Аннина пісня‑молитва
1
Анна ж молилася, говорячи: Радіє моє серце в ГОСПОДІ! Мій ріг піднявся в ГОСПОДІ. Свої уста я широко відкриваю щодо своїх ворогів, адже я радію Твоїм спасінням.
2
Ніхто не є таким святим, як ГОСПОДЬ, – немає нікого, окрім Тебе! Немає такої скелі, як наш Бог!
3
Не намножуйте зарозумілих речей! Нехай не виходить з ваших уст зухвальство, оскільки ГОСПОДЬ є Богом, Котрий досліджує вчинки.
4 Луки могутніх зламаються, а немічні оперізуються силою.
5
Ситі йдуть у найми за шматок хліба, а ті, що голодували, відпочивають, адже неплідна народжує сімох, а багатодітна марніє силами.
6
ГОСПОДЬ учиняє смерть, але й повертає до життя; принижує до шеолу, але й підіймає до небес .
7
Від ГОСПОДА зубожіння і багатство, – Він понижує і підносить угору.
8
З пороху Він підносить бідного, з болота підіймає нужденного, щоб його посадити з можновладцями й дати йому у спадщину престол слави. Адже всі опори землі ГОСПОДНІ, й на них Він установив Усесвіт.
9
Він оберігає кроки вірних Йому, а нечестиві гинуть у темряві, адже не власною силою стає могутньою людина.
10
Хто бореться з ГОСПОДОМ, буде переможений, – Всевишній з неба їх розгромить, адже Він судитиме світ від краю й до краю! Він дає потугу Своєму цареві й високо підносить ріг Свого помазаника...
Провини Ілієвих синів
11
Отже, Елкана повернувся до свого дому, в Рамі, а хлопчик залишився служити ГОСПОДЕВІ під наглядом священика Ілія.
12
Проте сини Ілія були негідними людьми й не дбали про служіння ГОСПОДУ.
13
Вони не дотримувались ні священичих обов’язків, ні правил щодо народу. Коли людина приносила жертву, і як м’ясо вже варилось, то приходив слуга священика з тризубою вилкою в руках,
14 і встромляв її у великий котел, чи в каструлю, або в казан, чи в горщик, – і все, що потрапляло на вилку, священик забирав собі. Так вони чинили відносно всіх ізраїльтян, котрі приходили в Шіло.
15
Навіть ще до того, як спалювали на жертовнику жир, приходив священика слуга й говорив до того, хто приносив жертву: Дай мені м’яса на печеню для священика; вареного м’яса він не приймає, а лише сире!
16 А коли той чоловік говорив: Спочатку потрібно спалити жир, а вже тоді візьмеш, що забажаєш, – то слуга заперечував: Ні, віддавай зараз, а якщо ні, то візьму силою!
17 Тому гріх перед ГОСПОДОМ тих обох молодиків був дуже тяжкий, адже вони зневажливо ставились до ГОСПОДНІХ жертвоприношень...
18 А хлопчина Самуїл, одягнутий у лляний ефод, служив перед ГОСПОДОМ.
19 Його матір виготовляла для нього малий одяг за віком, і щороку приносила йому, коли приходила зі своїм чоловіком задля принесення щорічної жертви.
20
Ілій щоразу благословляв Елкану та його дружину, говорячи: Нехай ГОСПОДЬ нагородить тебе нащадком від цієї жінки замість випрошеного й відданого ГОСПОДУ. Після цього вони повертались до своєї місцевості.
21 Тож ГОСПОДЬ зглянувся на Анну: вона знову й знову вагітніла і ще народила трьох синів та дві дочки, тоді як хлопчик Самуїл зростав із ГОСПОДОМ.
22
Хоча Ілій був у дуже похилому віці, він чув про все, що його сини витворяли з усіма ізраїльтянами, і знав, як вони віддаються розпусті з жінками, які прислуговували при вході до Намету Зустрічі.
23 Він говорив їм: Чому ви робите такі речі? Адже я чую про ваші злі вчинки від усього народу.
24 Ні, так не має бути , сини мої! Недобрі речі я чую про вас, – ви спроваджуєте народ до відступлення від ГОСПОДА!
25
Якщо людина згрішить проти людини, то в молитві віддають цю справу Богові; але якщо людина грішить проти ГОСПОДА, то хто за неї заступиться в молитві? Проте вони (сини ) не слухали застережень свого батька, тому ГОСПОДЬ вирішив їх знищити.
26
А тим часом підліток Самуїл поступово підростав і, здобуваючи прихильність як у ГОСПОДА, так і повагу серед людей.
27
Одного разу прийшов до Ілія Божий чоловік, і переказав йому слова ГОСПОДА: Хіба Я, насправді, не об’являвся домові твого батька, коли вони були ще в Єгипті, в краю фараонів!
28
Я обрав його (Левія ) з-поміж усіх ізраїльських племен Собі як священика, аби він міг наближатись до Мого жертовника, звершувати кадіння ладаном й носити ефод переді Мною; Я дав також домові твого батька всі жертвоприношення Ізраїлевих нащадків, що проходять через вогонь.
29
Для чого ж ви зневажаєте Мої жертви та Мої приношення, які Я призначив для Святині? Адже ти поважаєш своїх синів більше, ніж Мене; ви жирієте від кращих первоплодів усіх жертв Мого народу, Ізраїлю!?
30
Тому ось таке рішення ГОСПОДА, Бога Ізраїлю: Хоч Я, справді, обіцяв твоїм нащадкам, як і нащадкам твого прабатька, що повіки будете ходити переді Мною, проте тепер приречення ГОСПОДА інше: Так не буде! Адже тих, котрі шанують Мене, вшаную і Я, але ті, котрі Мене зневажають, будуть зневажені!
31
Оце наближається час, коли Я відітну твоє рамено (силу ) від рамена твого батьківського роду, аби не доживала в твоєму поколінні людина до похилого віку.
32 Ти з досадою, як супротивник, дивитимешся на Моє місцеперебування, – на все те добро, яке Я чинитиму Ізраїлю, але в твоєму роду ніколи не буде людини похилого віку.
33
І все ж декого з твоїх нащадків не відкину від Мого жертовника, аби було прикро твоїм очам і страждала твоя душа. Ось чому кожен, хто народжуватиметься серед твоїх нащадків, вмиратиме в розквіті сил.
34
Ознакою для тебе буде те, що станеться з обома твоїми синами, Хофні та Пінхасом. Вони обидва загинуть в один день.
35 А для Себе Я поставлю вірного священика, який діятиме за бажанням Мого серця та буде Мені до душі. Я збудую йому надійний дім. Він ходитиме перед Моїм Помазаником постійно.
36
Буде так, що кожен, хто залишиться з твого роду, прийде, аби йому поклонитись й, очікуючи від нього якусь монету, або буханець хліба, скаже: Признач мене хоч на якесь служіння, аби мати хоч шматок хліба
.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)