2 Царів 23

Йосія очищує свій Край від ідольства
1 Цар послав, щоб зібрали до нього всіх старійшин Юдеї та Єрусалима.
2 Після того цар пішов у ГОСПОДНІЙ Храм разом з усіма юдейськими мужами та мешканцями Єрусалима, а також священиками, й пророками, – пішов і весь народ, від найменшого до найбільшого. Там він прочитав так, щоб усі почули слова Книги Заповіту, знайденої в ГОСПОДНЬОМУ Храмі.
3 Після цього цар став на своєму підвищенні біля колони, й уклав (поновив ) перед ГОСПОДОМ Заповіт, пообіцявши йти слідом за ГОСПОДОМ і виконувати Його Заповіді, Його свідчення та Його постанови від усього серця і від усієї душі, дотримуючись умов Заповіту, записаного у цій Книзі Закону. Після цього весь народ приєднався до Заповіту.
4 Тоді цар наказав великому священику Хілкії та священикам, що були другими після нього , а також вартовим при вході винести з ГОСПОДНЬОГО Храму всі речі, виготовлені для Ваала, для Ашери та для всього небесного війська. І він спалив їх за межами Єрусалима у Кедронській Долині, а їхній попіл відніс до Бетеля .
5 Він усунув жерців, яких юдейські царі попризначали, щоб кадити на узвишшях в юдейських містах і в околицях Єрусалима, і тих, що кадили Ваалові, сонцю, місяцю, сузір’ям, і всьому небесному воїнству.
6 Він також виніс ашеру з ГОСПОДНЬОГО Храму за межі Єрусалима до потоку Кедрон, і спалив її біля потоку Кедрон, і стер на порох, і висипав її порох на загальному кладовищі.
7 Цар зруйнував приміщення чоловіків-блудників, що були при ГОСПОДНЬОМУ Храмі, і де жінки ткали покривала для Ашери.
8 Він прогнав усіх священиків з усіх юдейських міст, і осквернив узвишшя, де кадили ті священики, – від Гіви й аж до Беер-Шеви. Він зруйнував узвишшя брам, – що були біля брами міського голови Ісуса, що ліворуч, коли входити в міську браму.
9 А священикам узвиш не дозволялось приступати до ГОСПОДНЬОГО жертовника в Єрусалимі, але вони могли їсти опрісноки разом зі своїми братами.
10 Він осквернив Тофет, що в долині Бен-Гінном, аби ніхто не переводив свого сина чи свою дочку через вогонь для Молоха .
11 Цар також прибрав коней, яких юдейські царі тримали в стайнях неподалік входу до ГОСПОДНЬОГО Храму, як посвячених сонцю , поряд з помешканням євнуха Натана-Мелеха, а колісниці сонця він спалив у вогні.
12 Так само й жертовники, що були на даху горішньої світлиці Ахаза, споруджені юдейськими царями, та жертовники, які поставив Манассія в обох дворах ГОСПОДНЬОГО Храму, цар зруйнував. І побіг звідти, і викинув їхній порох у потік Кедрон.
13 А узвишшя навпроти Єрусалима, що праворуч гори знищення , які влаштував ізраїльський цар Соломон для Астарти, сидонської гидоти, і для Кемоша, гидоти моавської, та для Мілкома (Молоха ), гидоти аммонійців, цар осквернив.
14 Він порозбивав стовпи, позрубував ашери, та наповнив ті місця людськими кістками.
15 Також і жертовник у Бетелі, узвишшя, яке побудував Єровоам, син Невата, що втягнув також у гріх Ізраїль, жертовник той і узвишшя він зруйнував, узвишшя спалив і стер на порох, і спалив ашеру.
16 Оглянувшись Йосія побачив на узгір’ї гроби. Тож він послав людей, аби забрали кості з тих гробів; він спалив їх на жертовнику і, таким чином, осквернив його, за ГОСПОДНІМ словом, яке колись сказав Божий чоловік, провістивши ці події.
17 Потім цар запитав: А що це за пам’ятник, який я бачу? Йому відповіли люди того міста: Це надгробок Божого чоловіка, котрий колись прийшов з Юдеї, та провістив те, що ти вчинив із жертовником Бетеля!
