Божа кара за Давидів гріх
1 Тому ГОСПОДЬ послав до Давида Натана, який, прийшовши до нього, розповів Давидові: В одному місті жили два чоловіки: один – багатий, а другий – бідний.
2 У багатого були отари овець і дуже великі стада,
3
а в бідняка не було нічого, крім однієї малої овечки, яку він купив і доглядав. Вона в нього разом з його дітьми виросла. Вона їла його хліб, пила з його чаші та на його грудях засинала, – була йому як дочка.
4 Якось до багатого чоловіка зайшов подорожній, і той пожалів узяти щось зі своєї отари, або зі своїх стад, аби пригостити подорожнього, що до нього прийшов, а він відібрав овечку бідняка й приготував її для чоловіка, який до нього зайшов.
5
Давид спалахнув великим гнівом на того чоловіка, і сказав Натанові: Як живий ГОСПОДЬ, чоловік, який це вчинив, заслуговує смерті
6
за те, що вчинив таку ганебну річ, і не виявив жодного співчуття; а за ту овечку він має заплатити в чотирикратному розмірі!
7
Тоді Натан промовив до Давида: Ти є тим чоловіком! Так говорить ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю: Я помазав тебе царем над Ізраїлем, і Я спас тебе від рук Саула!
8 Я дав тобі дім твого володаря, та жінок твого володаря на твоє лоно
, Я дав тобі дім Ізраїля і Юди, а якби й цього було замало, додав би тобі ще більше!
9
Чому ж ти так зневажливо поставився до ГОСПОДНІХ слів, учинивши перед Ним злочин? Хеттейця Урію ти віддав під меч, убивши його руками аммонійців, а його дружину ти взяв собі за жінку.
10
Тому з цього часу меч повіки не відступить від твого дому через те, що ти зневаживши Мене, взяв дружину хеттейця Урії, щоб вона була твоєю дружиною!
11
Так говорить ГОСПОДЬ: Ось Я виведу на тебе лихо з твого власного дому; на твоїх очах заберу від тебе дружин твоїх і віддам твоєму ближньому, і він ляже з твоїми дружинами при світлі цього сонця
.
12 Ти вчинив таємно, а Я вчиню цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.
13
Після цього Давид сказав Натанові: Я згрішив перед ГОСПОДОМ! Натан же відповів Давиду: ГОСПОДЬ простив твій гріх, – ти не помреш.
14 Але оскільки ти своїм учинком збезчестив ГОСПОДА перед Його ворогами, то твій новонароджений син неодмінно помре!
15 І Натан пішов до свого дому, а ГОСПОДЬ уразив дитину, що народила дружина Урії Давидові, й дитина захворіла.
16 Давид благав Бога за дитину; Давид постив, зодягнувшись у вереття , а прийшовши до дому, лежав цілу ніч на землі.
17 Коли підійшли до нього старійшини його роду, щоб підвести його зі землі, він не захотів підніматись, і нічого з ними не їв.
18 Так сталося, що на сьомий день дитина померла. Але Давидові слуги боялися йому повідомити, що хлопчик помер, мовляв: Ось, поки ще дитина була живою, ми вмовляли його, але він не слухав, то як можемо йому повідомити, що хлопчик помер, адже він може вчинити зі собою щось погане.
19 Але Давид зауважив, що його слуги шепочуться між собою, – з цього Давид зрозумів, що дитя померло, тому Давид запитав своїх слуг: Що хлопчик, насправді, помер? Вони ж відповіли: Так, помер...
20
Тоді Давид підвівся зі землі, вмився й намастився оливою , переодягнувся і пішов до ГОСПОДНЬОГО Дому, щоб поклонитись Йому. Повернувшись до свого палацу, він попросив, аби дали йому їсти , – і коли йому подали страву, він їв.
21 Тоді його слуги спитали його: Що має означати така твоя поведінка? Адже, поки дитина ще була живою, ти постив і плакав, а коли хлоп’ятко померло, ти встав, і почав їсти?
22 Давид відповів: Поки дитина ще жила, я постив і плакав, сподіваючись: Хто знає, може ГОСПОДЬ помилує мене, і хлопчик житиме?!.
23 Тепер же, коли він помер, то для чого я маю постити? Хіба я зможу його повернути. Це я піду за ним, а він вже не повернеться до мене...
24
Після цього Давид потішив сумуючу дружину Вірсавію, увійшов до неї і спав з нею, – вона завагітніла знову й народила сина, назвавши його Соломоном. Він був ГОСПОДНІМ улюбленцем.
25
Тому Він (ГОСПОДЬ) послав пророка Натана, й через нього дав йому ім’я Єдід’я
, бо так побажав ГОСПОДЬ …
Здобуття Рабби
26
Тим часом Йоав вирішив підкорити Равву аммонійців, і вже захопив царську фортецю.
27 Після цього Йоав послав до Давида вісників, повідомляючи: Я закінчую воювати проти Равви, і вже захопив водні джерела міста.
28 Отже, збери решту війська та вчини облогу міста, й захопи його, адже, якщо захоплю місто я, то воно буде назване моїм ім’ям!
29 Тож Давид зібрав усе військо, вирушив на Равву, розпочав проти міста бойові дії, і захопив його.
30
Він зняв корону з голови їхнього царя Мілкона вагою у талант золота
, прикрашену дорогоцінним каменем; цю корону поклали на голову Давида. Крім того, він виніс з міста дуже велику здобич.
31
Людей, що були в ньому, він вивів і поклав під пили, і під залізні молотарки, і під залізні сокири, і провів їх через цегельні печі. Так він учинив з усіма містами аммонійців. І повернувся Давид з усім народом до Єрусалима.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)