1
Пісня пісень, що складена Соломоном.
Наречена:
Туга молодої за своїм молодим
2
Нехай він мене цілує поцілунками своїх уст
.
Адже твоє кохання солодше за вино.
3 Добірний запах твоїх пахощів найприємніший,
а твоє ім’я, неначе розлите миро, -
через те й люблять тебе дівчата.
4 Потягни мене за собою, і ми разом побіжимо!
Впровадь мене, о царю, у свої світлиці,
аби ми могли радіти і веселитися тобою,
захоплюючись твоїм коханням,
більше ніж вином!
Яка ж то насолода тебе любити!
5
Дочки єрусалимські,
я смуглява, але вродлива,
як намети кедарські
,
як Соломонові занавіси.
6 Не дивіться так на мене, що я смаглявка,
адже це сонечко мене опалило.
Брати мої на мене розсердились;
вони мені наказали сторожувати у їхньому винограднику,
а тому свого власного виноградника я не вберегла.
7 Скажи мені, мій коханий,
де ти пасеш своє стадо,
й де ти опівдні з ним відпочиваєш,
щоб я безцільно не блукала між отарами твоїх друзів,
покриваючись наміткою.
Наречений:
8
Якщо того не знаєш,
найвродливіша серед жінок,
то вирушай стежинками отари,
і паси своїх козенят біля пастуших наметів.
Взаємне оспівування краси
9 Я порівнюю тебе,
моя подруженько,
з гарною лошицею в колісниці фараона.
10
Які ж гарненькі твої щічки між сережками,
а твоя шия - з кораловим намистом!
11 Ми зробимо тобі золоті сережки
з краплинками срібла.
Наречена:
12 Поки цар при своєму столі,
мій нард видає свої пахощі.
13 Мій коханий для мене - наче китиця мирри, -
відпочиває на моїх грудях.
14
Мій коханий для мене - мов пахуча кіперійська китиця
в енгедських виноградниках
.
Наречений:
15
О, яка ж ти гарна, моя подруженька,
яка ти вродлива,
зі своїми голубиними оченятами!
Наречена:
16
О, який ти прекрасний,
мій коханий, який милий!
А наше ложе - сама квітуча зелень.
Наречений:
17
Кедри - покрівля нашої домівки, а його стіни - кипариси.
1 Пісня пісень, яка складена Соломоном. 2 Нехай мене поцілує поцілунком своїх уст, бо твої груди кращі за вино, 3 і запашність твого мира понад усі аромати, твоє ім’я — пролите миро. Через це дівчата тебе полюбили, 4 притягнули тебе, — ми побіжимо за тобою за запахом твого мира. Цар мене привів до своєї світлиці. Давай будемо радіти і веселитися тобою, полюбимо твої груди понад вино. Праведність тебе полюбила.
5 Я — чорнява і красива, дочки Єрусалима, як і поселення Кидару, як кожухи Соломона. 6 Не дивіться на мене, що я — смаглява, бо сонце до мене поставилося з погордою. Сини моєї матері сперечалися зі мною, вони мене поставили сторожкою у виноградниках, а свого виноградника я не оберегла. 7 Сповісти мені, ти, кого полюбила моя душа, де пасеш, де спочиваєш у полудень, щоб я не стала, як та, котра покривається наміткою біля стад твоїх друзів.
8 Якщо себе не знаєш, красуне між жінками, ти вирушай по слідах отар і паси твоїх козенят біля поселень пастухів. 9 Моя подруго, я тебе вподібнив до мого коня, який в колісницях фараона. 10 Які гарні твої щоки, — немов горлиці, а твоя шия, як намисто. 11 Зробимо для тебе золоті фігурки зі срібними цятками.
12 Поки цар за своїм столом, мій нард видав свій запах. 13 Мій коханий для мене — в’язанка стакту, він умостився між моїми грудьми. 14 Мій коханий для мене — кіпрійське гроно у виноградниках Енґадда.
15 Ось ти красива, моя подруго, ось ти вродлива, твої очі голубині.
16 Ось ти красивий, мій коханий, і красень. Біля нашого ліжка — тінь, 17 балки наших домів кедрові, наша стеля — з кипарису.