18 Тоді цар сказав: Залиште його, і нехай ніхто не торкається його костей! Так і збереглись незайманими його кості, разом із кістьми пророка, котрий прийшов із Самарії.
19 Йосія так само, як у Бетелі, знищив усі капища на узвишшях по містах Самарії, які споруджували ізраїльські царі, викликаючи тим ГОСПОДНІЙ гнів.
20 Він знищив усіх священиків узвиш, що були там при жертовниках, і спалив на них людські кості, після чого повернувся в Єрусалим.
21 Тоді цар, звернувшись до всього народу, наказав: Справте Пасху на честь ГОСПОДА, вашого Бога, як прописано в Книзі цього Заповіту!
22 Адже Пасхи не відзначали з часу правління суддів Ізраїлю, протягом усього періоду ізраїльських царів, як і юдейських царів, –
23 і лише на вісімнадцятий рік владарювання царя Йосії відзначили в Єрусалимі Пасху для ГОСПОДА.
24 Йосія викорінив також усіх чарівників та ворожбитів; знищив домашніх божків (терафимів), усіх ідолів-бовванів, – усі гидоти, які лише можна було побачити в Юдейському краї та в Єрусалимі; Йосія прагнув виконати прописані в Книзі слова Закону, що знайшов священик Хілкія в ГОСПОДНЬОМУ Храмі.
25 До нього не було такого, як він, царя, котрий навернувся би до ГОСПОДА всім своїм серцем і всією своєю душею, та всією своєю силою, згідно з усім законом Мойсея, – та й після нього не було подібного йому.
26 Однак у Своїй ревності ГОСПОДЬ вже не відвернув Свого великого гніву, який запалав на Юдею за всі зневаги, зокрема, які заподіяв Йому Манассія.
27 Отже, ГОСПОДЬ твердо вирішив: Я відкину Юдею від Свого обличчя, як Я відкинув Ізраїль. Я залишу обране Мною місто Єрусалим. Залишу також і Храм, про який Я сказав: Моє Ім’я перебуватиме в ньому!
28 Усі інші оповіді про Йосію та про те, що він зробив, записано в Книзі літопису юдейських царів.
Юдея в єгипетській неволі
29 Під кінець владарювання Йосії єгипетський цар, фараон Нехо, виступив проти ассирійського царя і прибув до ріки Євфрат. Коли Йосія вийшов йому назустріч, фараон, щойно уздрівши Йосію, вбив його в Меґіддо .
30 Слуги Йосії вивезли його тіло на колісниці з Меґіддо; спровадивши його до Єрусалима, поховали в його гробниці. Тоді люди краю, взявши сина Йосії Єгоахаза, помазали його й поставили царем замість його батька.
31 Єгоахазу було двадцять три роки, коли він зійшов на царський престол, і три місяці він владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері було Хамуталь, дочка Єремії з Лівни* .
32 Він чинив зло, що було не до вподоби ГОСПОДУ, наслідуючи в усьому своїх прабатьків.
33 Фараон Нехо ув’язнив його в Рівлі, що в Хаматському краю, усунувши його від владарювання в Єрусалимі, й наклав на країну данину в сто талантів срібла й один талант золота.
34 Фараон Нехо поставив царем Еліякима, другого сина Йосії, змінивши його ім’я на Єгояким. А Єгоахаза він забрав із собою в Єгипет, де той і помер.
35 Єгояким віддавав фараонові призначене ним срібло і золото; проте, щоб зібрати стільки срібла, яке вимагав фараон, потрібно було розкласти цю данину на всіх громадян краю. Тому зкожного, за оцінкою його статків, вимагалось срібло й золото, щоб віддавати данину фараонові Нехо.
36 Єгоаким мав двадцять п’ять років, коли зійшов на царський престол, і владарював у Єрусалимі одинадцять років. Ім’я його матері було Зевуда, дочка Педаї з Руми.
37 Він також чинив те, що було злочином перед ГОСПОДОМ, наслідуючи в усьому своїх прабатьків.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)