Недоноскові краще, як живому
1 Є зло, яке я бачив під сонцем, і воно дуже пригноблює людину. 2 Бог дає людині багатство, скарби й славу, так що їй нічого не бракує, - вона має все, що лише вона може побажати, але Бог їй не дозволяє цим скористатись, тому все дістається чужинцю. Тож, хіба це не марнота і болісне лихо? 3
Якби хтось мав навіть сто дітей і прожив багато років, але протягом свого довгого віку він не зазнав щастя, а до того всього його ще й належним чином не поховали, то я сказав би: у недоношеної дитини (викидня ) краща доля, ніж його, 4 бо викидень прийшов у світ як ніщо й відходить у темряві, оскільки і його ім’я оповите темрявою. 5 Він не бачив сонця, і не про що не відає, - йому спокійніше, аніж першому. 6
І хоч би той прожив двічі по тисячі років, але не зазнав жодного щастя, то хіба не всі йдуть в одне місце?
7 Усяка праця людини - для її рота, проте апетит його душі не завжди заспокоюється. 8 Адже яка перевага мудрого перед нерозумним, або бідного, котрий знає, як на світі жити? 9 Краще користатися з того, що є перед очима, ніж літати в пошуках бажаного. Однак і це - марнота та гонитва за вітром.
10
Вже давно отримало назву те, що діється; відомо також, що таке людина, й що вона не в змозі правуватись з тим, хто сильніший від неї. 11 Бо чим більше слів, тим більше марноти, і яка з них користь людині? 12
Бо хто знає, що для людини краще в період її короткого, сповненого марнотою життя, яке минає, наче тінь? Та й хто може повідомити людині, що станеться під сонцем після неї?
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)