П’ята кара: моровиця на худобу
1 ГОСПОДЬ знову велить Мойсеєві: Йди до фараона й скажи йому, що говорить ГОСПОДЬ, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб він послужив Мені! 2 Бо коли ти все-таки відмовишся відпустити Моїх людей і продовжуватимеш їх затримувати, 3 то ГОСПОДНЯ рука буде на твоїй худобі, що на рівнинах: на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і на вівцях. Вони загинуть від великої моровиці. 4
Але ГОСПОДЬ знову зробить різницю між худобою Ізраїлю та худобою єгиптян. З усього вище згаданого все , що належить Ізраїлевим нащадкам, не загине нічого. 5 ГОСПОДЬ навіть визначив точний час, наголосивши: Завтра ГОСПОДЬ виконає на землі те, що проголосив. 6
Наступного дня ГОСПОДЬ насправді здійснив те, що сказав. Уся худоба єгиптян вимерла, а з тварин Ізраїлевих нащадків не пропало нічого. 7 Фараон послав перевірити. Виявилось, що з тварин ізраїльтян дійсно не загинуло нічого, однак серце фараона залишилось запеклим, і він не відпустив народ.
Шоста кара: гнояки
8 Тому ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві та Ааронові такі слова: Візьміть повні жмені сажі з печі, та нехай Мойсей, на очах у фараона, підкине її до неба. 9
Вона стане курявою в усьому Єгипетському краю. На людях і тваринах в усьому Єгипетському краю будуть утворюватись болячки, що прориватимуться чиряками. 10 Тож вони взяли сажі з печі й стали перед фараоном. Мойсей підкинув сажу до неба, внаслідок чого люди і тварини почали вкриватися струпами, що проривалися чиряками. 11 Тому чаклуни не могли навіть з’явитись перед Мойсеєм через струпи на тілі , оскільки на всіх єгиптянах, зокрема й на чарівниках, були струпи. 12 Та ГОСПОДЬ і на цей раз зробив непоступливим серце фараона, який не послухав їх, як і провістив ГОСПОДЬ Мойсеєві.
Сьома кара: град
13
Тоді ГОСПОДЬ промовив до Мойсея: Встань вранці, з’явись до фараона і скажи йому, що говорить ГОСПОДЬ, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, нехай Мені поклоняться. 14
Адже цього разу Я пошлю всі Мої кари в серце твоє, твоїх слуг і всього твого народу, аби ти зрозумів, що на всій землі немає Такого, як Я! 15 Вже тепер простягнута Моя рука, щоб уразити тебе і твій народ смертю. Ти будеш вигублений зі землі. 16
Саме заради цього Я пощадив тебе, щоб ти міг побачити Мою силу і щоб Моє Ім’я було проголошене по всій землі. 17 Ти продовжуєш підноситися над Моїм народом, не бажаючи відпускати їх. 18 Тому завтра в цю пору Я пошлю дуже великий град, якого ще не було в Єгипті з того дня, відколи його засновано, і до сьогодні. 19 Тож негайно пошли, щоб позаганяли твою худобу і все, що належить тобі в полі. Адже на всіх людей і тварин, які перебуватимуть на відкритій рівнині й не будуть відведені під накриття, упаде на них град, і вони загинуть. 20 Ті слуги фараона, котрі послухались ГОСПОДНЬОГО слова, поспішили відвести його рабів і худобу під накриття. 21 А хто не взяв до уваги ГОСПОДНЬОГО слова, ті залишили своїх рабів і худобу на рівнині.
22
І сказав ГОСПОДЬ Мойсеєві: Простягни свою руку до неба й нехай випаде град в усьому Єгипетському краю: на людей, на худобу і на всю польову траву, що в Єгипетському краю. 23
Мойсей підняв свій посох до неба, і ГОСПОДЬ послав громи та град. По землі проносився вогонь, а ГОСПОДЬ сипав градом на весь Єгипетський край. 24 Падав дуже великий град, спалахували блискавки під час граду… Такого граду не було в усьому Єгипетському краю, відколи народ поселився на цій землі . 25 У всьому Єгипетському краю град побив усе, що було в полі, – від людини до худоби; побив град і всю польову траву й усі дерева на рівнинах знищив. 26
Граду не було лише в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві нащадки.
27
Тож фараон негайно послав за Мойсеєм та Аароном, покликав їх і сказав їм: Згрішив я цього разу. ГОСПОДЬ праведний, а я та мій народ винуваті. 28
Помоліться ГОСПОДУ. Досить уже цих Божих громів і граду! Я відпущу вас, і ви не будете більше тут залишатися. 29
Мойсей відповів йому: Як тільки вийду з міста, я підійму свої руки до ГОСПОДА, і громи припиняться, перестане падати град, аби ти зрозумів, що ГОСПОДНЯ це земля! 30 Але я переконаний, що ні ти, ні твої слуги не маєте страху перед ГОСПОДОМ Богом. 31 Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь вже колосився, а льон цвів. 32 Не були побиті пшениця і жито, оскільки були пізні. 33
Мойсей вийшов від фараона поза місто і підняв руки до ГОСПОДА. Громи та град припинилися, а дощ також перестав падати на землю. 34 Щойно фараон побачив, що дощ, град і громи припинилися, він далі продовжував грішити. Його серце стало непоступливим. Такими були і його слуги. 35 Закам’янілим залишалось серце фараона, і він не відпустив Ізраїлевих нащадків, як і говорив ГОСПОДЬ через Мойсея.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)