Повернення Авесалома до Єрусалима
1 Йоав, син Церуї, зауважив, що серце царя не байдуже до Авесалома.
2
Тому Йоав послав до міста Текої, аби привели звідти мудру жінку
і сказав до неї: Вдавай, що перебуваєш у жалобі, – одягнися в одежу скорботи, не намащуйся оливою та прикинься жінкою, яка вже давно перебуває у жалобі за померлим;
3 тоді підеш до царя і говоритимеш з ним. Далі Йоав підмовив її, які слова вона має сказати цареві.
4
Отже, увійшовши, жінка з Текої, перш ніж звернутись до царя, впала долілиць, поклонилася і заволала: Допоможи мені, царю!
5 Цар запитав її: Що трапилось? Вона ж відповіла: Ой, – я жінка вдовиця; мій чоловік помер.
6 У твоєї слугині було два сина, – вони побились між собою на полі, де не було нікого, хто би їх розборонив, – тому один так вдарив іншого, що вбив його.
7
Тепер увесь рід повстав проти твоєї рабині й домагається: Видай братовбивцю, і ми його вб’ємо за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І загасять вони мою іскорку, що залишається, щоб не залишилось після мого чоловіка ні імені, ні нащадків на поверхні землі!
8 Тоді цар сказав жінці: Повертайся до свого дому, а я дам розпорядження щодо твоєї справи.
9 Однак жінка з Текої відповіла цареві: Володарю мій, царю, нехай на мене ляже та провина, та на рід мого батька, а цар та його престол хай будуть невинні!
10 І цар сказав: Того, хто говорив би щось проти тебе, приведи його до мене, і він більше не торкнеться тебе!
11
Вона ж наполягала: Нехай цар згадає про ГОСПОДА, Бога свого, щоб месники за кров не множили насильства, і щоб не погубили мого сина! Тоді цар сказав: Як живий ГОСПОДЬ, жодна волосинка з голови твого сина не впаде на землю!
12 Після цього жінка сказала: Дозволь твоїй слугині сказати ще одне слово до мого володаря, царя. А він відповів: Говори!
13 І жінка сказала: Для чого зараз мислиш усупереч Божого народу
? Адже, прийнявши зараз таке рішення, ти певною мірою сам є винуватцем, оскільки досі цар не повернув власного вигнанця.
14
Адже, безперечно, ми всі помремо, оскільки ми, як та вода, що розлита на землю, і якої вже неможливо зібрати. Разом з тим Бог не відбирає життя, але обмірковує спосіб, як би приречений вигнанець перестав бути вигнанцем.
15 А те, що я тепер прийшла розповісти про цю справу моєму володарю цареві, так це тому, що люди наганяють на мене страх. От і подумала твоя слугиня: Порозмовляю з царем, – може цар якимось чином виконає прохання своєї слугині.
16 Адже цар вислухає, і врятує свою слугиню з рук людини, яка хотіла би знищити мене разом з моїм сином з Божої спадщини.
17
Твоя слугиня вирішила: Нехай же слово мого володаря царя заспокоїть мене, оскільки мій володар цар, наче Божий ангел, аби вислухати й визначити , що добре, а що зле, а ГОСПОДЬ, твій Бог, нехай буде з тобою.
18 Відповідаючи, цар промовив до тієї жінки: Не приховай від мене того, про що я тебе запитаю. А жінка відповіла: Нехай мій володар цар питає.
19 Тоді цар запитав: Чи за всією цією справою часом не стоїть рука Йоава? Відповідаючи, жінка промовила: Так певно, як ти живий, мій володарю царю, ніхто не зможе відхилитись ні вправо, ні вліво в усьому, що сказав мій володар, цар, – як правда й те , що твій раб Йоав наказав мені це зробити; він же підмовив твою рабиню, які слова я маю сказати.
20 Твій слуга Йоав це учинив, аби до цієї справи підійти з іншого боку. Що ж до мого володаря, то він мудрий, як Божий ангел, і знає про все, що діється на землі!
21 Після цього цар сказав Йоаву: Гаразд, я зроблю, як ти пропонуєш! Тож іди, і поверни того юнака, Авесалома!
22
Упавши долілиць, Йоав поклонився і поблагословив (подякував ) царя, після чого Йоав сказав: Тепер твій раб зрозумів, що знайшов милість у твоїх очах, мій володарю царю, бо цар виконав прохання свого раба.
23 Отже, Йоав вирушив до Гессуру й спровадив звідти Авесалома до Єрусалима.
24 Цар наказав: Нехай повертається до свого дому, але мені на очі не показується! Тож, повернувшись до свого дому, Авесалом з царем не зустрічався.
25
Проте в усьому Ізраїлі не було вродливішого й більш вихваленого чоловіка, ніж Авесалом, – від голови й до п’ят не було в ньому жодної вади.
26 А коли він стриг волосся на своїй голові, – а зазвичай він стригся щороку, оскільки волосся у нього було дуже важке, і він був змушений стригтись, – то волосся його голови важило двісті шеклів
, за усталеною царем вагою.
27
Авесалому народилося три сини й одна дочка на ім’я Тамара. Вона також була дуже вродливою жінкою.
Примирення Давида з Авесаломом
28 Протягом двох років Авесалом мешкав у Єрусалимі, але з царем так і не бачився.
29 Якось Авесалом послав, аби покликали Йоава, щоб послати його до царя, але той не захотів прийти до нього. Тоді послав до нього другий раз, але він знову відмовився прийти.
30 Тож він сказав своїм слугам: Дивіться, ось ділянка поля Йоава межує з моїм полем, і там у нього поспіває ячмінь, – підіть і підпаліть його! Слуги Авесалома підпалили ту ділянку, й вона згоріла.
31 Після цього Йоав прийшов до дому Авесалома і запитав його: Навіщо твої слуги спалили моє поле?
32 Авесалом же пояснив Йоаву, що він посилав за ним з проханням: Прийди до мене, адже я хочу послати тебе до царя, аби запитати, для чого я повернувся з Гессуру? Краще було би мені залишатись там. Я, справді, хочу побачитись з царем! Якщо я і досі залишаюсь винуватим, то нехай він стратить мене!
33
Йоав пішов до царя і все йому переказав. Після цього цар покликав Авесалома, і той прийшов до царя та поклонився йому, впавши долілиць перед царем. Цар же поцілував Авесалома.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)