Не квапся своїми устами
1
Не квапся відкривати свої уста, і нехай твоє серце не поспішає говорити слова перед Богом, адже Бог на небі, а ти - на землі, тому не будь багатослівним. 2 Бо як сон приходить через численні клопоти, так і голос нерозумного пізнається через численні слова.
3
Як тільки ти пов’яжеш себе обітницею Богові, то не зволікай з її виконанням. Бо Йому не подобаються нерозважливі, - тому, що пообіцяв, обов’язково виконай.
4 Краще не обіцяти взагалі, ніж пообіцяти, - і не виконати. 5 Не дозволяй, щоб твої уста впровадили в гріх твоє тіло, і не говори перед Божим посланцем, мовляв: Це сталося помилково! Навіщо Бога гнівити своїми словами, щоб Він знищив діло твоїх рук? 6
Адже де багато снів, як і при багатослів’ї, багато й марноти, але ти бійся Бога!
Багатство - то лихо болюче
7 Якщо ти побачиш, що в якійсь країні пригноблюється убогий, а правосуддям і справедливістю нехтують, не дивуйся цьому, бо над високим завжди чатує вищий, а над обома - ще вищі
.
8
Проте будь-який прибуток залежить від землі, оскільки поле годує й самого царя... 9
Той, хто любить гроші, ніколи грішми не насититься, як і той, хто любить великі достатки, не матиме прибутку, бо все це - марнота!
10
Адже, коли примножуються достатки, збільшується і кількість тих, котрі з них користаються, а їхній власник має з усього хіба ту користь, що його очі на них дивляться...
11 Сон солодкий у трудівника, - незалежно від того, з’їсть він мало, чи багато, - але пересиченість багача не дає йому заснути.
12 Я бачив під сонцем болісне лихо: ГОСПОДА р зберігає багатство собі ж на біду,
13 бо те багатство загине під час непередбаченого лиха, так що нічого не залишиться, щоб можна було дати в спадщину навіть рідному синові. 14
Як він нагим вийшов із лона своєї матері, таким же нагим він повернеться, яким прийшов, - нічого зі своїх трудів, що можна було би понести в своїх руках, він не візьме. 15 І це, власне, є той болісний випадок: якою людина прийшла, такою мусить і відійти. Яка тоді користь з того, що вона працювала на вітер? 16 Адже протягом усього свого життя їй доводилось навіть похапцем, у темряві, в поганому настрої споживати їжу, перебувати в журбі та хворобах... 17
Одне, що я визнав за добре та приємне, - це їсти, пити і бути задоволеним усякою своєю працею, яку людина звершує під сонцем протягом свого короткого життя, яке дав їй Бог, бо така її доля.
18 А вже якщо Бог дав людині багатство та маєтки, то Він також дозволяє ними користуватись, розпоряджаючись своєю часткою, і радіти своєю працею, усвідомлюючи, що все це - Божий дар 19 Адже така людина не буде багато думати про короткочасність свого життя, тому що Бог захоплює його думки задоволенням у своєму серці.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)