Каяття люду й Боже змилування
1
Потім ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві: Іди, вирушай звідси, – ти сам і твій народ, який ти вивів з Єгипетського краю, – до краю, про який Я присягнувся Авраамові, Ісаакові та Якову, кажучи: Вашим нащадкам дам його. 2 Я ж пошлю ангела перед тобою, і вижену ханаанця, аморейця, хеттейця, періззейця, гіввійця і євусейця, – 3
в край, що тече молоком і медом. Я ж не йтиму з тобою, бо ти є народом твердошиїм, аби Мені не знищити тебе по дорозі.
4 Почувши ці суворі слова, народ засумував, так що ніхто не одягнув на себе своїх прикрас. 5 Тому ГОСПОДЬ промовив до Мойсея: Повтори Ізраїлевим нащадкам: Ви народ твердошиїй і впертий. Якби Я хоч одну мить ішов посеред вас, то знищив би вас! Тому тепер зніміть із себе ваші прикраси, а Я вже знатиму, що робити з вами. 6
Тож познімали Ізраїлеві нащадки свої прикраси біля гори Хорив.
7 Відтоді Мойсей брав свій намет і ставив поза табором, – подалі від табору, і назвав його Наметом Зустрічі. Тому кожний, хто шукав ГОСПОДА, приходив до Намету Зустрічі, що поза табором. 8 Так бувало, що коли йшов Мойсей до Намету, то весь народ підіймався і спостерігав. Кожен стояв біля входу свого намету. Всі стежили за Мойсеєм, доки він не входив у Намет. 9 Коли ж Мойсей входив у Намет, то хмарний стовп опускався і ставав над входом у Намет. У цей час ГОСПОДЬ розмовляв з Мойсеєм. 10 Увесь народ бачив хмарний стовп, який стояв біля входу Намету. Тому всі люди підіймалися, і поклонялися – кожний від входу свого намету. 11
ГОСПОДЬ розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, – так, як людина спілкується зі своїм приятелем. Після того він повертався до табору. А його слуга, юнак Ісус, син Навина, залишався в Наметі.
12
Одного разу Мойсей сказав ГОСПОДУ: Ось Ти мені кажеш: Веди цей народ! Але ж Ти не об’явив мені, кого пошлеш зі мною. Ти мені говориш: Знаю тебе по імені! І ще: Ти знайшов милість в Моїх очах. 13
А тепер, прохаю, коли я дійсно знайшов милість у Твоїх очах, то благаю, відкрий мені Свої дороги, щоб я був переконаний, що знайшов милість у Твоїх очах. Май на увазі, що ці люди є Твоїм народом. 14
ГОСПОДЬ відповів: Я Сам піду з тобою , і дам тобі відпочинок. 15 Мойсей же сказав Йому: Якщо Ти Сам не підеш, то й не виводь нас звідси. 16 Як же інакше стане відомо, що я і Твій народ дійсно знайшли милість у Твоїх очах, як не з того, що Ти справді йтимеш разом з нами? Саме цим я і Твій народ будемо відрізнятися від усякого іншого народу, який є на поверхні землі.
17
І ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві: Я зроблю тобі за цим словом, яке ти сказав, бо ти знайшов милість в очах Моїх. Я знаю тебе на ім’я. 18
А Мойсей каже: Покажи мені, благаю, Твою славу! 19
Та ГОСПОДЬ сказав: Я проведу перед тобою усю Мою велич і проголошу перед тобою Моє ім’я: ГОСПОДЬ. Я помилую того, до кого милостивий, і виявлю милосердя тому, до кого буду милосердний. 20
І додав: Але Мого обличчя ти побачити не зможеш, – підкреслив Він, – оскільки людина не може побачити Моє обличчя і залишитися при цьому живою. 21 Далі ГОСПОДЬ сказав: Ось місце біля Мене. Ти стоятимеш на скелі. 22
Коли ж проходитиме Моя слава, то Я поставлю тебе в розщелині скелі й покрию тебе Моєю рукою, доки не пройду. 23 Потім заберу Мою руку, і ти побачиш Мене ззаду. Обличчя ж Мого бачити не можна.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)