1 Коли матір Юдейського царя Ахазії, Аталія* , довідалась, що її син помер, вона, зайнявши царський престол, повстала і вигубила всіх Давидових царських нащадків.
2 Проте Єгошева, дочка царя Йорама, сестра вбитого царя Ахазії, взяла сина Ахазії, Йоаша, – потайки вихопивши його разом з його нянькою з-посеред царських синів, яких мали знищити, – й заховала його від Аталії в своїх спальних кімнатах, аби він не загинув.
3 Потім, протягом шести років, його, разом з опікункою, переховували в ГОСПОДНЬОМУ Храмі, в той час як Аталія владарювала над Юдейським краєм.
4 На сьомий рік священик Єгояда послав за сотниками загонів карійців та раціїв (гвардійців ) і покликав їх до себе в ГОСПОДНІЙ Храм. Він уклав з ними Договір під присягою в ГОСПОДНЬОМУ Храмі, і показав їм царського сина.
5 Після чого він розпорядився, наказавши: Ось що маєте зробити: третина з вас, котрі заступають у суботу на варту, нехай пильнують царський палац;
6 ще третина стоятиме в брамі Сур, і третина біля брами Стрільців. Вам почергово потрібно буде охороняти палац.
7 А два загони з вас, – з тих, що виходять у суботу, стоятимуть на варті при ГОСПОДНЬОМУ Храмі біля царя.
8 Ви оточите царя довкола, кожен зі зброєю в своїх руках, – а хто хотів би прорватись крізь шеренгу, повинен негайно умерти! Маєте невідступно бути біля царя, коли він виходитиме, й коли він входитиме.
9 Отже, сотники учинили все так, як їм наказав священик Єгояда, – кожен з них узяв своїх воїнів, як тих, котрі приходили в суботу, так і тих, які відходили зі служби в суботу, – всі вони прийшли до священика Єгояди.
10 Священик роздав сотникам списи й щити царя Давида, що були в ГОСПОДНЬОМУ Храмі.
11 Тоді охоронці вишикувались, – кожен з власною зброєю в своїх руках, – від правого (південного ) боку Храму, й до лівого (північного ) боку Храму, обличчям до жертовника, і навколо царя.
12 Тоді Єгояда вивів царевича, й поклав на нього корону, а також інші царські ознаки. Вони оголосили його царем і помазали оливою помазання , плескаючи в долоні та вигукуючи: Нехай живе цар!
13 Коли Аталія почула вигуки вартових та інших людей, то вона вийшла до народу в ГОСПОДНІЙ Храм.
14 І тут вона побачила, що у відповідності зі звичаєм, біля колони на підвищенні стоїть цар, а біля царя – воєначальники та сурмачі з трубами, а весь народ краю веселиться і голосно трубить у труби. Тож Аталія роздерла свої шати, й закричала: Змова! Зрада!
15 Але священик Єгояда віддав наказ сотникам і воєначальникам, звелівши їм: Виведіть її назовні поза ряди, й хто піде за нею, нехай убивають мечем! Адже священик вважав: Не гоже її страчувати в ГОСПОДНЬОМУ Храмі!
16 Після того її схопили і попровадили до царського палацу через Кінський вхід, і там її стратили.
17 А Єгояда уклав заповіт між ГОСПОДОМ та між царем і народом, щоб був народ ГОСПОДНІМ, а також між царем та народом.
18 І пішов весь народ краю до капища Ваала; вони знищили його, його жертовники та його статуї зруйнували цілковито, а жерця Ваала, Маттана, убили перед жертовниками. І призначив священик сторожу при ГОСПОДНЬОМУ Храмі.
19 Він узяв сотників, карійців, вартових і весь народ краю, і вони вивели царя з ГОСПОДНЬОГО Храму. І ввійшли вони через Браму Вартових до царського палацу, і той сів на царський престол.
20 Весь народ краю радів, а місто заспокоїлося. А Аталію вбили мечем у царському палаці.