Марнота усе!
1 Слова Давидового сина, Еклезіаста, царя в Єрусалимі .
2 Наймарніша марнота, - сказав Еклезіаст, -
марнота марнот, - геть усе марнота!
3 Яка користь людині з усіх її трудів,
які вона звершує під сонцем?
Немає нічого нового під сонцем!
4 Покоління відходить, і покоління приходить,
тоді як земля непорушна повіки.
5 Сонце сходить, але після того, як сонце заходить,
воно знову поспішає до свого місця, де має знову сходити.
6 Вітер віє на південь й повертає до півночі, -
вітер постійно кружляє
і в своєму круговороті повертається на власне коло.
7 Усі ріки й потоки течуть у море,
але море від того не переповнюється, -
з часом вони (ріки ) повертаються на те місце,
звідки вони течуть, щоб знову плисти.
8 Усякі речі втомлюють,
й усе сказати людина не зможе.
Око не насититься баченням,
і вухо не насититься слуханням.
9 Те, що було колись, воно знову буде,
і що вже траплялось, те й повториться, -
немає під сонцем нічого нового.
10 Іноді люди про щось кажуть:
Дивись, це щось нове, -
проте в минулі віки, задовго до нас, воно вже було.
11 Минулого вже не пам’ятають,
як і забудеться сучасне для тих,
котрі прийдуть після них пізніше.
І мудрість - то ловлення вітру
12 Я, Еклезіаст, царював над Ізраїлем у Єрусалимі. 13 Я поставив собі за мету щиро шукати й мудро дослідити все, що діється під небом. Адже Бог дав людям дуже невдячне завдання, щоб вони про нього клопотались. 14 Я побачив усі справи, що діються під сонцем, - і от усе марнота й гонитва за вітром.
15 Те, що криве, не піддається випрямленню,
і не існуючого, неможливо врахувати.
16 Тоді я сказав самому собі, говорячи: Ось я став славнозвісним і здобув більше мудрості від усіх, що владарювали переді мною в Єрусалимі, - тепер у мене багато мудрості та знання. 17 Я щиро вирішив осягнути, що таке мудрість та пізнання, а - що безглуздя і глупота, але я збагнув, що це також гонитва за вітром.
18 Адже, де багато мудрості, там не менше і смутку, -
хто примножує пізнання, той примножує і глибокі переживання.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)