Пророк Ілля
1
Якось тішбієць (з Тішби ) Ілля, мешканець Гілеада, промовив до Ахава: Як живий ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю, Якому я служу, в найближчі роки не буде ні роси, ні дощу! Хіба що за моїм словом!
2 І було до нього ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
3 Йди звідсіля, і подайся на схід. Сховайся біля потоку Керіт, що неподалік Йордану.
4
Відтепер буде так: ти питимеш з того потоку воду, а крукам Я наказав, аби тебе там годували.
5 Отже, він пішов і вчинив за словом ГОСПОДА. Прийшовши туди, він замешкав біля потоку Керіт, що неподалік Йордану.
6 Круки приносили йому щодня хліб і м’ясо вранці, а також хліб та м’ясо ввечері, а воду він пив з потоку.
7 Проте з часом так сталося, що потік висох, оскільки в краю не було дощу.
8 Тоді було до нього ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
9 Вставай і йди в Сарепту, що в Сидонському краю, і замешкай там. Адже Я наказав тамтешній вдовиці, аби тебе годувала!
10
Отже, він устав й пішов у Сарепту. Коли він входив у браму міста, то побачив там жінку-вдовицю, що збирала дрова. Він озвався до неї, й попросив: Принеси мені трохи води в глечику, щоб напитись!
11
Коли вона зібралась іти, він знову кликнув до неї й промовив: Візьми, будь ласка, для мене також шматок хліба!
12
Але вона відповіла: Як живий ГОСПОДЬ, Бог твій, не маю спеченого хліба, а лише пригорщу борошна в діжці й трошки олії в глечику. Оце я зібрала кілька хворостинок, – піду й спечу хлібину собі та моєму синові. Ми це з’їмо й помремо.
13 Але Ілля сказав їй: Не переживай, йди і роби, як ти сказала, але спочатку спечи з того борошна невеличку хлібину й принеси мені, а потім зробиш собі та своєму синові.
14 Адже так говорить ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю: Борошно в твоїй діжці не закінчиться, і олія в глечику не вичерпається аж до того часу, доки ГОСПОДЬ пошле на землю дощ!
15
Тож вона пішла й зробила, як сказав Ілля. Таким чином вони мали, що їсти, – вона і він та вся родинабагато днів.
16 Борошно в діжці не закінчувалось; так само й олії в глечику не ставало менше, як і провістив ГОСПОДЬ у Своєму слові через Іллю.
17 Невдовзі після цього так сталось, що захворів син тієї жінки, ГОСПОДИ ні дому; його хвороба все більше ускладнювалась, так що він перестав дихати.
18
Тоді вона промовила до Іллі: Що ти мені наробив, чоловіче Божий? Невже ти для того прийшов до мене, щоб нагадати мені про мої гріхи й довести до смерті мого сина?
19
Він же сказав їй: Дай мені твого сина. Потім узяв його з її лона, поніс у горішню світлицю, де мешкав, і поклав на своє ліжко.
20 Потім помолився до ГОСПОДА такими словами: ГОСПОДИ, мій Боже! Невже навіть цій вдовиці, в якої я мешкаю, Ти завдаси лиха, позбавивши життя її сина?
21
Він тричі простягався над дитиною, не перестаючи благати ГОСПОДА, й говорив: ГОСПОДИ, Боже мій, нехай же повернеться дихання життя до цього хлопчика!
22 І ГОСПОДЬ вислухав прохання Іллі, повернувши життя хлопчині, й він ожив.
23
Після цього Ілля взяв хлопчика, зніс з горішньої світлиці в дім і віддав його матері. І сказав Ілля: Дивись, – твій син живий!
24
А жінка промовила до Іллі: Тепер я зрозуміла, що ти й справді, є Божим чоловіком, і ГОСПОДНЄ слово в твоїх устах правдиве!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)