволь, ГОСПОДИ, мене врятувати. ГОСПОДИ, поспіши мені на допомогу!
15 Нехай покриються ганьбою і будуть осоромлені всі ті, що зазіхають на моє життя, щоб його погубити. Нехай відступлять назад і вкриються стидом ті, що бажають мені зла.
16 Нехай остовпіють від своєї ганьби ті, котрі кажуть мені: Ага! Ага!
17 Нехай звеселяться й відчують радість у Тобі всі, котрі шукають Тебе; нехай ті, котрі люблять Твоє спасіння, завжди кажуть: Хай буде звеличений ГОСПОДЬ!
18 Я ж бідний і нужденний, але ГОСПОДЬ дбає про мене. Ти – моя поміч і мій Визволитель. Боже мій, не забарися!
1 На закінчення. Псалом Давида. 2 Блаженний той, хто зважає на бідного й убогого. У лиху годину Господь його визволить.
3 Нехай Господь обереже його, дасть йому життя, зробить його блаженним на землі. Хай його не видасть у руки його ворога.
4 Нехай Господь допоможе йому, коли лежатиме хворий на ліжку. Усю постіль його Ти перемінив під час його хвороби.
5 Я сказав: Господи, помилуй мене, зціли мою душу, бо я згрішив проти Тебе.
6 Мої вороги наговорювали на мене зло: Коли ж він помре, і його ім’я зникне?
7 І коли хто приходив побачити мене , то улесливо говорив, а його серце вбирало в себе беззаконня; він ішов геть і розголошував.
8 Проти мене перешіптувалися разом усі мої вороги, задумували зло проти мене,
9 висловлювали проти мене беззаконні слова: Хіба той, хто зліг, ще підніметься?
10 Навіть людина, з якою я в мирі, якій довіряв, яка їла мій хліб, — підняла на мене п’яту!
11 Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, — і я їм відплачу.
12 Про Твою прихильність до мене я довідався з того, що мій ворог перестав насміхатися з мене.
13 А мене прийми через невинність мою , — Ти утвердив мене перед Собою навіки.
14 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, від віку й до віку. Нехай буде так , хай так буде!