Кара на князя народу
1
І Мене також підняв Дух, і запровадив мене до Східної Брами ГОСПОДНЬОГО Храму, що була зі сторони сходу. Там, біля входу до брами стояло двадцять п’ять чоловіків; серед них я зауважив начальників народу: Яазанію, сина Аззура, і Пелатію, сина Бенаї.
2 І Він (ГОСПОДЬ) сказав мені: Сину людський, це ті люди, в котрих на думці лише зло; вони дають погані поради на шкоду цьому місту,
3 стверджуючи: Ще не наблизився час будувати доми
. Це місто – котел, а ми – м’ясо!
4 Тому провісти пророцтво проти них. Пророкуй, сину людський!
5 Зійшов на мене ГОСПОДНІЙ Дух, і звелів мені: Промовляй! Так говорить ГОСПОДЬ: Це ви таке говорите, Ізраїлів роде; Я знаю, що вам спадає на думку!
6 Ви знищили багатьох у цьому місті, заповнивши його вулиці вбитими.
7 Тому так говорить Владика ГОСПОДЬ: Вбиті вами, яких ви поклали посеред міста, дійсно, стали м’ясом, і воно (місто ) перетворилось на котел! Але вас Я випроваджу з нього.
8 Ви боїтеся меча, тому Я й спроваджу на вас меч, – говорить мій Владика ГОСПОДЬ.
9 Але Я випроваджу вас з нього; звершуючи над вами суд, віддам вас у руки чужинців.
10
Я судитиму вас у межах кордонів Ізраїлю, де ви поляжете від меча і зрозумієте, що Я – ГОСПОДЬ.
11 Воно (це місто ) не буде для вас котлом, і ви також не станете в ньому м’ясом. Я Сам судитиму вас, хоча й у межах кордонів Ізраїлю,
12
і ви зрозумієте, що Я – ГОСПОДЬ, за постановами Якого ви не жили, і законів Якого ви не дотримувались, а діяли за законами народів, які довкола вас.
13
І сталося таке: коли я провіщав це пророцтво, несподівано помер Пелатія, син Бенаї. Я ж упав долілиць, і в повний голос закричав, говорячи: О, мій Владико ГОСПОДИ, яке ж то горе! Невже Ти хочеш знищити і залишок Ізраїлю?
Останок збережеться
14 Тоді було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
15 Сину людський! Про твоїх братів і твоїх родичів, а також про всіх нащадків Ізраїля, що з тобою в неволі, мешканці Єрусалима кажуть: Вони надто далеко відійшли від ГОСПОДА, а тому ця вся земля дістанеться нам як спадщина.
16
Тому скажи: Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Хоч Я відіслав їх далеко до чужих народів і розпорошив їх у різні краї, проте, певною мірою Я Сам був для них Святилищем у країнах, куди лише вони прибували.
17
Через те скажи їм: Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Я зберу вас з-поміж народів, і приведу вас з країн, куди ви були розпорошені, й дам вам землю Ізраїлю.
18 А коли повернетесь туди, й повикидаєте усі її гидоти та усунете всіх мерзенних ідолів,
19
тоді Я дам вам єдине серце, і вкладу у вас нового Духа; Я вийму з вашого тіла кам’яне серце, і дам вам серце тілесне,
20
аби ви жили за Моїми постановами і дотримувались Моїх Заповідей, виконуючи їх. Ви будете Моїм народом, а Я буду вашим Богом.
21
Проте, чиє серце пристане до своїх гидот та мерзенних ідолів, то їхні вчинки впадуть на їхню голову, – говорить ГОСПОДЬ.
Слава Господня покинула Єрусалим
22
Після цього херувими, розправивши свої крила, піднялися, а одночасно з ними рушили й колеса; у той час слава Ізраїлевого Бога перебувала над ними вгорі.
23
Так, ГОСПОДНЯ слава піднялася, залишивши місто, і зупинилась над горою, що на сході міста.
Видіння про скорий полон
24
Мене ж Господній Дух підняв і переніс – у цьому видінні Божого Духа – до полонених у Халдеї. Видіння, яке я мав, також відійшло (скінчилось ) від мене.
25
Я розповів полоненим усі ГОСПОДНІ слова, які Він мені об’явив.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)